Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Березіна О.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11 серпня 2009 року Справа № 2а-568/09/0517
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Василенко Л.А.,
суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Стєблєві О.Л.,
розглянула апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в м.Єнакієве Донецької області на постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 року у справі № 2а-568/09 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в м.Єнакієве Донецької області, третя особа - Головне управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання неправомірними дій стягнення суми, і
В С Т А Н О В И Л А :
3 березня 2009 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в м.Єнакієве Донецької області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати йому соціальної надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, за 2006-2008 роки неправомірною; стягнути з відповідача на його користь невиплачену йому соціальну надбавку, як дитині війни за 2006-2008 роки в сумі 3892,5 грн.
Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: визнана бездіяльність відповідача у частині невиплати позивачеві в повному обсязі підвищення до пенсії, як дитині війни та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. в розмірі 710,9 грн. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. у сумі 715,23 грн., а всього - 1426,13 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явилися - про час, дату та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджено пенсійним посвідченням, знаходиться на обліку у відповідача. Суд визнав поважною причину пропуску річного строку звернення позивачем до адміністративного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.5), копією пенсійного посвідчення (а.с.6).
Позивачеві в період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а в 2008 році підвищення до пенсії проведено у розмірі 10% від прожиткового мінімуму відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до змін до деяких законодавчих актів України», що не заперечується відповідачем та визнано ним у апеляційній скарзі (а. с. 30, 31).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та в мотивувальній частині дійшов до вірного висновку про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачеві щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. Але у резолютивній частині постанови суд не вказав, що визнав бездіяльність неправомірною, та за який період здійснення (нездійснення) зазначених виплат бездіяльність відповідача була неправомірною.
Колегія суддів на підставі аналізу норм вищенаведених законів погоджує висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007 р. у розмірі 710,90 грн., за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. у розмірі 715,23 грн.
Також суд першої інстанції допустив помилку, зазначивши, що виплати позивачеві підвищення до пенсії відповідач повинний зробити за рахунок коштів Державного бюджету, оскільки зазначені виплати здійснюються з коштів Пенсійного Фонду України.
Колегія суддів також не приймає доводів апелянта щодо пропущення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки судом першої інстанції визнані поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Суд допустив процесуальну помилку, при визнанні поважною причини, пославшись на ст.102 КАС України, замість ч.2 ст.100 КАС України, але це не потягло неправильності вирішення спору. Посилання апелянта про неможливість застосування положень ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неспроможними, оскільки судом першої інстанції вказана стаття 46 зазначеного Закону не застосовувалася. За приписами ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
Відповідно до приписів ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства на користь позивача з коштів Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в сумі 1,2 грн.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, але внаслідок порушення норм процесуального права постанова підлягає зміні.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.207, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в м.Єнакієве Донецької області задовольнити частково.
Постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в м.Єнакієве Донецької області, третя особа - Головне управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення недоплаченої соціальної надбавки змінити.
Третій абзац резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:
«Визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 України в м.Єнакієве Донецької області щодо невиплати Ткачу Юрію Павловичу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року».
З четвертого абзацу резолютивної частини постанови виключити фразу: «за рахунок коштів Держаного бюджету України»
П'ятий абзац резолютивної частини постанови доповнити реченням наступного змісту: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1,2 грн. (одна гривня 20 коп.)».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 11 серпня 2009 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф.Ханова
М.І.Старосуд