Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Островська О.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
11 серпня 2009 року Справа № 2а-8206/09/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Василенко Л.А.,
суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Стєблєві О.Л.,
розглянула апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Слов'яносербському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі № 2а-8206/09 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Слов'яносербському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Слов'яносербському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково: визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії позивачеві, як дитині війни, з 09.07.2007р. до 31.12.2007р.; зобов'язано відповідача здійснити виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 р. до 31.12.2007р. з урахуванням здійснених виплат; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1,7 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.3), копією пенсійного посвідчення (а. с. 4 зворотній бік).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-ІV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Суд першої інстанції з врахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України прийшов до правильного висновку про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії позивачеві, як дитині війни, з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та зобов'язав відповідача здійснити виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 р. до 31.12.2007р. з урахуванням здійснених виплат, оскільки внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, позивач не отримала підвищення до пенсії, як дитина війни, в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни».
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Слов'яносербському районі Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Слов'яносербському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 11 серпня 2009 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може буати оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд