Суддя-доповідач Василенко Л.А
Головуючий І інстанції суддя Соболєв Є.О.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 липня 2009 року Справа № 2а-663/09/1229
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Кондрашовій Н.М.,
розглянула апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі № 2а-663/09 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
3 березня 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача підвищити її пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 01.01.2006р.; зобов'язати відповідача виплачувати їй в подальшому пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області суду від ІНФОРМАЦІЯ_2р. позов задоволений частково: визнані незаконними бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та дії відповідача по відмові в донарахуванні та виплаті пенсії з урахуванням надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р.; зобов'язано відповідача здійснити виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., а також донарахувати та виплатити підвищення до пенсії з урахуванням 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008р.; стягнуто з Держбюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1,7 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою позов залишити без задоволення за необґрунтованістю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджено пенсійним посвідченням.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а. с. 5), копією пенсійного посвідчення (а. с. 8). Листом за № 909/Г-5 від 25.02.2009р. позивачеві відмовлено у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за відсутністю правових підстав (а. с. 7). Ці обставини не є спірними.
Відповідач оспорює висновок суду першої інстанції про зобов'язання здійснення перерахунку та виплати соціальної допомоги позивачеві на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року є вірним.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
З огляду на викладене, колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про зобов'язання відповідача здійснити виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 230 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., а також донарахувати та виплатити підвищення до пенсії з урахуванням 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008р, оскільки внаслідок незаконної бездіяльності відповідача з невиплати позивачеві підвищення до пенсії у період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та дій відповідача щодо відмови у нарахуванні позивачеві пенсії з урахуванням підвищення до пенсії в розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. привели до порушення прав позивача щодо отримання підвищення до пенсії у належному розмірі.
Але при цьому суд першої інстанції не визначив межі задоволених позовних вимог. Позивач, виходячи зі змісту позову, просив задовольнити його позовні вимоги, починаючи з 01.01.2006р. до теперішнього часу, тобто на дату подачі позову до суду 03.03.2009р., в подальшому позовні вимоги не змінював і не уточнював. Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги за 2008 рік зобов'язав відповідача перерахувати пенсію з урахуванням надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат. Необхідно доповнити кінцеву дату задоволених позовних вимог за 2008 рік датою 31.12.2008р.
Позовні вимоги за 2009 рік задоволенню не підлягають, оскільки ст.71 Закону України від 26.12.2008р. № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", до теперішнього часу не визнані не конституційними, тому виплата підвищення до пенсії позивачеві в 2009 році, як дитині війни, в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, №530 є правомірною.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Позивачем постанова не оскаржена.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Станично-Луганському районі Луганської області задовольнити частково.
Постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії змінити.
Другий та третій абзаци резолютивної частини постанови після дати «22 травня 2008 року» доповнити словосполученням «до 31 грудня 2008 року».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 23 липня 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд