Суддя-доповідач Василенко Л.А
Головуючий І інстанції суддя Ладе В.Р.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 липня 2009 року Справа № 2а-830/09/0502
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Козловій О.М.,
розглянула апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Амвросіївському районі Донецької області на постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі № 2а-830/09 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Амвросіївському районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
9 квітня 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Амвросіївському районі Донецької області, в якому просив поновити йому попущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, починаючи з 01.01.2007р. та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2007р. по теперішній час.
Постановою Амвросіївського районного суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. позов задоволений частково: зобов'язано відповідача здійснити позивачеві з 22.05.2008р. по цей час нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум підвищення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджено довідкою відповідача.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а. с. 3), копією тимчасової довідки (а. с. 4). Ці обставини не є спірними.
Відповідач оспорює висновок суду першої інстанції про зобов'язання здійснення перерахунку та виплати соціальної допомоги позивачеві на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008р. з урахуванням проведених виплат, оскільки заборгованість з виплати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком утворилась внаслідок неправомірних дій щодо здійснення таких виплат у неналежних розмірах.
Але при цьому суд першої інстанції не визначив межі задоволених позовних вимог. Позивач, виходячи зі змісту позову, просив задовольнити його позовні вимоги, починаючи з 01.01.2007р. до 09.04.2009р. (оскільки позов надійшов до суду 09.04.2009р.), в подальшому позовні вимоги не змінював і не уточнював. Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги за 2008 рік зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії з урахуванням надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат. Необхідно визначити межі задоволених позовних вимог за 2008 рік кінцевою датою 31.12.2008р.
Позовні вимоги за 2009 рік задоволенню не підлягають, оскільки ст.71 Закону України від 26.12.2008р. № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", до теперішнього часу не визнані не конституційними, тому виплата підвищення до пенсії позивачеві в 2009 році, як дитині війни, в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, №530 є правомірною.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства позивачеві необхідно частково відшкодувати сплачений ним судовий збір з коштів Державного бюджету України в сумі 0,75 грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Позивачем постанова не оскаржена.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Амвросіївському районі Донецької області задовольнити частково.
Постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Амвросіївському районі Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії змінити.
Другий абзац резолютивної частини постанови після дати «22 травня 2008 року» доповнити словосполученням «до 31 грудня 2008 року».
Після абзацу третього резолютивну частину постанову суду доповнити абзацем наступного змісту:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 0,75 грн. (сімдесят п'ять копійок).
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 30 липня 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд