Справа № 2-397/11

У х в а л а

"27" травня 2011 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Клочко В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ :

26.05.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовною заявою до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Конституції України держава взяла на себе обов’язок гарантувати забезпечення прав і свобод людини, а у ст. 124 Конституції встановила, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Незалежно від того, що Конституцією України особі гарантовано право на захист, це не позбавляє особу обов’язку дотримуватись порядку звернення до суду, встановленого законом тобто Цивільного процесуального кодексу України виходячи із принципу єдиної процесуальної форми.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити : зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав звільнення від доказування. Також, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам встановлених законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Як, вбачається із поданої позовної заяви та доданих до неї документів позивач прийняла спадщину після смерті спадкодавця, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, але оформити спадщину в установленому законом порядку не має можливості оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкову масу, а саме земельну ділянку, але в додатках до позовної заяви містяться копія правовстановлюючих документів на зазначену спадкову масу.

Згідно зі статтею 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

У зв’язку із цим позивачу необхідно зазначити, які дії (бездіяльність) відповідача порушують її цивільні права, оскільки відповідно до частини третьої статті 16 ЦК Українисуд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьоюякої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Також позивачем не в повній мірі викладені обставини, якими він підтверджує кожну обставину. Згідно з нормами матеріального права позивач повинен визначити правові підстави позову ( обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права і мають буди доведені суду) та на підтвердження цих підстав позову навести фактичні обставини справи Виходячи з ч.3 ст. 10 ЦПК України, де закріплено принцип змагальності, за яким кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, на підтвердження підстав позову позивач повинен подати докази, які підтверджують кожну обставину, яка входитиме до предмета доказування. Відбір таких доказів повинен здійснюватись з урахуванням положень ст.ст. 58,59 ЦПК України щодо належності і допустимості доказів.

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 N 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.99 за N 354/3647) у п. 5.2 визначає, що для отримання дубліката власник утраченого (зіпсованого) державного акта на право постійного користування або на право власності на земельну ділянку письмово звертається до відповідного органу, яким було видано зазначений державний акт. У заяві вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано зазначений державний акт, дає доручення місцевому державному органу земельних ресурсів Держкомзему України виготовити дублікат утраченого (зіпсованого) зазначеного державного акта. Таким чином, позивачу необхідно зазначити та надати докази про те, що вона дійсно не може відновити втрачений державний на право власності на землю, докази про повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації тощо та докази про те, що вона дійсно прийняла спадщину за заповітом, або відмову нотаріуса про вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року N 174, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962 ) п. 13.1 зазначено, що право на отримання витягів з державного реєстру земель (далі - витяги) мають: власник (користувач) земельної ділянки, його спадкоємці, правонаступники юридичних осіб, уповноважені ними особи і що відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 року є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, або за заповітом.

Крім того, позивачу необхідно зазначити та надати докази про те, що земельна ділянка не перебуває під заставою, арештом та що відсутні спадкоємці які мають право на обов’язкову частку у спадковому майні.

Уточнити правові підстави позову.

Відповідно до вимог ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу , в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. ст. 119, 120, 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - залишити без руху.

Для усунення вказаних недоліків надати позивачеві строк до двох днів з дня отримання ним ухвали.

Суддя: ОСОБА_2