ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2009 року справа № 2а-3511/09/2370
09 год. 55 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
при секретарі судового засідання - Руденко Ю.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреністю),
представника відповідача - ОСОБА_3 (за посадою),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом контрольно-ревізійного управління у Черкаській області до Сагунівської сільської ради про спонукання до виконання вимог,
ВСТАНОВИВ:
Контрольно-ревізійне управління у Черкаській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Сагунівської сільської ради про спонукання до виконання вимог.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993р. № 2939 не виконав вимоги, що є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, які ревізуються та не усунув порушення, виявлені в результаті перевірки.
Ухвалою суду від 1 липня 2009 року розгляд справи призначено на 14 липня 2009 року о 08 годині 30 хвилин. 14 липня 2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08 години 30 хвилин, 30 липня 2009 року.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову, заслухавши представників позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконання плану роботи контрольно-ревізійного управління у Черкаській області на ІІІ квартал 2008 року протягом вересня 2008 року проведено ревізію стану виконання бюджету, використання і збереження коштів та майна в Сагунівській сільській раді (далі-Сільській раді) за період з 01.09.2006 року по 31.08.2008 року, за результатами якої складено акт від 7 жовтня 2008 рокуНОМЕР_1
Ревізією використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу, резерву) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року між Сільською радою та ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,20 га строком на 10 років. Розмір орендної плати, встановлений договором та рішенням Сільської ради, складає 8% від грошової оцінки землі, проте орендарем фактично сплачувався 3%. Таким чином, за висновками перевірки контрольно-ревізійного управління, внаслідок недотримання умов договору та рішення Сільської ради сільським бюджетом недоотримано доходів на загальну суму 9 845 грн. 40 коп.
За результатами зазначеної перевірки та на підставі акту НОМЕР_2 від 07.10.2008р. відповідачу було направлено вимогу від 15.10.2008р. НОМЕР_3, в якій позивач зобов'язує забезпечити надходження до сільського бюджету орендної плати на загальну суму 9 845 грн. 40 коп. У відповідь на зазначену вимогу Сільською радою було повідомлено про підготовку судового позову до ТОВІНФОРМАЦІЯ_2, проте поданий він так і не був.
Позивач, керуючись ч.2 ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939, наголошує на тому, що службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади, а законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Відповідно до ст.10 Закону № 2939 головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У резолютивній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати відповідача забезпечити надходження до бюджету сільської ради коштів у вигляді орендної плати на суму 9 845 грн. 40 коп. шляхом звернення з позовною заявою до ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2про стягнення заборгованості на вказану суму за договором оренди землі від ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно наданої в судовому засіданні представником відповідача копії договору оренди земельної ділянки площею 0,20 га строком на 10 років від ІНФОРМАЦІЯ_3року, укладеного між Сагунівською сільською радою та ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2сторонами внесено зміни до вказаного договору стосовно розміру орендної плати. Так в п.2.3 договору вказано, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1 %.
Суду не надано доказів на підтвердження нікчемності договору, оскільки, як вбачається з наданих суду документів, вказаний договір вчинений із дотриманням вимог ст.ст. 227, 547 Цивільного кодексу України. Так, сторонами дотримано вимоги закону про письмову форму та нотаріальне посвідчення договору, а також внесених до нього змін. Визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від ІНФОРМАЦІЯ_1 не є позовною вимогою в даній адміністративній справі.
Згідно умов договору оренди розміри орендної плати щорічно переглядаються у випадку збільшення розміру ставки податку. Чинним законодавством у 2008 році на підставі Закону України № 107-VI від 28.12.2007 року змінено ставку податку. У зв'язку з чим орендар на момент проведення співробітниками контрольно-ревізійного відділу у Черкаському районі ревізії стану виконання бюджету, використання і збереження коштів та майна в Сагунівській сільській раді за період з 01.09.2006 року по 31.08.2008 року сплачував у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В судовому засіданні сторони не назвали та не надали інших доказів на підтвердження недійсності вказаного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність факту порушення Сагунівською сільською радою, виявленого в ході проведення вказаної ревізії, а тому відсутні підстави вважати порушеними майнові інтереси держави, які полягають у недоотриманні сільським бюджетом орендної плати на суму 9 845 грн. 40 коп.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено зміст права на звернення до адміністративного суду з позовом - це можливість фізичних та юридичних осіб ініціювати судове провадження в адміністративній справі з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів, порушених суб'єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є первинним диспозитивним правом в адміністративному процесі, тобто правом, яким особа розпоряджається на власний розсуд. Вона самостійно вирішує, реалізувати їй це право чи добиватися захисту в інший, позасудовий, спосіб або ж змиритися з порушенням. За загальним правилом, право на звернення до суду за захистом належить особі, яка вважає якесь своє право, свободу чи інтереси порушеними.
Відповідно до Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються, проте зазначеним Законом не вказаний такий шлях виконання вимог як зобов'язання іншої особи звертатися до суду з позовною заявою. Проте надається перелік випадків, у яких працівникам контрольно-ревізійної служби може бути надано право на звернення до суду:
• спонукання до проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків за позовом органів контрольно-ревізійної служби України (абзац 1 пункту 4 частини першої статті 10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні");
• про вилучення до закінчення ревізії оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів за позовом органу контрольно-ревізійної служби (абзац 2 пункту 4 частини першої статті 10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні");
• про вилучення до бюджету виявлених ревізіями прихованих і занижених валютних та інших платежі за позовом органу контрольно-ревізійної служби (пункт 7 частини першої статті 10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні");
• про стягнення у дохід держави коштів, одержаних підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства за позовом органу контрольно-ревізійної служби (пункт 9 частини першої статті 10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні");
• про виконання підконтрольною установою вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів за позовом органу контрольно-ревізійної служби (пункт 10 частини першої статті 10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні");
• про проведення позапланової виїзної ревізії за позовом органу контрольно-ревізійної служби (абзац 2 пункту 6 частини п'ятої статті 11 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні").
Як вбачається з аналізу положень Конституції України, норм Цивільно-процесуального кодексу, Господарсько-процесуального кодексу, а також Кодексу адміністративного судочинства України звернення до суду за вирішенням спору є правом, а не обов'язком.
Зокрема статтею 1 Господарсько-процесуального кодексу України зазначено, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Отже, з огляду на викладене, чинним процесуальним законодавством України не передбачено можливість зобов'язати іншу особу звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуюче викладене, суд приходить до висновку про достатність підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
З урахуванням наведеного та керуючись , ст. ст. 9, 69-71, ч.3, ч.4 ст. 94, ст.ст. 158-159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий С.О. Кульчицький