Справа №2-а-241/09/1107
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2009 року Знам’янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі : головуючої - судді Павловської І.А.,
при секретарі Дуніній А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам'янка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги Дітям війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка Кіровоградської області, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2007 роки у розмірі 2733, 30 грн., і за 2008 рік у сумі 5505,30 грн., а всього 8238, 60 грн. При цьому, просить визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду із даним позовом, оскільки про факт порушення її прав дізналась лише після висвітлення зазначеної події у пресі, у зв‘язку із ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 9 липня 2007 року.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що народившись у 1943 році вона має статус Дитини війни, у зв‘язку із чим, відповідно до вимоги ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому відповідачем порушено зазначене право, оскільки протягом 2006, 2007 років їй не виплачувалася відповідна допомога взагалі, а з 2008 року виплати проводились, але не у повному розмірі. За таких обставин, і у відповідності до здійснених нею розрахунків вважає, що Пенсійним фондом України недораховано їй 8238,60 грн.
У судове засідання позивач не з‘явилася, але надала суду заяву, де просить розглядати справу за її відсутності, при цьому вимоги адміністративного позову підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання також не з‘явився, причин неявки суду не повідомив, але у матеріалах справи знаходиться заява управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка Кіровоградської області про розгляд справи за відсутності його представника з урахуванням поданого на позов заперечення.
Повно, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Позивач Михайлова Любов Іванівна народилась 7 вересня 1943 року і відповідно до посвідчення № 128460 являється пенсіонером за віком, отримуючи пенсійне забезпечення (а.с.7,9).
Оскільки відповідно до ст. 1 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, ОСОБА_1 також перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Знам’янка Кіровоградської області, користуючись відповідним правовим статусом дитини війни.
Зазначене свідчить про те, що позивач, у відповідності до статті 6 зазначеного Закону /в редакції, що діяла до набрання сили Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" / має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державну соціальну допомогу, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" від 11 квітня 2000 року, №497 пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2001 року, №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Враховуючи, що такі умови не настали, у задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік необхідно відмовити.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Але рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зазначеного зупинення дії положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Згідно пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107- VІ до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначене положення цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, після прийняття рішень Конституційного суду України відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка у поданому до суду запереченні на позовну заяву посилається на відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії, відсутність бюджетних коштів на рахунках управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка, що передбачені на виплату соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а також на відсутність права проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів. Вказує, що з 1 січня 2008 року позивач отримувала надбавку до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. І просить відмовити у задоволенні позову у зв’язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом (а.с.22-23).
Суд вважає, що зазначені доводи управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка не можуть бути підставою для відмови у виплаті, передбаченого законодавством підвищення до пенсії, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями. Правові висновки та обґрунтування недопустимості порушень з боку уряду чи парламенту держави при розробці та затверджені щорічного бюджету в частині соціальних гарантій та виплат громадянам мають преюдиціальне значення як для судів, так і службовців, установ, підприємств та державних органів.
Таким чином, суд вважає, що права позивача щодо підвищення їй до пенсії з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 та з 22 травня 2008 по 31 травня 2008, тобто з дня винесення рішень Конституційного Суду України порушені управлінням Пенсійного фонду України в місті Знам’янка, а тому його бездіяльність в частині не донарахування та невиплати підвищення до пенсії в 2007 році та дії в частині нарахування і виплати підвищення до пенсії відповідно до ст . 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2008 році у зменшеному розмірі, є протиправними.
Оскільки управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка Кіровоградської області проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком підвищення до пенсії дитині війни, суд не має можливості здійснювати розрахунок суми підвищення до пенсії позивача, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, а лише має право зобов'язати його вчинити дії щодо перерахунку допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно з постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 6 березня 2008 року №2, статтею 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як зазначено в пункті 14 наведеної постанови, у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.
Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 опубліковано в "Офіційному віснику України" 27 липня 2007 року № 52 і саме з цієї дати позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та мала можливість звернутися до суду з адміністративним позовом.
Натомість, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом лише 5 квітня 2009 року, не навівши суду поважних причин пропуску річного терміну звернення до суду з адміністративним позовом, а відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності до даних позовних вимог.
У відповідності до ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов‘язки і після оприлюднення тексту рішення у вказаному офіційному виданні Конституційним Судом України даний обов‘язок виконано. Обов‘язок з‘ясувати зміст об‘єктивного права лежить, за загальним правилом, на особі, при цьому статтею 68 Основного Закону встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року необхідно відмовити у зв’язку із пропуском останньою строку звернення до адміністративного суду. При цьому, суд вважає вимоги позивача щодо необхідності нарахування та виплати відповідачем підвищення до її пенсії з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року цілком обґрунтованими.
На підставі викладеного, ст.ст. 1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 11, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Дії управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка Кіровоградської області у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у зменшеному розмірі, ніж передбаченому ст . 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнати протиправними .
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка Кіровоградської області провести перерахунок підвищення пенсії згідно зі ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та здійснити належні ОСОБА_1 виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже проведених виплат.
У задоволенні позову в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в місті Знам’янка Кіровоградської області виплатити суму підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відмовити, у зв’язку із пропущенням строку звернення до суду.
Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок відшкодування судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Знам’янського міськрайонного суду
Кіровоградської області І.А. Павловська