РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2016 р.Р і в н е 817/824/16

14 год. 45хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Гоч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2016 року №0000632205.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив суду на їх обґрунтування, що оспорюване рішення прийняте за наслідками фактичної перевірки, якою виявлено реалізацію позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими від мінімально встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957, з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462. Представник позивача наголошує, що вказана Постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15, тому визначені у ній мінімальні роздрібні ціни застосовуватись не можуть. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила. Пояснила суду на обґрунтування своїх заперечень, що виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15 було зупинено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 року. Також посилається на ту обставину, що нормативно-правовий акт визнається нечинним лише з дати набрання відповідним судовим рішенням законної сили, а не з моменту його прийняття. Тому, представник відповідача вважає, що штрафні санкції за роздрібну торгівлю позивачем алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що 02.03.2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, суб'єкта господарської діяльності - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за наслідками якої складено акт від 04.03.2016 року №45/17-00-22-05-13/НОМЕР_1 (а.с. 9-12, 59-62).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2016 року №0000632205, яким застосовано до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штраф у розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних цін на алкогольні напої, згідно з абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (а.с. 6-7).

В основу прийняття оспорюваного рішення покладено ту обставину, що у відповідності до фіскального чеку від 29.10.2015 року №3000071825 суб'єктом господарювання було реалізовано 1 пляшку горілки "Мороша" 0,7 л вміст спирту етилового 40% по ціні 67,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року за №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року за №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Частиною 10 статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року за №481/95-ВР право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

У свою чергу, додатком до даної постанови передбачено, що мінімальна роздрібна ціна на горілку та лікеро-горілчані вироби, інші, код згідно з УКТЗЕД 2208 60, 2208 70, 2208 90, за 1 літр 100-відсоткового спирту, з 01.09.2015 року складає 274,50 грн.

При цьому, зазначена мінімальна роздрібна ціна застосовується згідно додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 у редакції, викладеній з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957", яка набрала чинності 17.06.2015 року.

Судом досліджено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462 оскаржувалась у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15 Постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957" визнано незаконною та нечинною (а.с. 40-49).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15 залишено без змін (а.с. 50-54).

Судові рішення набрали законної сили 11.02.2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 року виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року по справі №826/17459/15 зупинено до розгляду справи судом касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року по справі №826/17459/15 залишено без змін (а.с. 63-66).

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Водночас, в силу частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Тобто, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Правова позиція аналогічного характеру наведена у постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 року по справі №21-1573во09, яка у відповідності до частини 3 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судом.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957" втратила чинність з дати набрання постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15 законної сили, а саме з 11.02.2016 року.

Враховуючи, що факт реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими за мінімально встановлені роздрібні ціни на такі напої, мав місце до втрати чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957", остання повинна застосовуватись до спірних правовідносин.

Тому, покладені в основу прийняття оспорюваного рішення обставини щодо допущених позивачем порушень, знаходять своє підтвердження належними і допустимими доказами та у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Як передбачено статтею 94 КАС України, судові витрати на користь сторін не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позивачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у задоволенні позову до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.