Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 липня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Фазикош Г.В.,
суддів - Власова С.О., Куцина М.М.,
при секретарі - Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивачівОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 13 лютого 2009 року по справі за позовомОСОБА_1 та ОСОБА_2 доОСОБА_3 і Углянської сільської ради про усунення перешкод в користуванні будинком та визнання протиправним і скасування рішення сільської ради,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду позовну заяву доОСОБА_3, у якій просили зобов'язати відповідачку зняти ворота з під'їздної дороги, яка веде до належного їм житлового будинкуАДРЕСА_1. Свої вимоги мотивували тим, що відповідачка перешкоджає їм у користуванні будинку, оскільки неправомірно поставила ворота, чим перегородила під'їздну дорогу до нього та до земельної ділянки, що є у їх користуванні.
Під час судового розгляду позивачі розширили позовні вимоги, пред'явивши їх до ОСОБА_3. і до Углянської сільської ради та просили визнати протиправним і скасувати рішення Углянської сільської ради від 14 листопада 2009 року №7 «Про виділення під'їздної дороги в с.М.Уголька ур.Мираво», яким було задоволено заяву ОСОБА_4., ОСОБА_3. та інших мешканців села та виділено позивачам під'їздну дорогу загального користування із земель, які є в користуванні відповідачки. На думку позивачів це рішення є неконкретним, ухвалено з порушенням земельного законодавства та порушує їх права( а.с.50-52).
Рішенням Тячівського районного суду від 13 лютого 2009 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. подали на це рішення апеляційну скаргу, у якій просять його скасувати, а справу направити на новий розгляд. Свою позицію апелянти мотивують тим, що, на їх думку, місцевий суд неправильно встановив фактичні обставини справи та зробив висновки, які цим обставинам не відповідають. Крім того, справа була розглянута судом без участі та виклику самих позивачів, чим було порушено їх права.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції апелянти та їх представники скаргу підтримали, просили скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове, яким їх вимоги задовольнити повністю. При цьому вони пояснили, що об'їздна дорога, що веде до будинку позивачів, існує давно і всі нею користувалися, відповідачі неправомірно поставили на ній металеву огорожу та повісили замок. Що стосується рішення Углянської сільської ради від 14 листопада 2009 року №7, то воно, на думку позивачів, ухвалено незаконно, до сільської ради позивачі не зверталися і додаткова об'їздна дорога їм не потрібна. В той же час ОСОБА_3. перешкоджає їм у користуванні існуючою дорогою, мотивуючи це саме тим, що оскаржуваним рішенням сільської ради їм виділено іншу дорогу.
Відповідачка та її представник скаргу не визнали та просили відхилити. При цьому вони визнали, що спірна під'їздна дорога дійсно існує давно і на ній стояли старі дерев'яні ворота, які ніколи не закривалися, позивачка замінила старі ворота на нові металеві, оскілька свійська худоба часто заходить на її землі, що розташовані по обидві сторони від дороги та нищить врожай. Позивачка пояснила також, що вона, її чоловік та інші мешканці села звернулися до сільської ради з проханням виділити позивачам іншу під'їздну дорогу із їх земель.
Голова Углянської сільської ради подав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі представника ради ( а.с.137).
Вислухавши присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія прийшла до висновку, що скарга є обгрунтованою та підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які строни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.
У цій справі суд першої інстанції встановив, що на під'їздній дорозі, яка веде до житлового будинку позивачів та інших будинків, позивачка встановила металічні ворота. Цю обставину визнала і сама відповідачка як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, підтверджена вона і іншими доказами справи ( актом комісії від 05 травня 2008 року ( а.с.12), актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23 червня 2008 року та відповідним приписом щодо усунення виявленого порушення( а.с.13- 14) тощо). Цій обставині суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, внаслідок чого зробив необгрунтований висновок щодо недоведенності позовних вимог позивачів в частині демонтування неправомірно встановлений воріт.
Зокрема, суд першої інстанції вважав відповідні дії відповідачки правомірними, обумоленими необхідінстю обмеження доступу свійської худоби до її земельної ділянки, яка розташована по обидві сторони дороги, не врахувавши того, що відповідна земельна діляка може бути огороджена відповідачкою і у інший спосіб, який не порушує прав власників суміжних земельних ділянок та не суперечить вимогам п.г ч.1 ст.96 та ст.103 ЗК України.
Судом також не було враховано, що відповідно до вимог ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови має здійснюватися відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. При цьому, відповідно до вимог ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою. Таким документом відповідно до ст.126 ЗК України є відповідний державний акт.
Апеляційним судом було встановлено, що станом на день розгляду справи генеральний план с.М.Уголька Тячівського району - відсутній. Однак, за повідомленням управління Держкомзему у Тячівському районі від 02.07.2009 року №64 було проведено огляд місця розташування доріг загального користування до садиби за адресоюАДРЕСА_1 та встановлено, що в наявності є дві такі дороги, які спеціалістами управління були позначені на викопіровці із ситуаційного плану села із відміткою місця, на якому гр.ОСОБА_3. поставлено ворота.
Судом також було встановлено, що відповідачка є власницею житлового будинку АДРЕСА_2. Згідно довідки виконкому Углянської сільської ради від 17.11.2008 року у фактичному користуванні гр.ОСОБА_3. перебуває земельна ділянка розміром 0,40 га, однак правовстановлюючих документів на цю ділянку вона не має, її межі та конфігурація у натурі не погодженні, існує лише проектна документація на передачу у приватну власність земельної ділянки її чоловіку ОСОБА_5.
За цих обставин колегія вважає, встановлення відповідачкою металевих воріт на під'їздній дорозі загального користування було неправомірним, а, оскільки ця дорога є дорогою т.ч. й до належного позивачам житлового будинку, позивачі вправі вимагати усунення перешкод на ній шляхом зобов'язання відповідачки знести ці ворота.
Що стосується вимог позивачів визнати протиправним і скасувати рішення Углянської сільської ради від 14 листопада 2009 року №7 «Про виділення під'їздної дороги в с.М.Уголька ур.Мираво», яким було задоволено заяву ОСОБА_4., ОСОБА_3. та інших мешканців села та виділено позивачам під'їздну дорогу загального користування із земель, які є в користуванні відповідачки, то , на думку колегії, ця вимога до задоволення не підлягає, оскільки позивачі не довели, що це рішення порушує їх права чи інтереси. Ухвалення рішення місцевою радою про виділення додаткової дороги із власних земель є правом ради як власника землі на розпорядження нею. Дорога була виділена за ініціативою у т.ч. й ОСОБА_4. та ОСОБА_3. і за рахунок земельної ділянки, якою останні фактично користуються. Оспорюване рішення не передбачає виділення цієї дороги замість існуючої раніше чи за рахунок земельної ділянки, яка є у фактичному користуванні позивачів. Таким чином, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведенності цієї вимоги позивачів.
. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог за наявності підстав, передбачених ст.309 ЦПК України.
Враховуючи наведене, керуючись України, ст.ст.10, 11, 60, 303, п.2.ч.1 ст.307, п.2 та п.3 ч.1 ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,
р і ш и л а :
Апеляційну скаргуОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Тячівського районного суду від 13 лютого 2009 року по справі за позовомОСОБА_1 та ОСОБА_2 доОСОБА_3 і Углянської сільської ради про усунення перешкод в користуванні будинком та визнання протиправним і скасування рішення сільської ради - скасувати, ухваливши у справі нове рішення.
Позовні вимогиОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3, що проживає в АДРЕСА_2, усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом знесення воріт з під'їздної дороги, яка веде до належного їм житлового будинку АДРЕСА_1.
У задоволенні вимогиОСОБА_1 та ОСОБА_2 доОСОБА_3 і Углянської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення Углянської сільської ради Тячівського району №7 від 14 листопада 2008 року «Про виділення під'їздної дороги в с.М.Уголька ур.Мираво» - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: