У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
позивачки, її представника та третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ «Транспортні комунікації» на рішення Рівненського міського суду від 28 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Транспортні комунікації», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті ДТП,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 28 квітня 2009 року позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Транспортні комунікації», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті ДТП, задоволено частково: з відповідача на користь позивачки стягнено 1661,99 грн. відшкодування матеріальної, 25000 грн. відшкодування моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої доводи відповідач обґрунтовував посиланнями на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на укладений ним на підставі цього закону договір страхування № 31-21/15/010 від 7 лютого 2006 року із страховою компанією «Універсальна», яка, на думку апелянта, й повинна як страховик нести відповідальність перед позивачкою. Проте незважаючи на це, суд його клопотання про притягнення страхової компанії в якості співвідповідача у справі безпідставно відхилив. Відповідно до ст. 1194 ЦК України якщо страхова виплата є недостатньою, то особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, повинна відшкодувати потерпілому лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Проте місцевий суд, вирішуючи спір, на ці вимоги закону належної уваги також не звернув.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 7 лютого 2006 року відповідач у справі - ЗАТ «Транспортні комунікації» уклало із страховою компанією «Універсальна» договір № 31-21/15/010 «Про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строком до 7 лютого 2007 року.
Пунктом п. 2.1. укладеного ними страхового договору визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров*ю, майну третіх осіб, що виникла внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Як встановлено судом, позивачка була травмована працівником ЗАТ «Транспортні комунікації» 13 листопада 2006 року, тобто в період дії договору страхування № 31-21/15/010 від 7 лютого 2006 року.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України . Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України . При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України , таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тому з урахуванням викладеного місцевому суду в обов'язковому порядку належало було залучити до участі у справі в якості співвідповідача страхову компанію «Універсальна».
Оскільки суд першої інстанції цього не зробив - ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ЗАТ «Транспортні комунікації» задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 28 квітня 2009 року скасувати і справу направити до того ж суду на новий розгляд.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: