Справа № 1-20/09

ВИРОК

Іменем України

14 липня 2009 року    м. Хмельницький

Військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону у складі: головуючого підполковника юстиції HОВІКОВА О.М., при секретарі ГУЦАЛЮК О.І., з уча­стю державного обвинувача, помічника військового прокурора Хмельницького гарнізону майора юстиції КАШПЕРУКА Р.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колиш­нього військовослужбовця військової частини А-0553 старшого солдата запасу

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Заліщики, Тернопільської області, українця, громадя­нина України, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, не одруженого, на військовій службі з сер­пня 2007 року по липень 2009 року, проживаючого за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, с Добровляни, АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченого ст. 383 ч. 2 КК України.

Судовим слідством військовий суд гарнізону, -

ВСТАНОВИВ

28 травня 2009 року ОСОБА_1, під час проходження дійсної військової служби у військовій частині А-0553, бажаючи помститися за вимогливість з бо­ку прямого начальника, командира 2-го загону ОСОБА_2, звернувся у військову прокуратуру Хмельницького гарнізону з завідомо неправдивим повідомленням про вчинення ОСОБА_2 тяжкого злочину - застосування насильства щодо пі­длеглого.

У вказаній заяві, зареєстрованій у Книзі обліку заяв і повідомлень про злочини військової прокуратури 1 червня 2009 року, ОСОБА_1, будучи попе­редженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідом­лення про злочин, вказав на те, що ніби то ввечері 27 травня 2009 року, в при­міщенні канцелярії роти, ОСОБА_2 наніс йому 4 удари кулаком у голову та один удар долонею по шиї.

Підсудний ОСОБА_1 вину свою в інкримінованих злочинних діях ви­знав повністю і в судовому засіданні дав покази, які відповідають викладеному вище.

При цьому підсудний пояснив, що оговорити свого начальника його по­будило бажання помститися за вимогливість останнього. Він, ОСОБА_1, вва­жав, що, будучи притягнутим до відповідальності, ОСОБА_2 не стане карати його за порушення військової дисципліни.

Крім повного визнання своєї вини, винність ОСОБА_1 у вчиненому повністю доводиться дослідженими в суді доказами.

Так, згідно заяви, поданої підсудним до військової прокуратури Хмель­ницького гарнізону 28 травня 2009 року та зареєстрованої в Книзі обліку заяв і повідомлень про злочини військової прокуратури 1 червня 2009 року, ОСОБА_1 повідомляє, що ніби то 27 травня 2009 року, близько 11-ї години, в канце­лярії 2-го загону його побив командир загону підполковник ОСОБА_2. При цьому останній наніс підсудному чотири удари кулаком у голову та один удар долонею по шиї.

З оголошених в судовому засіданні показів потерпілого ОСОБА_2 вбача­ється, що 27 травня 2009 року, близько 11-ї години він викликав до себе в кан­целярію ОСОБА_1, де голосно пред'явив йому претензії щодо порушення пі­дсудним військової дисципліни минулої ночі. Будь-якого фізичного насильства він до ОСОБА_1 не застосовував.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, співслужбовці підсудного, в суді, кожний окремо показали, що вони були присутні при розмові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в канцелярії 2-го загону 27 травня 2009 року. Ні фізичного ні пси­хічного насильства командир до ОСОБА_1 не застосовував.

У порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочи­ну, передбаченого ст. 424 ч. 2 КК України, тобто застосування насильства щодо підлеглого, органами досудового слідства відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 вчинив завідомо неправдиве повідомлення прокурору про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи у тяжкому злочині.

Ці злочинні дії підсудного суд кваліфікує по ст. 383 ч. 2 КК України.

Визначаючи підсудному ОСОБА_1 міру покарання, суд приймає до уваги, що він по службі характеризувався в цілому негативно.

Суд також враховує, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, на даний час звільнений з військової служби. Щире каят­тя ОСОБА_1 та активне сприяння розкриттю злочину суд визнає обставина­ми, що пом'якшують його покарання.

З урахуванням ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що пом'якшують його покарання, суд вважає, що виправлення підсудного може бути досягнуто без відбування покарання, а тому застосовує до ОСОБА_1 ст. 75 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, вій­ськовий суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, перед­баченого ст. 383 ч. 2 КК України, на підставі якої, позбавити його волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом іспи­тового строку, 1 (один) рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

·     повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи;

·     періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому, під­писку про невиїзд, - залишити без змін.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону, через військовий місцевий суд Хмельницького гар­нізону, на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.