Справа № 2-324/11

У х в а л а

20.05.2011 року суддя Сквирського районного суду Київської області Клочко В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Оріховецької сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа : ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ :

19.05.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовною заявою Оріховецької сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа : ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Конституції України держава взяла на себе обов’язок гарантувати забезпечення прав і свобод людини, а у ст. 124 Конституції встановила, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Незалежно від того, що Конституцією України особі гарантовано право на захист, це не позбавляє особу обов’язку дотримуватись порядку звернення до суду, встановленого законом тобто Цивільного процесуального кодексу України виходячи із принципу єдиної процесуальної форми.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити : зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав звільнення від доказування. Також, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам встановлених законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Як, вбачається із поданої позовної заяви та доданих до неї документів позивач стверджує, що прийняв спадщину після смерті спадкодавця, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, але оформити спадщину не має можливості оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкову масу, а саме житловий будинок та крім того спадкодавцем було складено заповіт на ім’я ОСОБА_2, яка прийняла спадщину. Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. .

Згідно зі статтею 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

У зв’язку із цим позивачу необхідно зазначити, які дії (бездіяльність) відповідача порушують його цивільні права, оскільки відповідно до частини третьої статті 16 ЦК Українисуд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьоюякої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З позовної заяви та доданих до неї документів не зрозуміло, у зв’язку із чим відсутнє право власності на житловий будинок ( втрата правовстановлюючого документа, самощине будівництво тощо)

Оскільки. порядок набуття права власності на самочинне збудоване нерухоме майно регулюється зокрема ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).

Також для вирішення даного спору необхідно враховувати, що відповідно до ст. 301 Закону від 20 квітня 2000 р. N 1699-III "Про планування і забудову територій", ст. 18 Закону від 16 листопада 1992 р. N 2780-XII "Про основи містобудування" будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Згідно приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують право власності на майно та ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним кодексом заходів захисту. Відповідно до ст. 386 цього Кодексу власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.

У зв’язку із цим позивачу необхідно уточнити правові підстави позову та способи захисту передбачені ст.. 16 ЦК України.

Суд, звертає увагу, що відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім’єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.

Також у частині 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат"нотаріат в Україні визначено як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Також позивачем не в повній мірі викладені обставини, якими він підтверджує кожну обставину. Згідно з нормами матеріального права позивач повинен визначити правові підстави позову ( обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права і мають буди доведені суду) та на підтвердження цих підстав позову навести фактичні обставини справи Виходячи з ч.3 ст. 10 ЦПК України, де закріплено принцип змагальності, за яким кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, на підтвердження підстав позову позивач повинен подати докази, які підтверджують кожну обставину, яка входитиме до предмета доказування. Відбір таких доказів повинен здійснюватись з урахуванням положень ст.ст. 58,59 ЦПК України щодо належності і допустимості доказів. Таким чином позивачу необхідно зазначити обставини та надати докази про те, що спадковий житловий будинок, не зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно, зазначити та надати інформацію про правовий статус земельної ділянки та осіб, прав та інтересів яких стосується цей спір, якщо земельна ділянка, на якій здійснено будівництво, знаходиться у власності (користуванні) кількох осіб, чи врахована їхня думка при здійсненні самочинного будівництва, чи не порушуються їхні права цим будівництвом.

ОСОБА_2 того надати докази прийняття спадкового житлового будинку до експлуатації в установленому законодавством порядку та належно затвердженого проекту будівництва та докази хто здійснив забудову, джерела фінансування будівництва.

Позивачу необхідно зазначити та надати докази про те, що спадковий будинок не перебуває під заставою, арештом та що відсутні спадкоємці які мають право на обов’язкову частку у спадковому майні.

На обґрунтування позовних вимог позивачем не зазначено чи проживають (зареєстровані) на цей час у спадковому будинку інші особи, які можуть бути заінтересовані в результатах розгляду справи та залучені в якості третіх осіб, а також не зазначено доказів, що підтверджують зазначені обставини.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачу в позовній заяві необхідно зазичити, спадкоємцем, якої черги він являється та надати докази про ступінь спорідненості.

Відповідно до вимог ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу , в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. ст. 119, 120, 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Оріховецької сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа : ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування - залишити без руху.

Для усунення вказаних недоліків надати позивачеві строк до двох днів з дня отримання ним ухвали.

Суддя: ОСОБА_3