справа №2-872/2007р.

справа №2-41/2008р.

справа №2-431/2009р.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня   2009 року.         Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Гончара В.М.,

при секретарі Попруженко Л.М., Орлової І.В.,

за участю сторін та їх представників,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом    приватного підприємства “Торговий дім Укр-Петроль” до ОСОБА_1   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування вартості нестачі  

ВСТАНОВИВ:

    В грудні 2007  року  позивач звернувся  до суду з позовною заявою в якій з уточненими вимогами наданими в квітні 2008 року  просив  стягнути з відповідачів вартість нестачі, а саме з ОСОБА_1 . і ОСОБА_2 . по - 15519 грн. 83 коп. з кожного та з ОСОБА_3 . - 15521 грн. 03 коп.,  а також понесені по справі судові витрати. (т.1 а.с. 3-8, 227-232). Під час розгляду справи збільшили розмір позовних вимог,  просили стягнути з відповідачів по 22678 грн. 03 коп. з кожного  вартості нестачі посилаючись на те, що розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди, що передбачено ст. 135-3 КЗпП України.

    В обгрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві та представники за довіреністю   ОСОБА_4 ., ОСОБА_5   в судовому засіданні зазначили,  що відповідачі будучи прийнятими на роботу на підприємство,  на АЗС №1, розташованої  за адресою  Автошлях м12, Львів-Кіровоград- Знамянка,  км.701+650,   ОСОБА_3 . на  посаду старшого оператора, ОСОБА_2 . та ОСОБА_1 . операторів, тобто матеріально відповідальних осіб,  і підписавши договір про колективну/бригадну/ матеріальну відповідальність,  та про повну матеріальну відповідальність, прийнявши під звіт на  колектив /бригаду/ товарно-матеріальні цінності, а саме: паливно-мастильні матеріали та інше, в  період  01.11.2006 року по 18.10.2007  року  здійснили розтрату ввіреного їм майна, належного підприємству на загальну суму 46560 грн. 68 коп., яка на день  відшкодування шкоди,  відповідно вимог ч.2 ст. 135-3 КЗпПУ України, становить 68061 грн. 09 коп.  Оскільки члени колективу /бригади/ несуть дольову відповідальність перед підприємством сума нестачі розділена на  рівні суми, що підлягають відшкодуванню кожним працівником.

Відповідач ОСОБА_1 .  позов не визнав та показав, що йому запропонував роботу оператором на АЗС   ОСОБА_6 . Приїхавши на АЗС  написав заяву про прийом на роботу, здав комісії яка займалась працевлаштуванням, пройшов інструктаж і почав працювати оператором.  В подальшому був прийнятий на роботу ОСОБА_2 . Працював в бригаді з ОСОБА_2  і ОСОБА_6  Про те, що по документах в бригаді значилась старшим оператором   ОСОБА_3  замість якої фактично  працював її чоловік ОСОБА_6  не знав.  При прийнятті на роботу договору про матеріальну відповідальність не підписував, допускає, що міг підписати його пізніше. Під час їх роботи за результатами перевірок відповідними працівниками були виявлені нестачі ПММ про що складались акти. З нестачею ПММ незгоден  так як його розтрату не допускав. Акти  ревізії  вважає такими що не відповідають дійсності.  На вказаних підставах просив у позові відмовити.  

    Відповідач ОСОБА_2 . позов не визнав та показав, що на пропозицію ОСОБА_6  з 24.08.2006 року працював на посаді заправника АЗС №1, а 13.01. 2007 року був переведений на посаду оператора без будь-яких навичок роботи. Про прийняття на роботу заяв не писав,  а лише надав трудову книжку та паспортні данні, договір про матеріальну відповідальність не підписував.  Разом з ним на посаді оператора працював ОСОБА_1 ., а ОСОБА_6   старшим оператором.  Про те, що по документах в бригаді значилась старшим оператором   ОСОБА_3  замість якої фактично  працював її чоловік ОСОБА_6  не знав.  Під час їх роботи за результатами перевірок відповідними працівниками були виявлені нестачі ПММ про що складались акти.  При проведені перевірок залишку ГСМ  був присутнім і йому в цьому ніхто перешкод не чинив. З нестачею ГСМ незгоден  так як його розтрату не допускав. Акти  ревізії  вважає такими що не відповідають дійсності, однак їх підписував.   На вказаних підставах просив у позові відмовити.  

    Відповідач ОСОБА_3 . позов не визнала посилаючись на те, що в трудових відносинах з позивачем не перебувала.  На АЗС  з її відома працював її чоловік ОСОБА_6 , який оформив відповідні документи про будь-то прийняття її на роботу та підписував від її імені всі необхідні документи, отримував і приносив заробітну плату. Вважає, що позов до неї заявлений безпідставно, просила в ньому відмовити.

Свідок  ОСОБА_6   показав, що  він працював на ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» з 2001 року,  в 2006 році був звільнений за згодою сторін. Після чого за згодою керівництва підприємства  він надав паспортні дані своєї дружини ОСОБА_3 .  та від її імені заяву про прийом на роботу.   На підставі даних документів був допущений до роботи на АЗС №1 розташованої  за адресою  Автошлях  м12,  Львів-Кіровоград- Знамянка км.701+650,   на посаду  старшого оператора. Договори про колективну /бригадну/ матеріальну відповідальність та про повну бригадну відповідальність підписував він, а не дружина.  Документи  по прийому  та відпуску товарно-матеріальних цінностей, акти ревізії,  згідно яких було виявлено нестачу також підписував він. Працював на посаді старшого оператора в бригаді з ОСОБА_1 . і ОСОБА_2 .

    Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи та надані  сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.  

Відповідачі ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . були прийняті згідно з наказами підприємства на посади старшого оператора та операторів АЗС №1, однак   ОСОБА_1 . і ОСОБА_2 . працювали з ОСОБА_6 . – чоловіком відповідачки ОСОБА_3 . і проти такого складу бригади не заперечували.  Між ПП “Торговий дім  Укр-Петроль”, з відповідачами були укладені трудові договори на виконання обов”язків старшого оператора та договори про повну матеріальну відповідальність оператора,  договір  про колективну /бригадну/ матеріальну відповідальність.

Працюючи операторами АЗС №1  ПП “Торговий дім  Укр-Петроль”, що за адресою Автошлях М12 Львів-Кіровоград-Знам”янка км.701+650, у період з 1 листопада 2006 року до 18 жовтня 2007 року  (включно) здійснили розтрату ввіреного їм майна на загальну суму 46 560 грн. 68 коп.,  що зафіксовано в актах проведення перевірки АЗС №1, а саме: на підставі акта перевірки АЗС № 1 від 02.12.2006 року нестача  станом на цю дату складала 6309, 42 грн.,  на підставі акта перевірки від 30.01.2007 року нестача станом на цю дату складала 7422, 70 грн., на підставі акта перевірки від 20.05.2007 року нестача станом на цю дату складала 11040, 50 коп. На підставі акта перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності підрозділу підприємства АЗС № 1 від 18.10.2007 року нестача станом на цю дату складала 21788, 06 коп.

Згідно з п.1 ст. 134  КЗпП України відповідно до законодавства працівники  несуть матеріальну відповідальність  у повному  розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України   від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації їх працівниками» за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

Тобто ця відповідальність пов`язана з винними діями або бездіяльністю працівника, що потягли спричинення матеріальної відповідальності.

    У зазначених вище актах перевірки є посилання на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання,  відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджену наказом Держпромгазу, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року № 685/3978, якою регулюється порядок приймання палива та відпуску паливно-мастильних матеріалів, з якою відповідачі як матеріально-відповідальні особи були ознайомлені, про що свідчать їх підписи.

    Згідно з укладеними договорами на виконання обов`язків старшого оператора та операторів, під час укладання договорів, працівнику роз`яснено його права та обов`язки, проінформовано про умови праці, ознайомлено з правилами внутрішнього розпорядку, проведено інструктаж з техніки безпеки тощо, що засвідчено підписами відповідачів, які уклали ці договори з позивачем.

    Відповідно ч.2 ст. 135-3 КЗпП України  у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

    З урахуванням зазначеного, суд вважає, що вина відповідачів  в  заподіянні шкоди позивачу знайшла своє підтвердження в судовому засіданні  і відповідачі повинні  відшкодувати позивачеві заподіяні  збитки.

    Відповідно  ч. 3 ст. 233 КЗпП України,  для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

     Актом перевірки АЗС № 1 від 02.12.2006 року нестача  станом на цю дату складала 6309, 42 грн. Позивач  направив до суду позовну заяву  датовану 03.12.2007 року, яка  надійшла до поштового відділення 04.12.2007 року, а до суду поступила 13.12.2007 року, тому  вимоги позивача в цій частині про стягнення з відповідачів розміру шкоди з врахуванням збільшення позовних вимог в сумі 11107 грн. 07 коп. задоволенню не підлягають в зв`язку зі спливом позовної давності.

    При таких обставинах на користь позивача з відповідачів підлягають стягнення по 18975 грн. 70 коп.

    Ст. 137 КЗпП України окреслено коло обставин, які підлягають урахуванню при визначені розміру відшкодування шкоди та передбачена можливість зменшення її розміру відшкодування.

    Враховуючи обставина справи і те, що до роботи відповідачем був допущений ОСОБА_6  – чоловік дружини відповідачки ОСОБА_3 ., який не будучи працівником підприємства незаконно приймав під звіт  товарно-матеріальні цінності, що надавались підприємством колективу /бригаді/, а потім здійснював їх відпуск, проводив їх облік та звітність, суд приходить до висновку про зменшення розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів до суми  15520 грн. з кожного.

    Витрати по справі понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь  з відповідачів.

     Керуючись  ст.ст. 134, 135-1,135-3, 137, 233 КЗпП України, ст.ст. 11, 60, 88, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

                                                                       В И Р І Ш И В :

           Позов приватного підприємства “Торговий дім Укр-Петроль” задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_1   ОСОБА_2 , ОСОБА_3  на користь приватного підприємства “Торговий дім Укр-Петроль” по 15520 грн. з кожного в рахунок відшкодування  спричиненої шкоди, а також по 195 грн. 13 коп. з кожного  понесених позивачем витрат по справі.

    В задоволені інших позовних вимог відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі заяви через суд першої інстанції про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, і поданням після цього  протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя