Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

                            Суддя-доповідач - Василенко Л.А..   

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

06 серпня 2009 року                                                         справа № НОМЕР_1

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                             Василенко Л.А.

суддів                                                 Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату вихідної допомоги при звільненні та стягнення компенсації за не отримане речове майно. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_5 проходив військову службу за контрактом у лавах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, у військовій частині 3057,       20 листопада 2008 року його було звільнено в запас у зв'язку із скороченням штатів.

Просив суд зобов'язати військову частину 3057 виплатити ОСОБА_5  вихідну допомогу в сумі 6910,00грн. та заборгованість з компенсації за не отримане речове майно у розмірі 3153,31грн. В подальшому позовні вимоги були змінені  і остаточно просив стягнути тільки заборгованість по виплаті компенсації за не отримане речове майно.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 року позовні вимоги задоволені  в повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто грошову компенсацію за не отримане речове майно на суму 3153,31грн.

    В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на порушення судом норм матеріального права та не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

          Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні  заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, проходив військову службу за контрактом у лавах Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, у ІНФОРМАЦІЯ_1 , прапорщиком.

На підставі наказу начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 20.11.2008 року №33 о/с прапорщика ОСОБА_5 було звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України за пунктом 63 «г» «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України»  у зв'язку із скороченням штатів з посади начальника військового наряду 2 взводу окремої роти внутрішніх військ МВС України з охорони дипломатичних представництв і консульських установ.

Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 листопада 2008 року за     НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_5 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Під час служби у Збройних Силах України позивач знаходився на всіх видах забезпечення в військовій частині 3057, у тому числі на речовому забезпечені.       

Військовий прокурор Донецького гарнізону, заявляючи позов та суд першої інстанції, приймаючи рішення виходили із наявності у позивача спеціального статусу військовослужбовця, а апелянт доводить хибність застосування норм, які регулюють речове та інше забезпечення військовослужбовців відповідно до статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-12 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції статті 9-1 згідно із Законом № 328-5 від 3 листопада 2006 року (надалі Закон України 2011), до позивача.

Відповідно до преамбули Закону 2011, ним визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Речове та інше забезпечення військовослужбовців здійснюється відповідно до статті 9-1, відповідно до якої, у тому числі, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма є чинною на момент звільнення позивача зі служби і підлягає застосуванню, з урахуванням положень, викладених у рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено положення «Про військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» (надалі Положення), передбачено право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно або видача речового майна на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту, військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу. Таке правило передбачено пунктом 28 зазначеного Положення.

Отже, приписи зазначеного Положення  підлягають застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія судді вважає помилковим застосування судом першої інстанції приписів пункту 27 даного Положення, але дана помилковість не вплинула на вирішення справи по суті.

Колегія суддів приймає правову позицію апелянта стосовно помилковості застосування до спірних відносин постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 року № 1135, одночасно колегія суддів зазначає, виходячи із загально-правового принципу дії норми права у часі, що на вирішення даного спору не впливає зупинення статті 9-1 Закону України 2011 впродовж служби позивача. Обставинами, які впливають на вирішення спору є наявність права на отримання компенсації в момент звільнення.

Оцінюючи норми Положення про спеціальні моторизовані військові частини міліції військ внутрішньої та конвойної охорони затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1995 року №319, пунктом 12 якого передбачено, що матеріально-технічне забезпечення та утримання військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції здійснюється згідно із штатом, табелями, нормами і в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ, колегія суддів дійшла висновку, що приписи зазначеного положення не впливають на суть даного спору. Зазначені норми мають різне правове навантаження, не регулюють порядок речового забезпечення військовослужбовців інших військових формувань у випадку їх звільнення у запас або відставку.

Колегія суддів позбавлена можливості прийняти правову позицію апелянта стосовно того, що на виконання зазначеної постанови Міністром внутрішніх справ виданий наказ від 5 грудня 2003 року, зі змінами та доповненнями від 30 грудня 2005 року №1245, яким не передбачена виплата компенсації за речове майно з огляду на те, що зазначені накази не зареєстровані в Міністерстві Юстиції України, не є нормативно - правовими актами, в розумінні статті 117 Конституції України, та не можуть бути застосовані судом відповідно до статті 9 КАС України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач порушив право позивача на отримання заявленої до стягнення компенсації і погоджує висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заявленої  суми.

        Колегія суддів вважає, що дані спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що предметом позову є правовідносини, пов'язані з припиненням публічної служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив висновки, які відповідають обставинам справи,  прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвала в повному обсязі складена 11 серпня 2009 року.     

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:   

            Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 внутрішніх військ МВС України залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 року у справі № НОМЕР_1 за позовом прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення компенсації за не отримане речове майно залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції проголошена 7 липня 2009 року в повному обсязі і набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий                                                                                  Л.А.Василенко         

Судді                                                                               Р.Ф.Ханова

                                                                                                                 М.І.Старосуд