Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Мироненко В.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
4 серпня 2009 року Справа № 2а-442/09/0552
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі № 2а-442/09 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2р. позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково: зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 13.11.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. у сумі 910,33 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Позивач відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 3), копією пенсійного посвідчення (а. с. 7,8).
Спірним у справі є право позивача на отримання підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в 2007 році та право позивача на отримання такого підвищення в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у 2008 році.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування річного строку звернення до суду та неможливості застосування до спірних правовідносин ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки суд першої інстанції застосував ч. 1 ст. 100 КАС України та відмовив у задоволенні частини позовних вимог і задовольнив вимоги, заявлені в межах річного строку звернення до суду з огляду на те, що позивач даний позов 13 листопада 2008р. направила до Донецького окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем відправки поштової кореспонденції на конверті (а.с.9) і в зв' язку зі змінами в законодавстві щодо предметної підсудності справа була передана на розгляд Ц-Міському районному суду м.Макіївки.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з врахуванням приписів ч.1 ст.18, ч.4 ст.105 КАС України прийшов до вірного висновку про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 13.11.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. у сумі 910,33 грн., оскільки внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідача позивач не отримав у вищезазначений період підвищення до пенсії у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни, керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 4 серпня 2009 р. та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд