Справа №1-2/2009р.

Справа №1-51/2008р.

Справа №1-68/2007р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2009 року.      Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді  Гончара В.М.,

при секретарі  Попруженко Л.М., Орловій І.В.,

за участю прокурора  Ворони І.В., Варакіна О.В., Клюкіна А.П., Ремеза А.П., Гранчака В.І., Салока С.М.,

захисника   ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу   по обвинуваченню:

ОСОБА_2   ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, уродженця АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2  освіта вища, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні має двох малолітній дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовозобов`язанного, має спеціальне звання  капітан міліції,  участі у бойових діях та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській електростанції не приймав, урядових нагород не має, мешканця АДРЕСА_2 , не судимого,

за  ст. ст. 365 ч.2, 371 ч.1  КК України,

ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_5  року народження, уродженця і мешканця АДРЕСА_3 ,   ІНФОРМАЦІЯ_2  освіта вища, ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  на утриманні має неповнолітню дитину та батька інваліда 2 групи, військовозобов`язанного, має спеціальне звання  майор міліції,  участі у бойових діях та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській електростанції не приймав, урядових нагород не має, не судимого,

за  ст. ст. 365 ч.2, 371 ч.1  КК України    

ВСТАНОВИВ:

     Досудовим слідством ОСОБА_2 . і ОСОБА_3  ставиться в вину те, що  вони  вчинили завідомо незаконне затримання, перевищення влади та службових повноважень, які супроводжувались насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями,  при наступних обставинах:

ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 .  згідно наказів начальника УМВС України в Кіровоградській області № 268 о/с від 29.09.2000 року, були призначені на посади оперуповноваженого групи боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділення карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського МВ УМВС України в області, мали звання старшого лейтенанта міліції, являлись службовими особами, здійснюючи функції представника влади, відповідно до ст. 1 Закону України “Про міліцію”, були уповноважені захищати життя, здоров”я, права і свободи громадян,  власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань.

    19.02.2002 року, біля 11.00 годин,   ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 ., разом із працівником ВКР Кіровоградського МВ ОСОБА_4   на службовому автомобілі ВАЗ 2106 під керуванням інспектора розшуку ВДАІ ОСОБА_5 , приїхали до будинку АДРЕСА_4  для з`ясування можливої причетності ОСОБА_6 . до крадіжки автомобіля гр. ОСОБА_7 . Побачивши ОСОБА_6 . на вулиці біля будинку, ОСОБА_2 . запропонував йому проїхати до Кіровоградського МВ, мотивуючи необхідністю з`ясування декількох запитань, куди вони і приїхали.  Прибувши до будівлі Кіровоградського МВ УМВС України в області за адресою м. Кіровоград, вул. Ж. Революції, 58, приблизно об 11.30 годин,  діючи  у супереч  вимог ст. ст. 28, 29 Конституції України, ст. ст. 3, 5 п.п.5,6 ст. 11 Закону України “Про міліцію”, та ст. 106 КПК України,  не маючи на то законних підстав, ОСОБА_2 . розпочав дії, направлені на затримання ОСОБА_6 ., а саме тримаючи за передпліччя лівою рукою завів його в приміщення  свого службового кабінету № 206 Кіровоградського МВ.  Після та внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 ., ОСОБА_6  був фактично позбавлений можливості вільно обирати  місце свого знаходження та вільного  переміщення  знаходячись повністю під контролем представника влади та виконуючи його команди. Про факт затримання процесуальних документів ОСОБА_2 . не склав та батьків ОСОБА_6 . не повідомив.

    Через декілька хвилин, більш точного часу встановити не виявилось можливим, до  кабінету зайшов ОСОБА_3 ., після чого, діючи умисно, явно перевищуючи свої повноваження, з метою отримання фактичних даних щодо причетності ОСОБА_6 . до крадіжки автомобіля, ОСОБА_2 . по черзі з ОСОБА_3 . та іншим працівником міліції, особу якого протягом досудового слідства  не встановлено,  розпочали вимагати у ОСОБА_6 . зізнання у вчинені злочину.  При цьому ОСОБА_2 .  наносив ОСОБА_6   удари рукою в область грудної клітки, плечей, голови, грудей, п`ятою ноги  в область колін, бедер супроводжуючи свої дії погрозами згвалтування, позбавлення життя, що ображало особисту гідність останнього. Вийшовши з кабінету ОСОБА_2 . повернувся  із заздалегідь приготовленими знаряддями для завдання фізичного болю потерпілому – металевою трубою, протигазом, спецзасобом наручниками та продовжуючи свої дії направлені на незаконне здобуття доказів вини, одягнувши на неповнолітнього ОСОБА_6 . наручники,  спільно із невстановленою досудовим слідством особою, використовуючи металеву трубу застосовували до потерпілого насилля, а за допомогою ОСОБА_3 , який тримав потерпілого,  надів протигаз  і продовжували застосовувати насилля від чого останній втрачав свідомість. Не отримавши від ОСОБА_6 . визнання своєї вини у вчинені крадіжки автомобіля, приблизно о 12.40 годин ОСОБА_2 . провів незаконний обшук потерпілого не складаючи будь-яких документів, після чого помістив його до камери тимчасового утримання де останній незаконно утримувався протягом 2 годин 40 хв. Потім ОСОБА_2 . утримував потерпілого в службовому кабінеті з 16.00 годин до 19.00 годин і разом із   ОСОБА_3 . позбавляли його можливості вільно обирати своє місце знаходження та переміщатися, під час чого ОСОБА_3 . наніс потерпілому три удари кулаком в обличчя вимагаючи підписати документи, зі змістом яких потерпілий не ознайомлювався. Після вказаних дій ОСОБА_6   приблизно в 19.00 годин був випущений   ОСОБА_2 . з приміщення Кіровоградського МВ УМВС України в області. Згідно висновку судово-медичної експертизи від 01.04.2003 року та додаткового висновку від  29.09.2006 року  спричинені ОСОБА_6  тілесні ушкодження відносяться до категорії легких.

      Підсудний ОСОБА_2 . винним себе не визнав, суду пояснив, що перевіряючи інформацію щодо крадіжки автомобіля до якої по наявній інформації був причетний ОСОБА_6 , 19.02.2002 року  в денний час, разом із працівниками міліції ОСОБА_3 ., ОСОБА_4  на службовому автомобілі  під керуванням інспектора ДАІ ОСОБА_5 , приїхали на пров. 2-й Приморський в м. Кіровограді. В пошуках ОСОБА_6 .  зустріли незнайомого хлопця  який  вказав на особу, яка йшла з собакою, як ОСОБА_6 .  Представившись працівником міліції він запропонував особі на якого вказали як ОСОБА_6 ,  проїхати до відділу міліції проти чого останній не заперечував, завів собаку в двір будинку, потім вийшов, сів в автомобіль  і з ними поїхав добровільно. Про те, що ОСОБА_6  є неповнолітнім він ще не знав.  Доставивши ОСОБА_6 . до приміщення Кіровоградського МВ інші працівники міліції залишились біля приміщення, а він сам завів його в службовий кабінет № 206, розташований на другому поверсі. В бесіді, яка тривала приблизно півтори години, перевіряючи наявну  інформацію про  причетність до здачі кузова від автомобіля на металобрухт ОСОБА_8   ОСОБА_6  пояснював що він не є ОСОБА_6  а його родичем і свою причетність до викраденого автомобіля заперечував.   Для встановлення його особи, відповідно підготовленого рапорту, завіреного керівництвом, доставлений був поміщений   до камери тимчасового утримання де знаходився близько 3-х годин, а він в цей час поїхав за місцем проживання ОСОБА_6 , яких дома не було, потім до місця проживання ОСОБА_8  де  в бесіді запропонував останньому, щоб його син  з`явився в міськвідділ. Повернувся  в міськвідділ приблизно в 14-15 годин, забрав ОСОБА_6 . із  камери тимчасового утримання і знову привів в свій службовий кабінет. В подальшій бесіді ОСОБА_6  підтвердив свою особу але  заперечував факт своєї причетності до крадіжки автомобіля. Дізнавшись, що ОСОБА_6  є неповнолітнім, він в присутності працівника  кримінальної міліції по справах неповнолітніх   ОСОБА_9 . відібрав від ОСОБА_6 . пояснення після чого дозволив іти додому. В службовому кабінеті під час  першої та другої бесіди з ОСОБА_6  І.В. вони були лише вдвох, а при відібранні пояснення у ОСОБА_6 . був присутній лише  працівника  кримінальної міліції по справах неповнолітніх   ОСОБА_9 . Доставляючи ОСОБА_6 . від місця проживання  до міськвідділу та в службовому кабінеті при бесідах  будь-якого психічного чи фізичного насилля  в тому числі і за допомогою спецзасобів, він і в його присутності ОСОБА_3 . та інші працівники міліції до ОСОБА_6 . не застосовували, табельної зброї при ньому не було.

    Підсудний ОСОБА_3 . винним себе не визнав, суду підтвердив факт доставлення 19.02.2002 року  близько 11 годин в Кіровоградський МВ особу, прізвище якого як потім виявилось ОСОБА_6 , при обставинах зазначених ОСОБА_2 . Також пояснив, що   на провулку 2-му Приморському в м. Кіровограді він з ОСОБА_2 .  вийшли з автомобіля, підійшли до особи на якого вказали як ОСОБА_6 , якому в бесіді ОСОБА_2 . показав посвідчення і запропонував поїхати в міськвідділ на що той погодився.  Доставляли ОСОБА_6 . в міськвідділ на автомобілі під керуванням  інспектора ДАІ ОСОБА_5  Він, ОСОБА_2 . і ОСОБА_6  сиділи на задньому сидінні. Будь-якого психічного чи фізичного насилля він та в його присутності ОСОБА_2 . або інші працівники міліції до ОСОБА_6 . під час супроводження до міськвідділу не застосовували. В службовому кабінеті при бесідах ОСОБА_2 . із ОСОБА_6  І.В. присутнім не був, так як після доставлення ОСОБА_6 . в Кіровоградський МВ поїхав з виконувати свою іншу роботу і в службовий кабінет повернувся  приблизно в 18-18.30 годин.

    Незважаючи на не визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2 ., його вина у вчинені злочинів,  підтверджується  доказами,  зібраними в ході  досудового слідства і перевіреними в судовому засіданні, а саме:

- свідок ОСОБА_10  суду пояснив, що 19.02.2002 року згідно графіку перебував на посаді  оперативного чергового Кіровоградського МВ УМВС України в області. Приблизно о 13.00 годин до чергової частини зайшов оперуповноважений ОСОБА_2 . з ОСОБА_6  І.В., якого необхідно було утримувати в кімнаті  тимчасово затриманих осіб  відповідно рапорту з резолюцією заступника начальника МВ ОСОБА_11 . терміном на 3 години для встановлення його особи, про що в  книзі  затриманих була зроблена відповідна запис.  Затриманні у працівників чергової частини були на виду, будь-яких звернень від ОСОБА_6 .  з будь-яких причин до них  не було. Приблизно о 16.00 годин ОСОБА_2 . забрав ОСОБА_6 . з чергової частини, про що зробив відповідну відмітку у книзі обліку доставлених і більше ОСОБА_6 . він не бачив. Чи був присутній  оперуповноважений ОСОБА_3 . при поміщенні ОСОБА_6 . в кімнату затриманих і при його забиранні ОСОБА_2 . не пам”ятає.

 - свідок ОСОБА_5 . працівника ДАІ,  суду підтвердив покази дані   підсудним ОСОБА_2 .  про обставини   доставлення  на автомобілі під його керуванням 19.02.2002 року в Кіровоградський МВ разом із ОСОБА_3 . і ОСОБА_4   особу як потім вияснилось ОСОБА_6 .

 - свідок ОСОБА_12 . суду пояснила, що 20.02.2002 року, як лікар, разом із фельдшером ОСОБА_13  на автомобілі швидкої допомоги   за викликом виїхали за адресою 2 Приморський бульвар, 2 в м. Кіровограді. На місці було встановлено, що громадянин  на прізвище ОСОБА_6   зі слів його батька був побитий працівниками міліції. Хворий скаржився на  головний біль,  нудоту, біль у грудній клітині, на тілі були крововиливи локалізацію яких не пам”ятає, йому було встановлено діагноз – струс головного мозку якої тяжкості не пам`ятає. Хворий не розповідав при яких обставинах був побитий, але  від госпіталізації відмовився. З її точки зору виклик бригади швидкої допомоги полягав в тому, щоб зафіксувати тілесні ушкодження.  

    Крім того, вина підсудного ОСОБА_2 . підтверджується:

 - показами потерпілого ОСОБА_6 ., оголошеними в судовому засіданні  відповідно ст. 306 КПК України, який  на досудовому слідстві будучи допитаним 16.05.2003 року, 16 і 17.07.2003 року,  щодо дій ОСОБА_2 . пояснював, що 19.02.2002 року, близько 11.00 годин йшов з магазину додому на пров. 2-й Приморський  в м. Кіровограді.  Неподалік дому стояв автомобіль ВАЗ в якому знаходився працівник міліції у формі та ще троє осіб одягнені в цивільному, двоє із яких підійшли до нього, представились працівниками міліції пред`явивши посвідчення, запитали його прізвище, задавали питання про сусідів, чим вони займаються та запропонували проїхати до міськвідділу після чого він  завів собаку в двір і з цими особами пройшов до їх автомобіля. Приїхавши в Кіровоградським МВ ОСОБА_2 ., прізвище якого йому стало відомо потім,  завів його на другий поверх в 206 кабінет  де сидів незнайомий йому чоловік,  як він дізнався  на прізвище   ОСОБА_3   ОСОБА_2 .  став запитувати де він подів автомобіль  ВАЗ білого кольору при цьому повідомив, що кузов від цього автомобіля  здав на металобрухт Іванченко Василю, однак він відмовлявся від скоєння крадіжки автомобіля так як її не вчиняв. ОСОБА_2 .  за допомогою ОСОБА_3  та третьої особи на ім`я ОСОБА_14 , який зайшов до кабінету, подавляючи опір  наділи йому наручники звівши  руки за спину. Потім ОСОБА_2 .  наносив йому  удари рукою в область грудної клітки, плечей, голови,  ногою  в область колін, бедер,  бив   палкою по п`ятах,  надівав протигаз закриваючи доступ повітря від чого він втрачав свідомість. Крім того за допомогою особи на прізвище ОСОБА_3  просунувши палку між його руки позаду підвішували на столах, також йому  декілька разів наносив удари  сам ОСОБА_3  Не отримавши зізнання в крадіжці ОСОБА_2  відвів його на перший поверх де помістив до камери затриманих, через деякий час знову підняв в кабінет де  змушував підписати якісь папери при цьому наніс декілька ударів в груди. Інший працівник з рижим світло-русим відтінком волосся  також наніс удар в груди заставляючи підписати папери з написаним текстом, що він змушений був зробити після чого ОСОБА_2 . відпустив його додому.    На першому поверсі міськвідділу він зустрів матір яка посадила його в автомобіль, яким керував ОСОБА_15 .  і відвезла додому. Так як він почував себе погано батьки викликали швидку допомогу ( т. 1 а.с.154-158, 190 -197).

- показами  свідка ОСОБА_16 , оголошеними в судовому засіданні відповідно ст. 306 КПК України, який  показав, що 19.02.2002 року, приблизно об 11.00 год.  проходячи по пров. Приморському в м. Кіровограді біля домоволодіння ОСОБА_6   побачив автомобіль за кермом якого сидів працівник ДАІ, а в салоні інші невідомі йому особи.  В бесіді з ними  дізнався, що вини шукають   ОСОБА_6  Коли автомобіль почав відїзжати на провулку появився ОСОБА_6  І. із собакою біля якого зупинився автомобіль. Про що вони розмовляли він не чув, потім ОСОБА_6  І. завів собаку в двір сів до них в автомобіль і всі поїхали. В цей день, приблизно о 16.00 годин розмовляючи із знайомими   ОСОБА_15 ,   ОСОБА_17 . до них підійшла ОСОБА_6    запитуючи чи не бачили ми її сина ОСОБА_6 . Він розповів матері про події, які відбулися близько 11.00 годин після чого   ОСОБА_6  разом з   ОСОБА_17  і ОСОБА_15   на автомобілі останнього поїхали шукати ОСОБА_6 . Через декілька годин бачив як всі повернулися разом з ОСОБА_6   ОСОБА_6  у якого він бачив синці в області обличчя, шиї та інші тілесні ушкодження. Коли ОСОБА_6  І. в денний час сідав в автомобіль під керуванням працівника ДАІ то тілесних ушкоджень у нього не було.                                                                   ( т.1 а.с. 142-144, т. 2 а.с. 11-15, т. 3 а.с. 183-184);

 -показами  свідка ОСОБА_15 ., оголошеними в судовому засіданні  відповідно ст. 306 КПК України, який  показав, що 19.02.2002 року, у вечірній час,  керуючи  автомобілем в районі пров. Приморського в м. Кіровограді зустрів матір ОСОБА_6 ., яка шукала свого сина. Вони поїхали шукати його по знайомим, потім поїхали до Кіровоградського МВ, де ОСОБА_6  В.В. зайшла в  приміщення, а через  20-30 хв. повернулась разом з сином ОСОБА_6 , який був з тілесними  пошкодженнями та скаржився, що працівники міліції побили його вимагаючи зізнання в скоєнні крадіжки автомобіля, після чого він відвіз їх додому.                                                                                                                                                                                                                    ( т. 1 а.с. 137-139);

 - показами свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_17 .В.,  оголошеними в судовому засіданні відповідно ст. 306 КПК України   які кожен окремо підтвердили  покази, данні свідком ОСОБА_15  Г.К.  про обставини пошуку   ОСОБА_18 . свого сина ОСОБА_6  та наявності у ОСОБА_6 . тілесних ушкоджень, які, зі слів останнього, йому заподіяли працівники міліції.

                                                              ( т.1  а.с. 145-146, 170-173, т.2 а.с. 7-10,  т. 3 а.с. 189);  

 - показами  свідка ОСОБА_18  оголошеними в судовому засіданні відповідно ст. 306 КПК України, яка  показала,  що 19.02.2002 року її син ОСОБА_6   ОСОБА_6  був побитий працівниками Кіровоградського МВ. Коли вона забирала його додому  з приміщення Кіровоградського МВ син скаржився на головну біль, біль в грудній клітині, на  тілі були синці. В ніч на 20.02.2002 року вони викликали швидку допомогу медичними працівниками якої сину була надана допомога. В подальшому син звертався за медичною допомогою в різні лікарні, а у вересні та жовтні 2003 року  перебував на стаціонарному лікуванні в  Кіровоградській обласній лікарні.                                                                                                                          ( т. 1 а.с. 240-241);

 - показами свідка   ОСОБА_19  оголошеними в судовому засіданні відповідно ст. 306 КПК України, на той час працівник Кіровоградського МВ, який підтвердив факт перебування в  МВ особи на ім”я ОСОБА_6                                           ( т. 2 а.с.136, т.4 а.с.1-4);

- показами свідка Щеглякова Ю.В., оголошеними в судовому засіданні відповідно ст. 306 КПК України, на той час працівника  кримінальної міліції по справах неповнолітніх  Кіровоградського МВ, який підтвердив факт відібрання в його присутності 19.02.2002 року ОСОБА_2 . пояснення у  неповнолітнього ОСОБА_6 .  ( т.1 а.с.134-136, т.4 а.с. 21-26);

- показами свідка ОСОБА_13 , оголошеними в судовому засіданні відповідно ст. 306 КПК України, працівника швидкої допомоги, яка підтвердила факт виїзду  20.02.2002 року близько 00.30 годин  до місця проживання  ОСОБА_6 ., його огляду, наявності у нього тілесних ушкоджень де в бесіді їй стало відомо, що останній  був побитий працівниками міліції (т.4 а.с.56);

- протоколом  відтворення обстановки і обставин подій  із застосуванням відеозапису за участю потерпілого ОСОБА_6 .,  судово-медичного експерта, прокурора-криміналіста під час якого він розказав і показав, при яких обставинах відносно нього був вчинений злочин.  

                                                                                                              ( т. 3 а.с. 64-82, 196-206);

 - актом судово-медичного обстеження від 20.02.2002 року, висновком судово медичної експертизи № 82 від 01.04.2003 року згідно яких у ОСОБА_6 . мали місце легкі тілесні ушкодження,  частина яких могла виникнути внаслідок застосування  наручників. Наявні тілесні пошкодження не характерні для боротьби або самооборони, не доступні для спричинення їх власною рукою,  утворилися внаслідок дії тупих предметів, могли виникнути в  строк і при обставинах на які вказав ОСОБА_6  та додатковим висновком від 29.09.2006 року, відповідно якого наявні у ОСОБА_6 . пошкодження могли виникнути в термін,  при обставинах,  механізмі та від предметів  вказаних  потерпілим в  протоколі відтворення обстановки і обставин події від 06.09.2006 року.                ( т. 1 а.с.10,  122-123 т. 4 а. с. 82-83);                                                                                                                                                                      

- протоколом очної ставки проведеної  досудовим слідством, між потерпілим ОСОБА_6  І.В. і ОСОБА_2 ., в ході якої потерпілий підтвердив обставини вчиненого відносно нього злочину.                                                                                                             ( т.4 а.с.61-67);

    Оцінив покази   ОСОБА_2 . щодо своєї  непричетності до  вчинення злочинів відносно ОСОБА_6 .,  суд вважає, що підсудний не щиро виклав обставини подій бажаючи уникнути кримінальної відповідальності, а тому ці покази судом відхилені.

    При таких обставинах, оцінив  в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2 .  у вчинені злочинів в судовому засіданні доказана повністю.

    Дії ОСОБА_2 . необхідно кваліфікувати по ст. 371 ч.1 КК України, так як він вчинив завідомо незаконне затримання та по ст. 365 ч.2 КК України, так як він вчинив перевищення влади та службових повноважень, які супроводжувались насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями.

    Оцінив  докази  зібрані  в ході  досудового слідства і перевірені  в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено участі підсудного ОСОБА_3  у вчинені  злочинів,  передбачених ст. ст. 371 ч.1, 365 ч.2 КК України, а тому він  підлягає виправданню.

      ОСОБА_3 . в своїх поясненнях, при допитах на досудовому слідстві давав послідовні покази  своєї непричетності до вчинених відносно ОСОБА_6 . злочинів  ( т. 1 а.с.19, 90, 128-130, т.2 а.с. 130, 164, 218 т. 3 а.с. 104-108,209), які також підтвердив  в судовому засіданні пояснюючи,  що був присутнім 19.02.2002 року при супроводженні ОСОБА_6 . до Кіровоградського МВ але в службовому кабінеті при бесідах ОСОБА_2 . із ОСОБА_6  І.В. присутнім не був, так як після доставки ОСОБА_6 . до  міськвідділу поїхав з працівником ДАІ   ОСОБА_5   виконувати  іншу роботу.

    Покази підсудного ОСОБА_3  щодо своєї непричетності до вчинення відносно ОСОБА_6 . злочинів, стороною обвинувачення  не спростовані, а навпаки знайшли своє підтвердження дослідженими по справі в судовому засіданні наступними доказами:

    Так, стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_3  у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 371 ч.1, 365 ч.2 КК України, обгрунтовується на показах потерпілого ОСОБА_6 ., який пояснив, що  19.02.2002 року на пров. 2-й Приморський,2  біля його сусідів стояв автомобіль ВАЗ синього кольору в якому знаходився працівник міліції у формі та ще троє одягнені в цивільному. Двоє з них вийшли з автомобіля і підійшли до нього, представились працівниками міліції пред”явив посвідчення, запросили проїхати його до міськвідділу, він завів собаку в двір та сів до їхнього автомобіля. Коли приїхали до міськвідділу його завели на других поверх до одного з кабінетів. В кабінеті був працівник міліції невисокого зросту та один із тих хто його доставляв. В бесіді про викрадення автомобіля він заперечував свою причетність до крадіжки. Тоді вони одягли на нього наручники і стали його бити. Застосовувавши фізичне та психічне насильство вони вимагали його зізнання в крадіжці. Після його відмови, вони повели на перший поверх та передали до чергової частини де його помістили до камери затриманих. Через деякий час знову його підняли на другий поверх, в один із кабінетів та продовжували його побиття вимагаючи зізнання у вчинені крадіжки автомобіля, він відмовлявся, тоді вони надали якісь папірці які він підписав, після чого був відпущений додому. На першому поверсі його чекала мати, яка забрала його додому. Вдома йому стало погано і батьки викликали швидку допомогу (т.4 а.с. 161) з посиланням на т.1 а.с. 154-158, 163-167, 190-197, 236-237 т.3 а.с. 211-215.

    Також  стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_3  у вчинені злочинів, обгрунтовується протоколом очної ставки  потерпілого ОСОБА_6 . з ОСОБА_3 . та протоколом  відтворення обстановки та обставин події від 06.09.2006 року  (т.4 а.с. 164) з посиланням на т.3 а.с. 196-206 т.4 а.с.13-20.

    Із оголошених  відповідно ст. 306 КПК України показів потерпілого ОСОБА_6 .,  який допитувався 26 травня  та  17 липня 2003 року  вбачається, що  19.02.2002 року  неподалік  його дому стояв автомобіль ВАЗ в якому знаходився працівник міліції у формі та ще троє осіб одягнені в цивільному, двоє із яких підійшли до нього, представились працівниками міліції пред`явивши посвідчення, запитали його прізвище, задавали питання про сусідів, чим вони займаються та запропонували проїхати до міськвідділу після чого він  завів собаку в двір і з цими особами пройшов до їх автомобіля  ( т. 1 а.с. 154-158, 190-197).      

    Отже із показів ОСОБА_6 . вбачається, що до його доставки в міськвідділ він деякий час спілкувався з працівниками  міліції, бачив їх в лице, а як було встановлено під час досудового так і судового слідства ними були ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 ., тому   ОСОБА_6   при дачі пояснень і показів при виконанні з ним різних слідчих дій,  мав би прямо вказувати на ОСОБА_3 , як особу, який також був присутнім при його затриманні і вчиняв  відносно нього злочини, що він не робив.

    Однак ОСОБА_6  і при подальших неодноразових допитах пояснював, що приїхавши в Кіровоградським МВ інші співробітники міліції залишились біля автомобіля, а саме ОСОБА_2 ., прізвище якого йому стало відомо потім,  завів його на другий поверх в 206 кабінет  де сидів незнайомий йому чоловік,  як він дізнався  пізніше на прізвище   ОСОБА_3  та ОСОБА_3  які з третім працівником  застосовували до нього фізичне насилля ( т. 1 а.с. 154-158, 190-197 т. 3 а. с. 212).

    Відповідно пояснень, даних ОСОБА_6  І.В.  20.02.2002 року, 27.02.2002 року, 27.05.2002 року, 7.08.2002 року, тобто відразу ж після подій вчинення відносно нього злочину, які залишились в його пом”яті вбачається, що працівники міліції його заштовхнувши в автомобіль привезли до Кіровоградського МВ один з яких  завів до кабінету та стави бити ( т. 1 а.с.3, 15, 23).  В поясненні від 27.05. 2002 року зазначав, що його, погрожуючи пістолетом, привезли до міськвідділу де всі залишились, а   ОСОБА_2 . завів його до кабінету де почав бити. Там сидів ще один чоловік, потім зайшов третій  здоровий на зріст, які теж застосовували до нього насилля ( т. 1 а.с. 67, 85-86).

    В подальших показах  в якості потерпілого, при відтворенні обстановки і обставин подій, при очній ставці з ОСОБА_2 ., ОСОБА_6  теж пояснював, що при його затриманні 19.02.2002 року ОСОБА_3  не було, його в кабінет завів ОСОБА_2 ., де сидів ОСОБА_3  які за допомогою третьої особи на ім”я Саша наділи на нього наручники, а потім застосовували фізичне насилля, при цьому ОСОБА_3  допомогав ОСОБА_2   просовувати трубу за його руки,  що ОСОБА_3  наніс йому 2 удари коли  давив руку ОСОБА_2 , потім пояснював, що особа, яку називали ОСОБА_3  вдарив лише один раз щоб він підписав його папери, а про дії третього працівника міліції давати покази відмовився  мотивуючи тим, що ці покази дасть в суді   ( т.2 а.с. 32, т.3 а.с.  64-82, 185, 196-206, 211-215, 61-71).

    При проведенні очної ставки з ОСОБА_3 ., потерпілий пояснив, що  19.02.2002 року при його доставці в міськвідділ ОСОБА_3 . можливо був, можливо ні   ( т.4 а.с.13-20).

    Аналізуючи данні  потерпілим   ОСОБА_6  І.В. покази щодо  участі у вчинені відносно нього злочину ОСОБА_3 .,   суд вважає, що вони є не послідовними, противорічивими, що викликає сумнів в їх об`єктивності.   З метою  всебічного і повного з`ясування всіх  обставин справи щодо причетності ОСОБА_3  до вчинення злочинів, захисту прав та законних інтересів потерпілого, судом для допиту по суті справи  у встановленому законом порядку неодноразово викликався потерпілий ОСОБА_6 ,  який   в  призначені судом дні в судові засідання не з'являвся  і про поважні причини у зв'язку з неявками суд не повідомляв, а ряд постанов про здійснення  його примусового приводу до суду та постанова суду від 10.07.2009 року ( т. 6 а.с.115) про встановлення місця проживання потерпілого, забезпечення його та ряд свідкув в судове засідання, залишились без виконання.  У зв`язку з неявками в судове засідання потерпілого,  суд під час судового слідства був позбавлений можливості усунути протиріччя  щодо участі ОСОБА_3  у вчиненні відносно ОСОБА_6 . злочину, а непослідовні і противорічиві  покази потерпілого суд не може вважати  належними доказами,  які  викривають ОСОБА_3  у вчинених злочинах.

    Стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_3  у вчинені злочинів також  обгрунтовується на показах свідка ОСОБА_5 , даних на досудовому слідстві який пояснив, що 19.02.2002 року  прибувши до приміщення Кіровоградського МВ, висадив ОСОБА_6 ., а також ОСОБА_20   ОСОБА_2 . та ОСОБА_3  і самостійно направився до відділу ДАІ  ( т.4 а.с. 43-47).

    Однак ОСОБА_5  на досудовому слідстві також пояснював, що 19.02.2002 року  після доставки ОСОБА_6 . до міськвідділу з ним  поїхав і ОСОБА_3 . ( т.2 а.с.137-138).  

    В судовому засіданні   ОСОБА_5 .  в своїх показах суду підтвердив факт доставки 19.02.2002 року до міськвідділу ОСОБА_6 . при  зазначених вище обставинах. Допускає, що після доставлення до міськвідділу ОСОБА_6 ., з ним на автомобілі міг поїхати   ОСОБА_3 .,  однак точно  не пам”ятає, так як неодноразово їздив  з ОСОБА_3 . у різних робочих справах.  Розбіжності в показах, які давав на досудовому слідстві  в частині того, чи   залишився ОСОБА_3 . в міськвідділі після доставки ОСОБА_6 ., чи поїхав з ним  в робочих справах  пояснив тим, що пройшло багато часу після події 19.02.2002 року до його допитів в якості свідка та при допитах  в суді.  

    Ці покази стороною обвинучачення в судовому засіданні належними доказами не спростовані, а навпаки підтверджуються показами свідка ОСОБА_10 ., який  19.02.2002 року був оперативним черговим   Кіровоградського МВ і в своїх поясненнях суду підтвердив, що саме ОСОБА_2 .  приводив ОСОБА_6 . до чергової частини для тримання в кімнаті  тимчасово затриманих осіб якого потім і забирав, показами підсудного ОСОБА_2 . про відсутність ОСОБА_3  в кабінеті при бесіді з ОСОБА_6  І.В.   так і послідовними показами самого ОСОБА_3  

      Стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_3  у вчинені злочинів  також  обгрунтовується на показах свідка ОСОБА_19 .  який під час досудового слідства пояснив, що 19.02.2002 року оперуповноваженими ВКР Кіровоградського МВ ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . до службового кабінету № 206 було доставлено ОСОБА_6 . та він бачив, як ОСОБА_3 . через 3-5 хвилин вийшов зі службового кабінету (т.4 а.с.1-4). Однак його покази в тій частині, що ОСОБА_6 . в службовий кабінет заводили ОСОБА_3 .  і ОСОБА_2 . спростовуються показами самого ж потерпілого ОСОБА_6 ., який неодноразово стверджував, що його в кабінет завів саме один ОСОБА_2 . Крім того  в зазначених показах на досудовому слідстві ОСОБА_19 . пояснював і те, що  на протязі 2-3 годин він перебував в своєму службовому кабінеті, розташованому поруч з кабінетом № 206, то ОСОБА_3 . до свого кабінету не повертався.

    Враховуючи викладені покази свідка ОСОБА_19 .,  який допитувався 11.09.2006 року тобто понад 4 роки після подій про те, що 19.02.2002 року ОСОБА_3 . також доставляв ОСОБА_6 . до службового кабінету № 206, а приблизно через 3-5 хвилин вийшов, які сторона обвинувачення обгрунтовує як підтвердження вини підсудного ОСОБА_3   і які спростовуються показами потерпілого ОСОБА_6 . та підсудного ОСОБА_2 ., суд також не може вважати належними доказами, які  викривають ОСОБА_3  у вчинених злочинах.

    Стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_3  у вчинені злочинів  також  обгрунтовується протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_16 . і ОСОБА_3 . (т.4 а.с. 9-12). Однак  із показів, які давав ОСОБА_16 . при очній ставці вбачається, що  він був свідком того як  раніше незнайомі йому особи, які приїхали на автомобілі ВАЗ, в бесіді з ним шукали ОСОБА_6 ., потім бачив, як вони зупинились біля з”явившогося   ОСОБА_6 .,  при спілкуванні з яким будь-якого шуму чи крику він не чув, потім ОСОБА_6  поїхав з цими особами на автомобілі. Ці ж покази також підтвердив і ОСОБА_3 ., який  пояснив, що був присутнім при доставці ОСОБА_6 . до міськвідділу після чого поїхав з працівником ДАІ ОСОБА_5 . по службовим питанням.  Покази  данні ОСОБА_5   при очній ставці  про те, що 19.02.2009 року у вечірній час він бачив ОСОБА_6 . з слідами тілесних ушкоджень не є такими, що  викривають саме ОСОБА_3  у їх заподіянні, а тому суд  також не може вважати їх належними доказами вини останнього.

    Стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_3  у вчинені злочинів  також  обгрунтовується іншими доказами зібраними по справі – висновком службового розслідування від 12.03.2002 року,  висновком судово - медичної експертизи та додаткової експертизи  № 82, даними про не притягнення ОСОБА_6 . до адміністративної відповідальності, даними  довідки про результати вивчення оперативно-розшукової справи “Злочин”,  та протоколами виїмки речових доказів - книг обліку доставлених, матеріалів про адмінправопорушення  визнаними як речові докази (т. 4 а.с.164-165).  

    Однак ці докази  підтверджують  лише факт того, що ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 . та інші працівники міліції, які 19.02.2002 року доставляли ОСОБА_6 . до міськвідділу,  спеціальні засоби та табельну вогнепальну зброю не отримували,  факт наявності інформації про викрадення автомобіля у ОСОБА_7 ., факт наявності у ОСОБА_6 . тілесних ушкоджень, його поміщення   в камеру тимчасово  затриманих та не притягнення ОСОБА_6 . до адміністративної відповідальності  з яких конкретно не вбачається, що відносно ОСОБА_6 . вчиняв  злочини саме ОСОБА_3 . Крім того, виїмки речових доказів від 26.09.2006 року  - книги обліку матеріалів про адмінправопорушення, суд вважає неналежними доказами, здобутими в порушення вимог КПК України, так як слідчі дії проводились в той момент, коли кримінальна справа була зупинена провадженням ( т. 4 а.с. 86-90),  а тому суд також не може вважати належними доказами, які  викривають ОСОБА_3  у вчинених злочинах.

    Так,  в судовому засіданні  було достеменно  встановлено, що 19.02.2002 року ОСОБА_3 . з ОСОБА_2 .  вийшли з автомобіля, підійшли до особи на якого вказали як ОСОБА_6 .,  якому в бесіді ОСОБА_2 . показав посвідчення і запропонував поїхати в міськвідділ на що той погодився.  Будь-якого психічного чи фізичного насилля ОСОБА_3 . та в його присутності  інші працівники міліції до ОСОБА_6 . в автомобілі під час супроводження до міськвідділу не застосовували.

    Зазначені обставини підтверджуються як показами підсудних ОСОБА_2 ., ОСОБА_3  так і показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_20  які підтвердили, що 19.02.2002 року ОСОБА_3 . був присутнім при доставці ОСОБА_6 . до Кіровоградського МВ, що також вказано в обвинувальному висновку та  частково зазначеними вище показами  самого потерпілого ОСОБА_6 , який в цій частині при допитах пояснював, що 19.02.2002 року  перед затриманням до нього  підійшли дві особи, представились працівниками міліції пред”явивши посвідчення, запитали його прізвище, де навчається, задавали питання про сусідів, чим вони займаються та запропонували проїхати до міськвідділу після чого він  завів собаку в двір і з цими особами пройшов до їх автомобіля.

    Про  непричетність ОСОБА_3  до вчинених  відносно ОСОБА_6 . злочинів також підтвердив і підсудний ОСОБА_2 ., який на досудовому слідстві та в судовому засіданні в цій частині давав послідовні покази.

    Оцінив в сукупності доводи сторони обвинувачення, аналіз яким даний вище, враховуючи вимоги ст.  22  КПК України, відповідно яких прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов`язані  вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи,  виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, що стороною обвинувачення  виконано не було та керуючись ст. 62 Конституції України, відповідно якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до впевненості, що в судовому засіданні не доведена участь підсудного ОСОБА_3  у вчинені  злочинів,  передбачених ст. ст. 371 ч.1, 365 ч.2 КК України, а тому він  підлягає виправданню.

      Призначаючи покарання ОСОБА_2 ., суд виходить з вимог ст. 65 КК України щодо ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи підсудного, обставин, які пом'якшують і обтяжують  його  покарання.

ОСОБА_2 . вчинив невеликої тяжкості та  тяжкий злочини, за місцем роботи та проживання характеризується з позитивної сторони, в даний час є пенсіонером, на утриманні має двох малолітніх дітей один з яких 08.01.2009 року народження, хворіє різними хворобами, а також гіпертонічною хворобою II ступеня.

    Обставин, які  пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_2 ., судом не встановлено,  а  обставинами, які обтяжують його покарання, суд вважає вчинення злочину  групою осіб.

    Враховуючи особу ОСОБА_2 ., який  за місцем роботи та проживання характеризується з позитивної сторони, в даний час є пенсіонером, на утриманні має двох малолітніх дітей один з яких 08.01.2009 року народження, хворіє різними хворобами, а також гіпертонічною хворобою II ступеня, суд вважає, що його  виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і вважає за можливе  звільнити ОСОБА_2 . від відбування призначеного йому  покарання з випробуванням.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 ., який в судове засідання не з”явився, підлягає залишенню без розгляду.

    Керуючись ст. ст. 321-325, 327,334, 335 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

    ОСОБА_2  визнати винними  і піддати покаранню:

 - по ч.2 ст. 365 КК України на 4 роки  позбавлення волі   із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю  в правоохоронних органах строком на 1 рік 6 місяців.

 - по ст.  371 ч.1 КК України  до 2 років обмеження волі.

    На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 . призначити  покарання 4 роки  позбавлення волі   із позбавленням права обіймати певні посади в правоохоронних органах строком на 1 рік 6 місяців.

    На підставі  ч.3 ст. 75 КК України ОСОБА_2 .  звільнити від  відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

    ОСОБА_3  в пред”явленому обвинуваченні у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 371 КК України визнати не винним і виправдати у зв”язку з недоведеністю його участі у вчинені даних злочинів.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 . до набрання вироком законної сили, залишити без змін – підписка про невиїзд.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_3  підписка про невиїзд  відмінити.

    Речові докази по справі, зазначені в довідці обвинувального висновку,  залишити зберігати при справі.

    Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя  “підпис”

Згідно оригіналу

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області                                                                                   В.М. Гончар