Справа  № 1-  153 /2009 року

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      11.08.2009 року                   Тиврівський районний суд Вінницької області

        в складі головуючого судді     Ліщишиної М.Ю.

                               при секретарі     Віценко К.А.,

                    з участю прокурора      Вальчишина В.П.,

                                    захисника      ОСОБА_1,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні смт.Тиврів кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого різноробочим ПП «ВІТА» с.Дзвониха, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України , -

встановив:

           21.03.2009 року, близько 23-00 год. в с.Дзвониха, Тиврівського району по вул.Маліновського ОСОБА_2, перебуваючи в неприязних відносинах зі своїм братом ОСОБА_3, під час суперечки, яка виникли з приводу того, що ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, висловлювався в його адресу нецензурними словами- наніс йому удар кулаком руки в голову,  в  область  лівого  ока, спричинивши тяжке тілесне ушкодження.

           Підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України визнав повністю і показав, що 21.03.2009 року  був на дискотеці. Близько 23-ї години пішов проводити свою дівчину.

Коли підходили до приміщення сільради,  йому зателефонував брат ОСОБА_4 і повідомив, що біля клубу б’ються його брат ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Він повернувся до клубу. Брат п’яний стояв на вулиці і виражався нецензурними словами. Біля нього були жителі села. Він із ОСОБА_4 підійшли до ОСОБА_3, щоб забрати додому, але той відмовлявся. Тоді він попросив брата відійти в сторону, щоб поговорити. Відійшли. Він просив ОСОБА_3 йти додому, але той не слухав. Вони зчепились і він кинув брата на землю. Коли ОСОБА_3 піднявся, пішов у напрямку сільради. Він наздогнав брата і знову просив іти додому, але він  не слухав, матюкаючись. Він не стримався і вдарив ОСОБА_3 кулаком в обличчя – той впав. Він підняв ОСОБА_3 із землі і побачив, що в нього з ока йшла кров. Він відвів брата додому і викликали  “швидку”. Настання таких наслідків не бажав, у вчиненому кається.

    Вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України крім його показань стверджується : висновком судово-медичної експертизи №  122  від  10.06.2009 року,  згідно якого  у ОСОБА_3 мали місце контузія лівого ока, рана верхньої повіки, гематоми повік, розрив камер ока, з випадінням оболонок ока, тотальний гемофтальм, що привело до деструкції  скловидного тіла та повної втрати зору  на ліве око. Дана травма виникла можливо 21.03.09. і по ступеню тяжкості - повна втрата зору лівого ока, що стоїть в причинному зв'язку з вище описаною травмою, за ознакою стійкості втрати загальної працездатності більш,  ніж на 1/3, належить до тяжких тілесних ушкоджень.  (а.с.27-28), поясненнями потерпілого ОСОБА_3 та показаннями свідка ОСОБА_6, допитаних під час судового слідства.

    Потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду, що у той вечір був  в клубі. Випив у той вечір грамів 400 горілки. Коли о 23-й прийшов ОСОБА_5. зачиняти клуб, він став з ним сперечатися в присутності жителів села і свого молодшого брата ОСОБА_4. Згодом до нього підійшов брат ОСОБА_2 з дівчиною і казав іти додому. Він відмовлявся. Вони зчепилися, брат збив його з ніг і тримав, а потім відпустив. Він образився і пішов не додому, а в напрямку сільради . Брат наздогнав його і казав іти додому, він у відповідь виражався нецензурно. Брат ударив його кулаком в око. Він відчув різкий біль і впав на землю. Брат підняв його і разом зі своєю дівчиною відвів додому. Викликали “швидку”. З братом помирився. Просить не карати його.

    Свідок ОСОБА_6 показала, що була із ОСОБА_2 в клубі. Він проводив її додому. Повернулись до клубу, так як ОСОБА_2 покликав брат ОСОБА_4. Інший його брат ОСОБА_3 був п’яний і відмовлявся йти додому.  Вони зчепились і ОСОБА_2  кинув ОСОБА_3 на землю.  Юрій піднявся і кудись пішов. Сергій пішов за ним. Коли вони повернулись, у ОСОБА_3 було закривавлене око.

    Сукупність наведених доказів свідчить про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - він умисно спричинив потерпілому ОСОБА_3  тяжке тілесне ушкодження, що спричинило  втрату функцій органу, тобто повну втрату зору на ліве око.

            Призначаючи покарання за вчинене, суд враховує тяжкість скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання .

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить, що він визнав себе винним,  щиро кається у вчиненому, просьбу потерпілого не карати підсудного.

    Суд також враховує характеристики на підсудного за місцем проживання та роботи.

            Обставин,  що обтяжують покарання підсудного не встановлено.

     З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного ОСОБА_2, суд вважає, що його  виправлення і перевиховання можливе без відбування покарання, застосовує ст.75 КК України та звільняє його від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

    Прокурорм району заявлено цивільний позов про відшкодування витрат, понесених Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім.М.І. Пирогова,  на лікування потерпілого ОСОБА_7, який підсудним визнано, а тому суд вважає, що позов підлягає до задоволення.  

    Керуючись ст.ст.323-324  КПК України ,-

засудив:

    ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч.1 ст.121 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

           На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку -  строком два роки - не вчинить нового злочину.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого обов'язки :

-   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця  проживання чи роботи ;

-    періодично з'являтися для реєстрації в органи  кримінально-виконавчої системи.

              Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної чинності залишити ОСОБА_2 підписку про невиїзд.

    На задоволення цивільного  позову стягнути з ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова 1916 (одну тисячу дев’ятсот шістнадцять) грн. 90 коп. витрачених на лікування потерпілого.

    На вирок може бути  подана апеляція до апеляційного суду  Вінницької області через Тиврівський районний  суд  протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

          Суддя :                                       (підпис)                                 ОСОБА_8

                                                                               Вірно :

                          Суддя :                                                                                       М.Ю. Ліщишина