ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.07 Справа № 25/153-16/140/06
Ніколаєнко Р.А.
За позовом відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м.Запоріжжя
до відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362”, м.Запоріжжя
про стягнення 3532,61 грн.
Суддя Ніколаєнко Р.А.
Представники сторін:
від позивача: Хачаянц М.Г. (дов.024/35 від 01.01.2007)
від відповідача: в засіданні 30.03.2007 - Ворона О.В. (дов.1-22/34 від 27.03.2007); в засідання 03.04.2007 –не з’явився
ВСТАНОВЛЕНО:
Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2006 у справі № 25/153, якою скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.2006 у справі № 25/153 за позовом ВАТ “Український графіт”, м.Запоріжжя до ВАТ “Автотранспортне підприємство 12362”, м.Запоріжжя про стягнення 3532,61 грн., а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 25.10.2006 № 1123 справу № 25/153 передано на новий розгляд судді Ніколаєнку Р.А.
Ухвалою від 30.10.2006 справу прийнято до розгляду з присвоєнням їй № 26/153-16/140/06 та призначенням судового засідання на 01.12.2006. Ухвалою від 01.12.2006 розгляд справи відкладався до 14.12.2006. В засіданні оголошувалися перерви до 14.12.2006, до 27.12.2006, до 29.12.2006. Ухвалою голови господарського суду від 29.12.2006 процесуальний строк вирішення спору у справі продовжено на один місяць, до 30.01.2007. В засіданні 29.12.2006 оголошувалася перерва до 12.01.2007. Ухвалою від 12.01.2007 розгляд справи відкладено до 30.01.2007.Ухвалою від 18.01.2007 провадження у справі зупинено в зв’язку з її витребуванням Вищим господарським судом України. Ухвалою від 22.03.2007 провадження у справі поновлено, засідання призначено на 30.03.2007. В засіданні суду 30.03.2007 оголошувалася перерва до 03.04.2007. В засіданні 03.04.2007 за згодою позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує свої вимоги і просить на підставі ст.ст.526, 527, 610 Цивільного кодексу України, договору № 804/38180/39 стягнути з відповідача 3532,61 грн. заборгованості на відпущене паливо, від сплати якої ухиляється відповідач. Просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на справу про банкрутство, яка була порушена відносно ВАТ “АТП 12362” господарським судом, та невикористання позивачем права на вступ у неї. Вказує на те, що оскільки вимоги позивача є конкурсними в розумінні ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вони згідно зі ст.14 цього ж Закону є погашеними, тобто відсутніми, тому не підлягають стягненню. Просить в позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Встановлено, що ВАТ “Український графіт” та ВАТ “АТП” 12362” шляхом обміну листами в період з червня по грудень 2003 року перебували у договірних відносинах з надання автотранспортних послуг.
Згідно з умовами Договору ТОВ “Український графіт” здійснювало заправлення наданого ВАТ “АТП 12362” автотранспорту бензином та дизельним паливом, виставляло рахунки на оплату, які ВАТ “АТП 12362” зобов’язалося оплатити протягом 30 днів з моменту їх виставлення.
За накладними № 216 від 30.06.2003, № 228 від 31.07.2003, № 244 від 30.09.2003, № 260 від 28.11.2003, № 268 від 30.12.2003, по довіреностях № 405904 від 02.07.2003, № 405918 від 02.07.2003, № 215361 від 29.09.2003, № 215372 від 23.10.2003, № 215379 від 27.11.2003, № 215385 від 16.12.2003 позивач поставив, а відповідач отримав бензин та дизельне паливо.
На оплату паливно-мастильних матеріалів позивач виставив відповідачу рахунки № 40271 від 30.06.2003 на суму 3367,45 грн., № 40287 від 31.07.2003 на суму 648,07 грн., № 40320 від 30.09.2003 на суму 739,27 грн., № 40346 від 31.10.2003 на суму 139,445 грн., № 40406 від 25.12.2003 на суму 444,52 грн.
Шляхом часткової оплати відповідачем рахунків № 40271 (в сумі 1823,78 грн.) та № 40406 (в сумі 146,94 грн.), а також проведення сторонами взаємозаліку (10.02.2004 –на суму 1823,78 грн. та 30.04.2005 на суму 270,00 грн.) заборгованість за отримані паливно-мастильні матеріали відповідачем частково погашена і на момент розгляду справи залишок боргу складає 3532,61 грн.
Відповідно до ст.ст.161, 162 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), що діяв на момент виникнення спірних відносин, ст.ст. 525, 526 нині діючих Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення наведених норм не виконане прийняте за укладеним сторонами договором грошове зобов’язання, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача 3532,61 грн. заборгованості є обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача та твердження про те, що вимога позивача, яка є конкурсною в розумінні ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є погашеною, тобто відсутньою відповідно до ст.14 цього ж Закону не приймаються внаслідок такого.
Як встановлено, 09.03.2004 відносно відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство, публікація про порушення справи була розміщена в газеті “Голос України” за № 81 (333) від 30.04.2004.
Строки оплати заявленої до стягнення суми настали до порушення справи про банкрутство, а тому вимоги відповідача є конкурсними у розумінні ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон).
Згідно з ч.1 ст.14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.
Позивач заяву з конкурсними вимогами до відповідача в рамках справи про банкрутство ВАТ “Автотранспортне підприємство 12362” не подавав.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
15.06.2004 ухвалою господарського суду у справі про банкрутство затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ “Автотранспортне підприємство 12362”.
В подальшому у справі про банкрутство відповідача застосовано процедуру санації, за наслідками якої ухвалою господарського суду від 12.02.2007 в зв’язку з виконанням плану санації та відновлення платоспроможності боржника звіт керуючого санацією затверджено, провадження у справі про банкрутство припинено.
Статтею 1 Закону визначено, що погашеними вважаються задоволені вимоги кредиторів, вимоги щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі, заміну зобов’язання або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Главою 50 Цивільного кодексу України (ст.ст.598-609) законодавчо визначені підстави припинення зобов’язань.
Розділом ІІІ Закону (ст.ст.22 - 34) врегульовані положення щодо ліквідаційної процедури. За ст.31 вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
З аналізу розд.ІІІ Закону та гл.50 ЦК України вбачається, що законодавство передбачає визнання погашеними боргів, яке має наслідком припинення зобов’язання, лише у процедурі ліквідації, оскільки зобов’язання припиняється, між іншим, ліквідацією юридичної особи (ст.609 ЦК України).
Сам по собі факт наявності справи про банкрутство та перебування юридичної особи у цій справі в іншій, ніж ліквідація, процедурі (розпорядження майном, санація, мирова угода), цивільне законодавство не передбачає підставою припинення зобов’язання як такого, у тому числі і зобов’язання за тими вимогами, які вважаються погашеними відповідно до Закону.
За таких обставин, в зв’язку з тим, що зобов’язання відповідача перед позивачем не припинилося відповідно до закону, є наявними підстави для стягнення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі (102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення) підлягають розподілу між сторонами пропорційно первісно заявленим та задоволеним судом вимогам, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 212,5 грн. судових витрат).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80 п.1-1, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 12362” (м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, 1) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (м.Запоріжжя, Південне шосе, 20) 3532 грн. 61 коп. основного боргу та 212 грн. 50 коп. судових витрат.
Видати відповідний наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Р.Ніколаєнко
Рішення оформлено та підписано 10.04.2007.