Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Бєдєлєв С.І.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
6 серпня 2009 року Справа № 2а-3338/09/0519
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 березня 2009 р. у справі № 2а-3338/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
17 грудня 2008р. ОСОБА_1 звернулася з позовом Донецького окружного адміністративного суду (в подальшому позов направлений до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області), позов був уточнений до розгляду справи за суттю, в якому позивач просила поновити їй строк звернення до адміністративного суду; визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області щодо невиплати їй соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006р., зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006р., стягнути на її користь судові витрати по оплаті судового збору при подачі позову до суду в розмірі 3,4 грн. (а. с. 2,4-7).
Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 березня 2009р. позовні вимоги задоволені частково: визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачеві щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язано відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули - про час, лату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач народилася 19.04.1945 року та має правовий статус дитини війни, знаходиться на обліку у відповідача, що підтверджено реєстраційним штампом у її пенсійному посвідченні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.8), копією пенсійного посвідчення (а.с.9), що не оскаржується відповідачем.
10.12.2008р. листом № 33668/03 (а. с. 10) позивачеві відмовлено у виплаті їй підвищення до пенсії, як дитині війни з 01.01.2006р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у зв’язку з відсутністю правових підстав.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року –470 гривень, з 1 квітня 2008 року – 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з урахуванням того, що тільки органи Пенсійного фонду України мають право призначати, перераховувати пенсію та надбавки, підвищення до неї тощо, прийшов до частково правильного висновку про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачеві щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язав відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Але при цьому суд першої інстанції не визначив межі задоволених позовних вимог. Позивач, виходячи зі змісту позову, просив задовольнити його позовні вимоги, починаючи з 01.01.2006р. не визначивши кінцевої дати. Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги за 2008 рік зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії з урахуванням надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат, не зазначивши кінцеву дату задоволених позовних вимог за 2008 рік - 31.12.2008р.
Позовні вимоги за 2009 рік задоволенню не підлягають, оскільки ст.71 Закону України від 26.12.2008р. № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", до теперішнього часу не визнані не конституційними, тому виплата підвищення до пенсії позивачеві в 2009 році, як дитині війни, в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, №530 є правомірною.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства позивачеві необхідно частково відшкодувати сплачений ним судовий збір з коштів Державного бюджету України в сумі 1,05 грн., а не в повному обсязі, як визначив суд першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Позивачем постанова не оскаржена.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1, ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 березня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії змінити.
Третій та четвертий абзаци резолютивної частини постанови після дати «22 травня 2008 року» доповнити фразою «до 31 грудня 2008 року».
В шостому абзаці резолютивної частини постанови суму судового збору з «3 грн. 40 коп.» змінити на «1 грн. 05 коп.).
В решті постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 6 серпня 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд