Справа №1-22/2009

ВИРОК

Іменем України

14 липня 2009 року    м.Хмельницький

Військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону у відкритому судо­вому засіданні, в приміщенні суду, у складі: головуючого підполковника юс­тиції HОВІКОВА О.М., при секретарі ФАМЕРІ Ю. А., з участю державного обвинувача заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону пі­дполковника юстиції ОБАБКОВА О.Л., розглянув кримінальну справу по обвинуваченню прапорщика військової частини А-0553

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селищі Агадирь, Джезказганської області, росіянина, громадянина України, з неповною вищою освітою, не судимого, одруженого, маючого на своєму утриманні двох малолітніх дітей, на військовій службі з травня 1997 року, проживаючого за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченого ст. 410 ч. 1 КК України.

Судовим слідством військовий суд гарнізону, -

ВСТАНОВИВ

В грудні 1999 року ОСОБА_1, з корисливою метою, бажаючи отримати військове звання «прапорщик» і, відповідно, більший розмір гро­шового забезпечення, представив до військової частини А-2537 завідомо пі­дроблений диплом серії НОМЕР_1 від 7 липня 1999 року про закінчення ним Львівського технікуму радіоелектроніки за спеціальністю «Радіоапара-тобудування». Насправді у вказаному навчальному закладі підсудний не на­вчався а фіктивний диплом придбав у 1999 році через поштове відділення у невстановленої особи.

Отримавши 1 лютого 2000 року на підставі фіктивного диплому вій­ськове звання «прапорщик», ОСОБА_1 до 30 червня 2009 року неза­конно отримував грошове забезпечення як прапорщик військової частини А-2537, а

потім - військової частини А-0553. Тим самим, шляхом шахрайства, він за­володів державним майном, грошовими коштами на загальну суму 5931 грн. 44 коп.

(В порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за озна­ками злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України, тобто використання завідомо підробленого документу, органами досудового слідства відмовлено в зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відпо­відальності.)

Підсудний ОСОБА_1 вину свою в інкримінованих злочинних ді­ях визнав повністю і в судовому засіданні дав покази, які відповідають ви­кладеному вище.

Крім повного визнання своєї вини, винність ОСОБА_1 у вчи­неному повністю доводиться дослідженими по справі доказами.

Так, відповідно до Наказу Командувача Військово-повітряних Сил ЗС України № 010 пм від 01.02.2000 року ОСОБА_1 присвоєно військове звання «прапорщик».

Згідно копії Диплому молодшого спеціаліста (серії НОМЕР_1 від 7 липня 1999 року), яка мається в особовій справі військовослужбовця, ОСОБА_1 закінчив Львівський технікум радіоелектроніки за спеціа­льністю «Раліоапаратобудуванняї» у 1999 році.

Згідно повідомлення ВО ректора Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, ОСОБА_1 у цьому навчальному закладі не навчався.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_2, архіваріу­са Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, вбачається, що Львівський технікум радіоелектроні­ки у 2005 році реорганізовано у Львівський державний інститут новітніх те­хнологій та управління імені В'ячеслава Чорновола. Громадянин ОСОБА_1 у вказаному навчальному закладі не навчався. Дип­лом серії НОМЕР_1 від 7 липня 1999 року підсудному не видавався.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи щодо розраху­нку утримання грошового забезпечення за військове звання «прапорщик», ОСОБА_1 незаконно отримано грошове забезпечення в сумі 5931 грн. 44 коп.

Згідно з висновком військово-лікарняної комісії ОСОБА_1 при­датний до військової служби.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив заво-лодіння , шляхом шахрайства, іншим військовим майном - грошовими кош­тами на загальну суму 5931 грн. 44 коп.

Вчинене ним суд кваліфікує по ст. 410 ч. 1 КК України.

Визначаючи підсудному ОСОБА_1 міру покарання, суд прий­має до уваги, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше,

є учасником бойових дій, має на своєму утриманні двох малолітніх дітей ві­ком 1 рік та 11 років, Щире каяття підсудного та добровільне відшкодування завданого збитку суд визнає обставинами, що пом'якшують його покарання.

З урахуванням ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, да­них про особу винного, суд приходить до висновку про можливість застосу­вання до ОСОБА_1 ст. 69 КК України і визначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ст. 410 ч. 1 КК України. Крім того, суд вважає за можливе не позбавляти підсудного військового звання та за­мість позбавлення волі, відповідно до ст. 58 КК України, застосувати до ньо­го покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочи­ну, передбаченого ст.410 ч. 1 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст. 69 КК України, позбавити його волі строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 58 КК України замість позбавлення волі строком на 1 (один) рік, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді службово­го обмеження для військовослужбовців на той самий строк з відрахуванням в доход держави 10 (десяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.

Запобіжний захід щодо засудженого - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Речовий доказ по справі: особову справу прапорщика ОСОБА_1 - передати у військову частину А-0553 для використання за приз­наченням.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону, через військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону, на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.