ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.08.09 р.                                                                                     Справа № 33/171                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Лисенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк

до Державного підприємства “Торезантрацит” м. Торез

про стягнення суми боргу у розмірі 183919грн.76коп., пені у розмірі 6458грн.52коп., інфляційної складової у розмірі 928грн.79коп. та 3% річних у розмірі 817грн.07коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Подобєдов Л.І. за дов. №03-46 від 22.12.2008р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк звернулося до Державного підприємства “Торезантрацит” м. Торез з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 183919грн.76коп., пені у розмірі 6458грн.52коп., інфляційної складової у розмірі 928грн.79коп. та 3% річних у розмірі 817грн.07коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №56 від 01.01.2009р.; акти реалізації води від 19.01.2009р., 18.03.2009р., 19.03.2009р., 21.04.2009р., 30.04.2009р., 18.05.2009р.; рахунки №2540109/1 від 22.01.2009р., №2900309/1 від 23.03.2009р., №3010409/1 від 22.04.2009р., №2900509/1 від 21.05.2009р.; розрахунок суми заборгованості; норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Як зазначає позивач, між Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк  та Відокремленим підрозділом “Шахта “Прогрес” Державного підприємства “Торезантрацит” м. Торез був укладений договір з централізованого питного водопостачання та водовідведення №56 від 01.01.2009р., відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов’язання подавати своїми водопровідними мережами питну воду відповідачу у межах узгоджених розрахункових об’ємів та узгодженого щомісячного графіку, в залежності від технічних можливостей, а відповідач сплачувати послуги з централізованого питного водопостачання.

Посилаючись на пункти 5.6, 5.7 договору №56 від 01.01.2009р. та акти реалізації води від 19.01.2009р., 18.03.2009р., 19.03.2009р., 21.04.2009р., 30.04.2009р., 18.05.2009р., підписані обома сторонами, позивач наполягає на тому, що внаслідок неповної сплати відповідачем послуг з централізованого водопостачання за періоди з 01.01.2009р. по 31.01.2009р. та з 01.03.2009р. по 31.05.2009р., наявна сума заборгованості у розмірі 183919грн.76коп., яка й заявлена до стягнення.

Разом з тим, посилаючись на п. 7.2 договору №56 від 01.01.2009р. позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 6458грн.52коп.

Крім цього, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено суми інфляційної складової у розмірі 928грн.79коп. та 3% річних у розмірі 817грн.07коп.

У запереченнях №06-01-17-65 від 11.08.2009р., наданих до канцелярії господарського суду Донецької області 12.08.2009р., відповідач зазначив про визнання в повному обсязі суми основного боргу у розмірі 183919грн.76коп.

Одночасно, заперечував проти задоволення вимог про стягнення пені, інфляційної складової та 3% річних. В обґрунтування своїх заперечень посилався на невиконання державою зобов’язань з надання дотаційної допомоги, внаслідок чого вимоги про стягнення пені, інфляційної складової та 3% річних пред’явлені неправомірно.

У судовому засіданні 17.08.2009р. представник позивача підтримав правову позицію викладену у позовній заяві. Відповідач явку свого представника до суду не забезпечив, поважних причин судом не встановлено.

Заслухавши доводи представник позивача, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк (далі – виробник) та Відокремленим підрозділом “Шахта “Прогрес” Державного підприємства “Торезантрацит” м. Торез  (далі – споживач) був підписаний договір з централізованого питного водопостачання та водовідведення №56 від 01.01.2009р. (далі – договір №56 від 01.01.2009р.), згідно якого виробник подає своїми водопровідними мережами питну воду споживачу у межах узгоджених розрахункових об’ємів та узгодженого щомісячного графіку, в залежності від технічних можливостей, а відповідач сплачує послуги з централізованого питного водопостачання.

В пункті 11.1 договору №56 від 01.01.2009р. визначено, що цей договір вступає в силу при досягненні сторонами всіх суттєвих умов договору та діє з дати підписання договору сторонами по 31.12.2009р.

У пунктах 2.2 та 3.2 договору №56 від 01.01.2009р. сторони узгодили розрахунковий об’єм споживчої води та об’єм стічних вод за період з січня по грудень.

Разом з тим, згідно п.п. 2.6, 3.6 вищевказаного договору кількість прийнятих виробником від споживача поданої води та стічних вод оформлюється двостороннім актом, завіреним підписами представників сторін та печаткою або штампом, один раз у місяць не пізніше 24 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору №56 від 01.01.2009р. надані виробником у відповідності з дійсним договором послуги з централізованого водопостачання та водовідведення споживач сплачує у відповідності з встановленими тарифами.

Згідно п.п. 5.2, 5.3 договору №56 від 01.01.2009р. на момент підписання договору виробником тариф на послуги питного водопостачання складає 4,93875грн. за 1 м.куб. (без ПДВ), коефіцієнт корегування тарифу складає 1,317, а тариф на послуги з водовідведення складає 4,30грн.за 1 м.куб. (без ПДВ). На загальну суму нараховується ПДВ 20%.

У пункті 5.6 договору №56 від 01.01.2009р. сторони визначили, що споживач здійснює поточні платежі за послуги по дійсному договору на умовах 100% передоплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому, розмір платежу визначається виходячи з вартості об’єму споживання послуг за минулий місяць.

Разом з тим, пунктом 5.7 договору №56 від 01.01.2009р. встановлено, що остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, не пізніше ніж через 3 банківські дні після підписання акту.  

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти реалізації води від 19.01.2009р., 18.03.2009р., 19.03.2009р., 21.04.2009р., 30.04.2009р., 18.05.2009р., підписані представниками обох сторін за договором без зауважень та заперечень, у січні, березні, квітні та травні 2009р. позивачем було надано відповідачу питну воду та прийнято стоки на загальну суму 225827грн.16коп.

Внаслідок неповної сплати відповідачем послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 183919грн.76коп., яка й заявлена до стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача виставлялись рахунки №2540109/1 від 22.01.2009р., №2900309/1 від 23.03.2009р., №3010409/1 від 22.04.2009р., №2900509/1 від 21.05.2009р., проте повністю сплачені відповідачем не були.

За твердженням представника позивача внаслідок несплати суми заборгованості,  Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до суду з відповідним позовом.

Таким чином, на момент звернення до суду із позовом, обумовлене невиконанням відповідачем своїх обов’язків, у позивача існувало право вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 183919грн.76коп. з оплати послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Правові відносини, що склались між сторонами, регулюються нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Доказів того, що сума заборгованості в розмірі 183919грн.76коп. оплачена в повному обсязі відповідачем не надано, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність задоволення позовних вимог.

Одночасно, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми інфляційної складової нарахованої за період з квітня 2009р. по травень 2009р. у розмірі 928грн.79коп. та 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 817грн.07коп., нарахованої за період з 18.04.2009р. по 24.06.2009р.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо пред’явлення до стягнення сум індексу інфляції у розмірі 928грн.79коп. та 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 817грн.07коп.

Посилання відповідача на невиконання державою зобов’язань з надання дотаційної допомоги як підставу для залишення без задоволення вимог про стягнення пені, інфляційної складової та 3% річних, судом до уваги не прийняті, враховуючи, що останнє ніяким чином не звільняє відповідача від застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання.

Разом з тим, крім суми основного боргу позивач також наполягає на стягненні з відповідача суми пені, нарахованої за період з 18.04.2009р. по 24.06.2009р. у розмірі 6458грн.52коп.

В обґрунтування вказаної вимоги посилається на п.7.2 договору №56 від 01.01.2009р., відповідно до якого, за несвоєчасну сплату послуг в строки, передбачені п. 5.7 дійсного договору споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З урахуванням викладеного, суд користуючись правом, наданим Господарським процесуальним кодексом України, зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 3229грн.26коп. Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 3229грн.26коп.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд частково задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк до Державного підприємства “Торезантрацит” м. Торез про стягнення суми боргу у розмірі 183919грн.76коп., пені у розмірі 6458грн.52коп., інфляційної складової у розмірі 928грн.79коп. та 3% річних у розмірі 817грн.07коп.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”                  м. Донецьк до Державного підприємства “Торезантрацит” м. Торез про стягнення суми боргу у розмірі 183919грн.76коп., пені у розмірі 6458грн.52коп., інфляційної складової у розмірі 928грн.79коп. та 3% річних у розмірі 817грн.07коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Торезантрацит” м. Торез (86600, м. Торез, вул. Енгельса, 88, ЄДРПОУ 32366906) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) суму боргу в розмірі 183919грн.76коп., суму інфляційної складової за період з квітня 2009р. по травень 2009р. у розмірі 928грн.79коп., суму 3% річних  за період з 18.04.2009р. по 24.06.2009р. у розмірі 817грн.07коп., суму пені нараховану за період з 18.04.2009р. по 24.06.2009р. у розмірі 3229грн.26коп., державне мито у розмірі 1888грн.95коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 307грн.25коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

У задоволенні вимоги про стягнення пені відмовити через зменшення судом суми у розмірі 3229грн.26коп.

В судовому засіданні від 17.08.2009р. проголошений повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

          

Суддя                                                                                              

Вик.: Васильєва О.С., надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – до справи.