Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Смшлива Т.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 липня 2009 року Справа № 2а-7564/09/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Стєблєві О.Л.,
розглянула апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі № 2а-7564/09 (2а-32943/08) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
26 листопада 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області, в якому просив поновити йому строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну соціальну державну допомогу за 2006 - 2007 роки та 6 місяців 2008 року в сумі 3195,30 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. позов задоволений частково: зобов'язано відповідача здійснити позивачеві виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007р. до 31.12.20007р. та з 22.05.2008р. з урахуванням фактично виплачених сум; стягнуто з Держбюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1,7 грн. В частині інших заявлених вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, копією паспорту громадянина України (а. с. 6), копією пенсійного посвідчення (а. с. 8), що не оспорюється відповідачем.
Спірним у цій справі є обов'язок відповідача здійснювати виплату соціальної допомоги згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007 та 2008 роках.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року є вірним.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. Оскільки тільки органи Пенсійного Фонду України мають право призначати та перераховувати пенсію, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зобов'язання відповідача здійснити позивачеві виплату підвищення до пенсії у вказаному розмірі за вищезазначений період з урахуванням фактично виплачених сум, так як саме внаслідок неправомірної бездіяльності позивачеві не виплачена вказана допомога.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
Суд першої інстанції зобов'язав відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії позивачеві у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 22 травня 2008 року. При вивченні матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами за 2008 рік тільки за період з 01.01.2008р. до 30.06.2008р. (а. с. 3,4) заявлені позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися, в судовому засіданні позивач участі не приймав.
Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за 2008 рік, задовольнив їх з 22 травня 2008 року, не визначивши період задоволених вимог кінцевою датою.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив задовольнити вимоги за шість місяців 2008 року, починаючи з 01.01.2008 року. Отже, виходячи з періоду заявлених позовних вимог задоволенню підлягають вимоги з 22.05.2008р. до 30.06.2008р., тому постанова суду в частині вирішення вимог за 2008 рік підлягає зміні з зазначенням кінцевої дати розрахунку - 30.06.2008р. При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. та оскільки тільки органи Пенсійного Фонду України мають право призначати та перераховувати пенсію, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зобов'язання відповідача здійснити позивачеві виплату підвищення до пенсії у вказаному розмірі за вищезазначений період з урахуванням фактично виплачених сум, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача позивачеві вказана щомісячна доплата до пенсії виплачена в менших розмірах, ніж визначено законом.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Сватівському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії змінити.
Доповнити другий абзац резолютивної частини постанови після дати «22 травня 2008 року» датою «до 30 червня 2008 року».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 28 липня 2009 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф Ханова
М.І. Старосуд