Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Топчій Т.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 липня 2009 року Справа № НОМЕР_1/0520
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Стєблєві О.Л.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у справі № НОМЕР_1 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
ІНФОРМАЦІЯ_2р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області, який уточнила до розгляду справи за суттю та просила визнати її право на отримання соціальної допомоги, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з ІНФОРМАЦІЯ_3р. до ІНФОРМАЦІЯ_4р.; визнати дії відповідача по не нарахуванню та виплаті щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити їй не отриману з вини відповідача соціальну допомогу за період з ІНФОРМАЦІЯ_3р. до ІНФОРМАЦІЯ_4р. з врахуванням фактично виплачених сум (а. с. 3-5, 10).
Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_1р. позовні вимоги задоволені частково: визнані неправомірними дії відповідача щодо не нарахування позивачеві належної доплати надбавки як дитині війни до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії в Україні за віком за грудень 2007 року та починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_5 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 року; зобов'язано відповідача провести позивачеві нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за грудень 2007 року та з ІНФОРМАЦІЯ_5 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не прибув - про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги відповідач сповіщений належним чином, надав суду заяву про розгляду справи у відсутність представника.
Позивач в судове засідання не прибула - про час, лату та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 року та має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № 203291.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.6), копією пенсійного посвідчення (а.с.7), що не оскаржується відповідачем.
З заперечень на адміністративний позов (а. с. 13), апеляційної скарги (а. с. 19) вбачається, що позивач отримала підвищення до пенсії як дитина війни: з в травні 2008 р. в сумі 48,10 грн., в червні 2008р. в розмірі 48.10 грн., в липні-вересні 2008р. - 48,2 грн. щомісяця, в жовтні-грудні 2008 р. - 49,8 грн. щомісяця. У грудні 2007 року позивач не отримувала підвищення до пенсії як дитина війни.
Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в помилковому застосування судом приписів ч.1 ст.100 КАС України щодо відмови у позові у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки на цьому наполягав відповідач.
Приписами частини 2 статті 99 КАС України передбачено застосування річного строку звернення до суду з адміністративним позовом у випадку, якщо законом не встановлено інше.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Питання про наслідки пропущення строку розглядається на етапі судового розгляду першочергово, зазвичай не переходячи до розгляду справи по суті. Якщо відповідач зробив відповідну заяву, а позивач заперечує факт пропущення строку, тоді цей факт підлягає доказуванню. Позивач може заперечувати проти такої заяви відповідача посилаючись на поважність причин пропущення строку.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд застосував приписи ч.1 ст.100 КАС України і задовольнив позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду, а саме, за грудень 2007 року, оскільки позивач звернулася до суду в грудні 2008 р., але при цьому суд не зазначив дату, з якої позовні вимоги підлягають задоволенню за грудень 2007 року.
Позивачем позовна заява подана до суду 23.12.2008р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а. с. 8), внаслідок чого судова колегія вважає, що позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_7р. задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до адміністративного суду.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Виходячи з аналізу норм наведених законів, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню за 2007 рік, з ІНФОРМАЦІЯ_7р. до ІНФОРМАЦІЯ_8р. та за 2008 рік, з ІНФОРМАЦІЯ_5 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Суд першої інстанції дійшов до частково вірного висновку про визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії позивачеві як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за грудень 2007 р. та з ІНФОРМАЦІЯ_5 р. до ІНФОРМАЦІЯ_4р., але не визначив дату, з якої задоволені вимоги за грудень 2007 року, тому постанова суду в цій частині підлягає зміні - з зазначенням періоду позовних вимог за 2007 рік, а саме, з ІНФОРМАЦІЯ_7р.
Водночас суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни, але допустив помилку в даті періоду, за які позовні вимоги задоволені: за 2007 рік не вказав, що з ІНФОРМАЦІЯ_7р., тому постанова суду підлягає зміні в цій частині.
Окрім того, в резолютивній частині постанови суд першої інстанції не вказав про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Колегія суддів відповідно до приписів ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету присуджує на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 0,60 грн., оскільки позов задоволений частково.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону до спірних правовідносин і дійшов до правильних висновків про необхідність виплати суми заборгованості по зазначених виплатах, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, але постанова суду підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини в іншій редакції, оскільки судом першої інстанції допущені порушення процесуального закону: не визначено конкретний період задоволених позовних вимог за 2007 рік, не вирішене питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1, ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області задовольнити частково.
Постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії змінити.
Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції :
«Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі меншому ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з ІНФОРМАЦІЯ_7 р. до ІНФОРМАЦІЯ_8р. та з ІНФОРМАЦІЯ_5р. до ІНФОРМАЦІЯ_4р.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з ІНФОРМАЦІЯ_7р. до ІНФОРМАЦІЯ_8р. та з ІНФОРМАЦІЯ_5р. до ІНФОРМАЦІЯ_4р. з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 0,60 грн. (60 коп.)».
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 28 липня 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд