Справа № 450/822/15 Головуючий у 1 інстанції: Данилів С.О.

Провадження № 22-ц/783/4402/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. В.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області

в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, визнання правочину недійсним ,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя.

В подальшому до участі в справі було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_6, якому відповідачем ОСОБА_5 було відчужено автомобіль.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 26.01.2016 року (а.с. 108-111), позивач просила:

встановити факт спільного проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 із лютого 2013 р. по жовтень 2014 року;

визнати земельну ділянку, площею 0,0512 га для ведення садівництва, що розташована в с. Ковирі в садовому товаристві «Джерело» на території Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (кадастровий номер 4623682800:09:000:0271) об»єктом права спільної сумісної власності позивача і відповідача та здійснити її поділ, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 цієї земельної ділянки та визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 цієї земельної ділянки;

визнати автомобіль марки Ford модель Eskord , 1991 року випуску, шасі (кузов, рама): WFOBXXGCABMD41955, реєстраційний номер НОМЕР_1 таким, що був набутий ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у спільну сумісну власність;

визнати договір, яким автомобіль марки Ford модель Eskord , 1991 року випуску, шасі (кузов, рама): WFOBXXGCABMD41955, реєстраційний номер НОМЕР_1 відчужено на користь ОСОБА_6 недійсним та застосувати реституцію;

встановити, що розмір частки ОСОБА_2 у автомобілі марки Ford модель Eskord , 1991 року випуску, шасі (кузов, рама): WFOBXXGCABMD41955, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 2/3, що у грошовому еквіваленті - 22666,66 грн;

стягнути з ОСОБА_2 11333,33 грн, що становить вартість 1/3 частки автомобіля марки Ford модель Eskord , 1991 року випуску, шасі (кузов, рама): WFOBXXGCABMD41955, реєстраційний номер НОМЕР_1;

припинити право власності ОСОБА_5 на 1/3 частку у автомобілі марки Ford модель Eskord , 1991 року випуску, шасі (кузов, рама): WFOBXXGCABMD41955, реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на цей автомобіль.

В обґрунтування позову зазначала, що із березня 2012 року до грудня 2014 року позивач та відповідач ОСОБА_5 проживали разом за місцем прописки позивача. Факт спільного їх проживання , а також - ведення спільного побуту та перебування у фактичних шлюбних відносинах можуть підтвердити свідки, які проживали з ними спільно.

Позивач за час фактичних шлюбних відносин і до часу звернення з позовом, працювала і працює приватним підприємцем і її доходи за 2014 рік , як приватного підприємця склали 97919,85 грн. Натомість відповідач не мав та не має офіційного місця праці та стабільного доходу, його доходи мають мінливий характер та невеликий розмір.

Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах позивач і відповідач ОСОБА_5 у своїй більшості за кошти ОСОБА_2 придбали земельну ділянку у с. Ковирі в садовому товаристві «Джерело», яку було оформлено на відповідача, у якого знаходяться правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Також за час перебування у фактичних шлюбних відносинах позивач та відповідач ОСОБА_5 придбали автомобіль . У зв»язку з тим, що лише позивач мала офіційний дохід, то 18.09.2013 р. саме на неї був укладений кредитний договір № ДЗ-95.6 із Кредитною спілкою «Володар» у розмірі 34000 грн, який був витрачений на купівлю автомобіля. Кредит погашався зазвичай позивачем особисто за власні кошти, або відповідачем за усним дорученням позивача. Водночас, відповідач теж вносив певні кошти на погашення цього кредиту та відсотків за ним, зокрема суму страхової виплати, яку він отримав від страхової компанії за настання страхового випадку. Автомобіль оформлений на відповідача, і оригінал кредитного договору знаходиться у відповідача.

Посилаючись на положення ст. 74 СК України та ч. 2 ст. 372 ЦК України просила визнати вищезазначене майно об»єктом права спільної сумісної власності та поділити його.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи про те, що:

Судом було порушено принцип оцінки доказів, оскільки:

в рішенні неповно відображено покази свідка ОСОБА_7, яка засвідчила, що часто бачила відповідача ОСОБА_5, як він займався домашніми справами, з чого вона зробила висновок, що він та позивач живуть разом як одна сім»я. Неточне відображення свідчень вищенаведеного свідка призвело до спотворення та перекручення змісту його показів та тому суттєво вплинуло на оцінку судом цього доказу та інших доказів в сукупності;

суд не взяв до уваги та не навів мотивів відхилення письмового доказу позивача – акту обстеження від 21.09.2015 р., згідно з яким відповідач ОСОБА_5 у період з 2013 року по жовтень 2014 року постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 – тобто разом з позивачем;

надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_8, суд надав їм перевагу над іншими доказами, вказавши, що хоча вони суперечать поясненням позивача, проте у суду немає підстав не надавати їм віри, оскільки цей свідок не заінтересований у вирішенні справи, на відміну від позивача. Необхідно зауважити, що необґрунтованим є висновок суду про відсутність матеріальної зацікавленості у зазначеного свідка в даній справі, оскільки, зі слів свідка на час розгляду справи вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_5, та у них є спільні діти, що - навпаки свідчить про міцний зв»язок цього свідка та ОСОБА_5 і наявність між ними взаємних фінансових зобов»язань, як між чоловіком і дружиною, а тому наявність матеріальної зацікавленості;

суд необґрунтовано вказав, що кредитний договір , відповідно до якого позивач отримала кредит на купівлю автомобіля , що є предметом спору та перебуває у власності відповідача ОСОБА_9, не може свідчити про придбання цього автомобіля однією сім»єю позивача та відповідача, оскільки закон не встановлює перебування боржника та поручителя – у сімейних відносинах. Така оцінка даного доказу у справі, свідчила, що суд здійснив її з порушенням вимог процесуального законодавства, а саме – дослідження доказів у їх взаємозв»язку та сукупності.

Судом не надано оцінки таким письмовим доказам, як:

копія квитанції до прибуткового касового ордера на ім»я позивача за виготовлення кадастрового номера спірної земельної ділянки;

копії актів виконаних робіт по ремонту спірного автомобіля на ім»я позивача, квитанцій про купівлю до нього запчастин, які свідчать що позивач здійснювала обслуговування спірного авто та його ремонт і покращення.

Не враховано судом, що на підтвердження пояснення представника відповідача про те, що відповідач придбав спірне майно за власні кошти, не було подано жодного доказу, в тому числі й доказів, які б свідчили про фінансову спроможність ОСОБА_10 здійснити у 2013 році такі покупки.

У порушення вимог процесуального закону судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про допит позивача у якості свідка. Такими діями, суд обмежив позивача у можливості надання нею доказів на підтвердження своїх позовних вимог, чим порушив право на справедливий та неупереджений суд., та порушив принцип рівності і змагальності сторін, передбачений ст. 10 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних мотивів.

Оскаржуваним рішенням було встановлено, що з пояснень свідків не стверджено того факту, що позивач та відповідач ОСОБА_5 у період з 2013 року по 2014 рік включно спільно проживали, були пов»язані спільним побутом, мали взаємні права та обов»язки. Згідно довідки № 1162 від 25.05.2015 року, виданої ЛКП «Під Зуброю», видно, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5. зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_2. Актом від 18.05.2015 року встановлено що відповідач ОСОБА_5 із січня 2012 року по вул. Драгана, 16/3, м. Львів. Покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в частині проживання ОСОБА_5 разом з позивачем за адресою: м. Львів, вул. Чукаріна, 14/19 суперечать вказаним письмовим доказам. Пояснення свідка ОСОБА_8 суперечать поясненням позивача, тому суд не надає віри поясненням позивача по факту проживання разом з відповідачем однією сім»єю без реєстрації шлюбу у спірний період. Враховуючи численність доказів на підтвердження того, що в спірний період ОСОБА_5 проживав ІНФОРМАЦІЯ_3, суд критично оцінив відомості, викладені в акті ЖБК № 198 від 21.09.2015 року. Суд вважав необґрунтованим покликання позивача на кредитний договір як на підстави, що стверджують придбання спірного автомобіля сім»єю позивача та відповідача. Не стверджує цього факту і податкова декларація позивача за 2013 рік. З огляду на наведене, суд першої інстанції вважав позовні вимоги необґрунтованими, а спірну земельну ділянку власністю відповідача ОСОБА_5, спірний автомобіль власністю ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з законністю і обґрунтованістю оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги вважає,такими, що не дають підстав для задоволення апеляційної скарги, та для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає, що позивачем дійсно не було надано доказів, якими було б підтверджено, що земельна ділянка , яка була придбана 03.09.2013 року на ім»я відповідача ОСОБА_5 (а.с. 87-88) та автомобіль, який був придбаний 18.09.2013 року на ім»я відповідача ОСОБА_5 (а.с. 90) були придбані за спільні кошти позивача і відповідача ОСОБА_5

Стверджуючи про те, що земельна ділянка була придбана в своїй більшості за її кошти, та подавши в підтвердження цього копію квитанції до прибуткового касового ордера від 31.05.2013 року про сплату нею Жирівській сільській раді 1500 гривень за виготовлення кадастрового номера (ас. 117), позивач водночас не навела будь-яких аргументованих пояснень з приводу того, з яких причин правовстановлюючі документи на земельну ділянку не були оформлені на її ім»я, а були оформлені на ім»я відповідача ОСОБА_5 Як не було надано позивачем суду і жодних вагомих доказів, які свідчили б про існування перешкод для оформлення придбання автомобіля та договору застави на ім»я позивача, а не на ім»я відповідача ОСОБА_5, як не було наведено і аргументів (пояснень), чому оригінал кредитного договору знаходився не у позивача.

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції таких доказів, як:

показання свідка ОСОБА_11, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 , та показання свідка ОСОБА_7, оскільки показаннями цих свідків не було підтверджено факту ведення спільного господарства та існування спільного бюджету у позивача та відповідача ОСОБА_5В;

акт ЖБК № 198 від 21.09.2015 року (а.с. 58), в якому комісія в складі трьох мешканців будинку № 14 по вул. Чукаріна зазначила, що в квартирі № 19 цього будинку з березня 2012 року по жовтень 2014 року проживав відповідач ОСОБА_5В, в той час як позов було заявлено щодо спільного проживання позивача з вищезазначеним відповідачем не з березня 2012 року , а – з лютого 2013 року.

Не могли служити доказом придбання автомобіля за спільні кошти позивача і відповідача ОСОБА_5 і такі письмові докази,як :

акт виконаних робіт від 30.03.2015 року на суму 1610 грн (а.с. 83), квитанція «Приватбанку» від 25.11.2014 року на суму 790, 20 грн (а.с. 84) товарний чек від 5 березня 2015 року на суму 1520 грн (а.с. 85), товарний чек від 25 грудня 2014 року на суму 98,32 грн (а.с. 86), оскільки всі ці документи не можуть мати правового значення для вирішення даного спору, так як вони датовані після жовтня 2014 року, в той час як позивач просила встановити факт спільного проживання з відповідачем ОСОБА_5 в період з лютого 2013 р. по жовтень 2014 року.

З огляду на те, що земельна ділянка і автомобіль були придбані у вересні 2013 року, та обставина, що доходи ОСОБА_2 за 2014 рік складали 97919,85 грн, також не могла слугувати доказом придбання вищезазначеного майна за рахунок спільних коштів позивача та відповідача ОСОБА_5

Відтак, обставини справи в їх об»єктивній сукупності, не давали підстав для визнання доведеним факту існування в період з лютого 2013 року по жовтень 2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 сім»ї, як це передбачено ч. 2 ст. 3 СК України, а отже не давали підстав для визнання земельної ділянки та автомобіля, набутих у вересні 2013 року на ім»я відповідача ОСОБА_5, майном належним цим сторонам на праві спільної сумісної власності, і з огляду на вищенаведене, майно, правовстановлюючі документи на яке оформлені на ім»я відповідача ОСОБА_5, не підлягало поділу.

Доводи апеляційної скарги , щодо порушення норм процесуального права, внаслідок відмови судом першої інстанції у допиті позивача в якості свідка, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, зважаючи на те, що відмова судом першої інстанції у задоволенні вищезазначеного клопотання була мотивованою і ця відмова не призвела до неправильного вирішення справи (ч. 3 ст. 309 ЦПК України).

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення – залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

ОСОБА_12