Р І Ш Е Н Н Я                                Справа № 2-178/09

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

07 серпня 2009 року                                                                                   селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого-судді                                Атаманюка Р.І., з участю

секретаря                                                Ласкурійчук С.І.,

позивача                                                 ОСОБА_1,

законного представника відповідача   ОСОБА_2,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі законного представника- матері неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом  від 18.02.1998 року серії   НА № 0261738, -

                                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до неповнолітнього ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом  серії НА № 0261738 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, виданого 18.02.1998 року ОСОБА_4 державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №88.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в 1995 році він разом із матір’ю та батьком приватизував в рівних частинах (по 1/3) трьохкімнатну квартиру по вул. І.Франка в селищі Верховина. 08.07.1997 року його батько ОСОБА_6 помер. Заповіту на своє майно не залишив. Після його смерті відкрилася спадщину на 1/3 частку квартири. Оскільки він разом із матір’ю ОСОБА_4 після смерті батька продовжували проживати в квартирі та володіти спадковим майном, то вони фактично прийняли спадщину в рівних долях по 1/6 частині і з цього часу кожному з них уже належало по Ѕ квартирі.

27.10.2007 року померла його мати. В кінці 2008 року в процесі розгляду в суді його позову до  неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання заповіту ОСОБА_4 недійсним йому стало відомо, що державний нотаріус Верховинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 ще 18.02.1998 року видав свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно (1/3 частину квартири)  матері ОСОБА_4,  протиправно позбавивши його таким чином права на все успадковане майно після смерті батька. Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 10.10.2005 року за ОСОБА_4 зареєстровано 2/3 частки квартири, тоді як їм з матір’ю належало по Ѕ частині цієї квартири. В зв’язку з тим, що  при видачі  державним нотаріусом 18.02.1998 року свідоцтва про право на спадщину за законом   серії   НА № 0261738 порушено вимоги закону, просить визнати його недійсним.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обязі, просив позов задовольнити.

                                                                      -2-  

 Законний представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, просила в  його задоволенні відмовити у зв’язку з пропуском позивачем без поважних причин строку позовної давності на окарження свідоцтва про право на спадщину за законом  від 18.02.1998 року серії   НА № 0261738.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом  серії НА № 0261738, виданого 18.02.1998 року державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №88, ОСОБА_4 успадкувала  1/3 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_6 Вона стала власником 2/3 частин цієї квартири а у власності позивача ОСОБА_1 залишилась 1/3 частина. Позивач після смерті батька, який помер 08.07.1997 року продовжував проживати в квартирі і проживає в ній по даний час. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька позивач не звертався. Оскаржуючи в суді  свідоцтво про право на спадщину за законом  від 18.02.1998 року серії   НА № 0261738 позивач зазначив, що про його існування йому стало відомо в кінці 2008 року.

Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно вимог ч. 3 та ч. 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом  лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи вбачається, що стороною у спорі заявлено вимогу про застосування спливу позовної давності.

Із матріалів цивільної справи № 2-37/05 видно, що в 2005 році на розгляді Верховинського районного суду знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про заборону використання 1/3 частини квартири не за призначенням та стягнення моральної шкоди. В матеріалах справи наявна копія оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину за законом  від 18.02.1998 року та копія свідоцтва про право власності на житло від 04.07.1995 року із відміткою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3А.(а.с. 33,34). ОСОБА_1 брав участь у розгляді даної справи в якості відповідача, подавав докази і був присутній на судових засіданнях 25.03.2005 року та 05.04.2005 року, що стверджується протоколами судових засідань ( а.с.35,36).  

Таким чином, суд вважає, що календарною  датою, коли позивач ОСОБА_1 довідався про існування свідоцтва про право на спадщину за законом  від 18.02.1998 року серії   НА № 0261738 та   порушення свого права є дата  участі його у судовому засіданні при розгляді цивільної справи № 2-37/05, а саме 25.03.2005 року.

У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом 20.05.2009 року про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом  від 18.02.1998 року серії   НА № 0261738 пропустив позовну давність тривалістю у три роки, встановлену ст. 257 ЦК України і поважності причин такого пропущення не навів.                                                                  

За змістом ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання  позивача на те, що він дізнався про наявність свідоцтва про право на спадщину за законом  від 18.02.1998 року серії   НА № 0261738  лише в кінці 2008 року під час розгляду  в суді справи за його позовом про визнання заповіту недійсним не відповідає дійсності та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

                                                                   -3-

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 257,261,267,268 ЦК України, ст.ст.209,212-215,218  ЦПК України, суд,-

                                                                        ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом серії НА № 021738 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, виданого 18.02.1998 року ОСОБА_4 державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №88  відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

       Головуючий :                                                                                    Р.І. Атаманюк