Справа № 2-а-147/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2009 року
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі : головуючого - судді МОЧУЛЬСЬКОЇ Л.Т.,
при секретарі Белінській С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРО ВИЗНАННЯ НЕПРАВОМІРНОЮ ВІДМОВИ ЩОДО ВИПЛАТИ НЕДОПЛАЧЕНОЇ ЩОМІСЯЧНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ, ЯК ДИТИНІ ВІЙНИ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із даною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області , в якій просила зобов”язати відповідача виплатити на її користь недоплачену з січня 2006 року по лютий 2009 року щомісячну соціальну допомогу, у розмірі 5447,00 грн., посилаючись на те, що вона має статус дитини війни, та згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року вона має право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком до пенсії .
Незважаючи на це, відповідачем, з посиланням на державний бюджет України за 2007 та 2008 роки, зазначена щомісячна соціальна допомога у 2006 році взагалі не виплачувалась, а у 2007-2009 роках була виплачена у значно менших від гарантованих державою розмірах.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила суд стягнути на її користь недоплачені кошти щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в сумі, визначеній відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, так як Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі здійснювало проведення виплат, передбачених ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в межах фінансування,, передбаченого Державними бюджетами України, де були відсутні кошти в обсязі, зазначеному даним законом, для здійснення соціальних виплат дітям війни. Також просила врахувати вимоги ст..100 КАС України стосовно того, що позивачкою було пропущено річний строк звернення до суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про соціальний статус дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Так, ОСОБА_1 згідно паспорту громадянина України серії АА № 383088, виданого Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 12 березня 1997 року, народилася 01 лютого 1937 року , тобто позивачка є громадянкою України та станом на 02 вересня 1945 року їй було 8 років.
Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 107 від 05.04.2006 року «Про порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний статус дітей війни»» - штамп встановленої форми, який проставляється у пенсійних посвідченнях засвідчує належність особи до категорії дітей війни. Тому статус дитини війни позивачки підтверджується ксерокопією пенсійного посвідчення, в якому і проставлено штамп встановленої форми «Дитина війни».
Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державно соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року дію статті 6 було зупинено на 2006 рік та відновлено пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»» № 3367 від 19.01.2006 року, встановивши, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтю 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету.
Пунктом 12 статті 71 розділу 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст29,36,ч.2 ст. 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45, 46 статті 71, статей 98,101,111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян), визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – тобто на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ,яким внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» шляхом викладення її у новій редакції. У вказаному рішенні також вказано, що положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , визнаних неконституційними.
У статті 22 Конституції України закріпено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав та свобод.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних умов.
Отже, відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
А у відповідності з ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як встановлено судом, виплата позивачці щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 та 2007 роки взагалі не відбулась, а, починаючи з 01.01. 2008 року ( а.с. 5,6) проводилась у неповному обсязі, у відповідності до Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік” в розмірі: з 01.01.2008 року – по 47,00 грн., з 01.04.2008 року – по 48,10 грн., а з 01.10.2008 року – по 49,80 грн.
В той же час, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи зазначені обставини, у зв”язку з визнанням неконституційними положень законів, згідно яких така виплата допомоги не проводилась або провадилась у розмірі, значно меншому, ніж гарантовано державою, суд вважає, що зазначена соціальна допомога як дитині війни підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у обсязі встановленому Законом України «Про соціальний статус дітей війни».
Як вбачається із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. А ст.. 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» закріплює, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Тому, суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний статус дітей війни» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження та забезпечення прав і свобод є головним її обов»язком.
Для визначення суми недоплаченої соціальної допомоги позивачці судом встановлено:
- розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- відповідно до ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн.; відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.; відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 489 грн.; відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року ( 489 грн.);
- починаючи з 01.01.2008 року ( часу одержання надбавки позивачкою), ОСОБА_1, як дитині війни, відповідачем була виплачена надбавка у значно менших від гарантованих державою розмірах, а саме : з 01.01.2008 року – по47,00 грн., з 01.04.2008 року – по 48,10 грн., з 01.10.2008 року – по 49,80 грн.( згідно з відповіддю на звернення позивачки, наданою Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області за № 06/Д від 04.03.2009 року, а.с. 5,6)..
Таким чином, з огляду на вищевикладене, при нарахуванні щомісячної соціальної допомоги позивачці, як дитині війни, слід було виплатити: у 2006 році – 1290,60 грн. /((350*3) + (359*6)+ (366*3))*30% /; у 2007 році – 1442,70 грн. /((380*3) + (406*6)+ (411*3))*30% / ; у 2008 році - 1729,80 грн. /((470*3) + (481*3)+ (482*3)+ (489*3))*30% / ; у 2009 році – 293,40 грн. / ((489*2)*30%/. Разом за ці роки ОСОБА_1 необхідно було сплатити 4756,50 гривень ( 1290,60 + 1442,70 + 1729,80 + 293,40 ). Фактично позивачка одержала від Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області з 01.01.2008 року по лютий 2009 року включно - 678 гривень 60 копійок щомісячних соціальних допомог ((47*3)+(48,10*6)+(49,80*3)+(49,80*2)) .
Тобто, сума недоплаченої щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з січня 2006 року по лютий 2009 року складає 4077,9 грн.( 4756,5 – 678,6 ). Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Суд вважає, що позивачкою не пропущений, встановлений в ч.1 ст.99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права, оскільки 04.03.2009 року ОСОБА_1 одержала відповідь від Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області, у якій їй було відмовлено у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни». У зв”язку з цим, суд вважає, що починаючи з часу одержання відповіді, якою було відмовлено у відновленні порушеного права, для позивачки відраховується термін позовної давності.
На підставі ст.ст. 3 ч.2, 19 ч.2, 22, 64, 152 ч.2 Конституції України, ст.ст. 1, 3 ч.2, 6, 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», пункту 2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 107 від 05.04.2006 року «Про порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний статус дітей війни»», керуючись ст.ст.4, 6, 99, 102, 104, 105, 106, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити частково.
Зобов”язати УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по лютий 2009 року включно в сумі 4077 грн.90 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів. Після закінчення цього строку, постанова набирає законної сили, якщо не буде подано заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Л.Т.МОЧУЛЬСЬКА