Об”єднана справа № 2-а-179/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2009 року
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі : головуючого - судді МОЧУЛЬСЬКОЇ Л.Т.,
при секретарі Белінській С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовець адміністративну
справу за позовами ЗАЄЦЬ ОСОБА_1 ОСОБА_2 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЛИПОВЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ПРО СТЯГНЕННЯ НЕДОПЛАЧЕНОЇ РАЗОВОЇ ЩОРІЧНОЇ ГРОШОВОЇ ДОПОМОГИ УЧАСНИКУ ВІЙНИ
В С Т А Н О В И В:
П озивачі звернулись в суд з позовами до відповідача про стягнення недоплачених за 2005-2007 роки коштів в розмірі по 3303 грн. кожній, посилаючись на те, що вони являються учасниками війни . Згідно зі ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” вони мають право на щорічне отримання до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Незважаючи на це, відповідачем у 2005-2007 роках, зазначена разова грошова допомога не виплачувалась.
В судовому засіданні представник позивачок, діючий на підставі довіреностей, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, зіславшись на обставини, викладені в позовних заявах. Просив суд стягнути на користь кожної з них недоплачені кошти разової щорічної грошової допомоги учасникам війни в сумі, визначеній відповідно до ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Представник відповідача в судове засідання не з»явилась. Надала суду заяву про розгляд справ без її участі. Просила при розгляді позовних заяв врахувати вимоги ст..100 КАС України стосовно того, що позивачками було пропущено річний строк звернення до суду та відмовити у задоволенні позовів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ( в редакції станом на час звернення до суду) , позивачі, як учасники війни, мають право на щорічне отримання до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Судом встановлено:
-позивачки являються учасниками війни , про що компетентним органом ОСОБА_3 видано безтермінове посвідчення серії В-111 № 717580 від 23.07.2004 року, ОСОБА_2 - безтермінове посвідчення серії В-111 № 048290 від 24.07.2003 року;
-за даними відповідача, позивачкам була виплачена щорічна разова грошова допомога в 2005 та 2006 роках – по 50 гривень кожній, в 2007 році – по 55 гривень кожній.
Суми мінімальної пенсії за віком встановлюються Законами України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також Про Державний бюджет на відповідні 2005, 2006 , 2007 роки, та іншими нормативними актами. Так, частиною 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Виходячи із Законів України Про Державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки, а також Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005, 2006 , 2007 роки , мінімальна пенсія за віком у 2005 році становила – 332 гривні, у 2006 році - 359 гривень , а у 2007 році – 410,06 грн.
Незважаючи на це, відповідачем з посиланням на закони України про Державний бюджет України на відповідні роки зазначена разова грошова допомога була виплачена у значно менших від гарантованих державою розмірах, в сумах по 50 грн. в 2005 та 2006 роках, по 55 грн. – в 2007 році.
Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст.44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.ч.2, 3, 4 ст.78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004рік” (Справа “Про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій, гарантій”), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст.44,47,78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст29,36,ч.2 ст. 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45, 46 статті 71, статей 98,101,111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”: - статті 29 (489-16), за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та «Про жертви нацистських переслідувань» здійснюється у таких розмірах: інвалідам 1 групи -450 гривень, інвалідам 11 групи – 360 гривень, інвалідам 111 групи – 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в»ягням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, -280 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, -450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в»ягням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 55 гривень.
У відповідності з ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Враховуючи, що часткова виплата одноразової допомоги за 2005-2007 роки проводилась вже після винесення рішень Конституційним Судом України (2004, 2007 роки), суд вважає, що зазначена грошова допомога підлягає стягненню на користь позивачок у зв”язку з визнанням неконституційними положень закону, згідно яких не проводилась її виплата.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України, права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Таким чином, при нарахуванні одноразової грошової допомоги позивачкам, як учасникам війни , слід було виходити із встановленого законом рівня прожиткового мінімуму в Україні на відповідні роки.
З огляду на це їм належало виплатити за 2005 рік – по 996 грн. (332 гр. х 3) , за 2006 рік – по 1077 грн. (359 гр. х 3), за 2007 рік -1230, 18 грн (410.06 х3). Разом за ці роки їм необхідно було сплатити по 3303,18 гривень. Фактично за 2005-2007 роки позивачки одержали по 155 гривень одноразових щорічних грошових допомог ( 50+50+55) .
Тобто, сума недоотриманої грошової допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - складає по 3148,18 грн. ( 3303.18 – 155) кожній . Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивачок.
Враховуючи, що позивачки є учасниками війни, приймаючи до уваги їх вік, а також те, що ОСОБА_2 хворіє на цукровий діабет, ОСОБА_3 – катарактою і бачить лише на 3 %, суд, на підставі ч.1 ст.102 КАС України поновлює, встановлений в ч.1 ст.99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
На підставі ст.ст.22, 55 Конституції України, ст.ст.2, 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, керуючись ст.ст.4, 6, 102,104, 105, 106, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Позови задоволити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації на користь ЗАЄЦЬ ОСОБА_1 ОСОБА_2 недоотриману щорічну разову грошову допомогу учасникам війни - по 3148 ГРИВЕНЬ 18 коп. – кожному.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів.
Після закінчення цього строку, постанова набирає законної сили, якщо не буде подано заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Л.Т.МОЧУЛЬСЬКА