Справа № 22-741 /08 Головуючий у 1 -й інстанції
Категорія:- 52 Сушко Н.В.
Доповідач в апел. інстанції Кіт І.Н.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів: Павлишина О.Ф., Штефаніци Ю.Г.
при секретарі: Безп»ятко О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2007 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,
пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи , колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2007р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1до Підбузького геріартричного пансіонату про поновлення на роботі та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішення суду оскаржила позивачка. В апеляційній скарзі покликається на незаконне звільнення її з посади медичної сестри пансіонату за п.3 ст. 40 КЗпП України наказом № 53 від 13.09.05р. В апеляційній скарзі зазначає , що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились її доводи і подані на їх підтвердження докази, що на момент звільнення вона являлась членом Дрогобицького міського комітету профспілки працівників держустанов, який в порядку визначеному ст. 252 КЗпП та ст. .41 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності « своєї попередньої згоди на її звільнення з роботи з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу не давав.
Просить оскаржуване нею рішення міськрайонного суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог і стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на час ухвалення свого рішення апеляційним судом.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, виходячи із наступного.
Вирішуючи спір про поновлення на роботі суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання з позивачкою трудового договору за п.3 ст. 40 КЗпП , оскільки таку було звільнено наказом № 53 від
2
13.09.05р. ( а.с. 4, а.с. 255) за скоєння нею повторного порушення дисципліни, яке полягало у її небажанні виконувати обов»язки медичної сестри у визначеному керівництвом пансіонату робочому місці ( обслуговуванню підопічних розміщених у 2-му корпусі пансіонату). При цьому, звільненню передувало застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді догани, накладеної на неї наказом № 72 від 08.09.05р.( а.с. 241) за вчинене нею порушення зафіксоване доповідними записками лікаря ОСОБА_2. та ст. медсестри ОСОБА_3 ( а.с. 237-239).
Міськрайонний суд належно перевірив додержання вимог передбачених ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП щодо порядку і правил застосування дисциплінарних стягнень до позивачки. Підставність зазначених висновків суду жодним чином не оспорюється позивачкою у поданій нею апеляційній скарзі, єдиним мотивом якої є лише порушення прав позивачки, як працівника обраного до складу виборного профспілкового органу, передбачених ст. 41 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності « й ст. 252 КЗпП .
В цьому зв»язку, виходячи із визначених ст. 129 Конституції України та ст. ст. 10, 11, 60, 303 ЦПК принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, та обов»язку сторін доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо порушення згаданих вище прав позивачки. Позивачкою не подано, а в судовому засіданні так і не було здобуто жодних доказів на підтвердження того, що станом на 13.09.05р. , тобто на час припинення з нею трудових відносин вона входила до складу виборного профспілкового органу, який діяв у геріартричному пансіонаті, або вищого за підлеглістю органу профспілки чи об»єднання, до складу якого входить профспілкова організація пансіонату.
Як безспірно встановлено у судовому засіданні й таке не заперечується як
сторонами , так і поясненнями представників профспілок, що беруть участь у справі,
діяльність первинної профспілкової організації працівників держустанов була повністю
припинена у геріартричному пансіонаті в квітні 2004р., рішенням прийнятим на загальних
зборах працівників Підбузького геріартричного пансіонату від 13.04.04р.( а.с. 479-481).
Зазначене беззастережно визнається також і самою позивачкою у особисто оформленною
нею протоколі звітно-виборчих зборів первинної профспілкової організації
Дрогобицького міського комітету профспілки працівників державних установ за № 9(1) від 19.05.05р.на яких позивачку власне і було обрано профорганізатором цієї первинної профспілкової організації( а.с12-14), яка діє виключно у Дрогобицькому міському комітеті даної профспілки й діяльність такої жодним чином не поширюється на Підбузький геріартричний пансіонат, який входить до системи Міністерства праці й соціального захисту населення України.
Ця обставина повністю підтверджується і довідкою виданною позивачці 03.11.05р. головою Дрогобицького міського комітету профспілки працівників держустанов (а.с. 26).
Таким чином, припинення у квітні 2004р. в пансіонаті діяльності первинної організації профспілки працівників держустанов, одночасно потягло за собою і втрату всіх представницьких повноважень у працівників раніше обраних від цієї первинної організації профспілки до вищих за підлеглістю органів такої профспілки .
За таких обставин, обрання 19.05.05р. ОСОБА_1. профорганізатором первинної організації Дрогобицького МК профспілки працівників держустанов, як і наступне її обрання від цієї первинної організації 06.10.05р. на профспілковіцй конференції членом Дрогобицького міського комітету цієї профспілки ( а.с. 26) не породжувало у роботодавця жодного обов»язку одержувати згоду на звільнення позивачки з роботи у цієї профспілки та її вищестоячого органу, оскільки така не була діючою в геріартричному пансіонати
Як вбачається із представлених на вимогу апеляційного суду доказів, а саме : протоколу загальних зборів працівників Підбузького геріартричного пансіонату від
3
26.08.04р. ( а.с. 482-486) у цій установі створено первинну профспілкову організацію працівників соціальної сфери України, статут якої 06.08.04р. належно зареєстровано в Міністерстві юстиції України ( а.с. 487-505), та відповідно легалізовано її Львівську обласну організацію ( а.с. 506-507), до якої власне і належить первинна профспілкова організація геріартричного пансіонату
Наявними у справі довідками й звітними даними про використання бюджетних коштів та нарахування і перерахунок профвнесків підтверджено діяльність в Підбузькому геріартричному пансіонаті лише первинної профспілкової організації профспілки працівників соціальної сфери України протягом 2004-08р.р.( а.с. 508-521), членства у якій , позивачка не набувала.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності « від 15.09.1999р, з наступними змінами і доповненнями, первинна профспілкова організація Дрогобицького МК профспілки працівників держустанов, з часу набуття у ній членства позивачкою у травні 2004р. ( а.с. 13) про поширення своєї діяльності у Підбузькому геріартричному пансіонаті роботодавця не повідомляла . Відповідних доказів про таку діяльність не було подано на вимогу апеляційного суду як позивачкою так і представником цієї профспілки.
Таким чином, при вирішенні питання про звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП позивачки з посади медичної сестри пансіонату, виходячи із положень наведених у рішенні Конституційного Суду України від 29.10.1998р. у спр. № 31/ 98 власник та уповноважений ним орган не зобов»язаний був одержувати попередню згоду на звільнення працівника виборного органу чи вищого у підлеглості профспілкового органу профспілки яка не є діючою в даній установі.
В цьому звязку доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу , оскільки вони висновків суду першої інстанції про безпідставність даного позову не спростовують. Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2007р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.