ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р. | № 15/97-1732 (8/18-694, 02-2/14-756) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Дерепи В.І. |
суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В. |
з участю представників: позивача: відповідача: | Шубін В.М., Король Н.І. Салашна Л.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги | відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго”, державного підприємства “Енергоринок” |
на рішення та постанову | господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2005 р. Львівського апеляційного господарського суду від 12-13 квітня 2006 р. |
у справі | № 15/97-1732(8/18-694(02-2/14-756) |
за позовом | державного підприємства “Енергоринок” |
до | відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго” |
про | стягнення 184 502 252,17 грн. |
|
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2003 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 157 135 826,57 грн. заборгованості за куплену в період з липня 2000 р. по серпень 2002 р. електроенергію, з яких 127 761 833,83 грн. –основний борг, 9 016835,18 грн. –пеня, 10 731 557,2 грн. –втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції, 9 625 600,36 грн. –3% річних.
В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги щодо розміру суми, яка підлягає стягненню і остаточно в заяві від 01.11.2005 р. просив стягнути 184 502 252,17 грн., з яких 121 909 327,32 грн. –основний борг, 40 595 806 грн. - втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції, 10 821 540,28 грн. –3% річних, 11 175 578,57 грн. –пеня.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.12.2005 р. (головуючий –Бучинська Г.Б., судді –Турецький І.М., Сидорук А.М.) позов задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ “Тернопільобленерго” на користь державного підприємства “Енергоринок” 71 201 756,64 грн. основного боргу, 65 271,53 грн. пені, 17 373 257,96 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 4 631 225,52грн. –3% річних та судові витрати.
В частині стягнення 14 620 016,17 грн. провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.-13.04.2006 р. (головуючий –Мельник Г.І., судді –Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення господарського суду Тернопільської області від 26.12.2005 р. залишено без змін.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині припинення провадження у справі та відмови позовних вимог і постановити нове рішення, яким стягнути 121 909 327,32 грн. основного боргу, 10 821 540,28 грн. –3% річних, 40 595 806 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 11 175 578,57 грн. пені та судові витрати.
Відповідач в своїй касаційній скарзі з тих же підстав просить скасувати судові рішення в частині стягнення річних, втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, пені та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в цій частині позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься в ч.1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України.
Засади організації та експлуатації енергосистем визначаються Законом України “Про електроенергетику”, ст.15 якого передбачає, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг випуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який створюється на підставі договору. Основні питання функціонування комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 р. (далі –ДЧОРЕ).
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 27.10.1998 р. між ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго”, правонаступником якого згідно постанови Кабінету Міністрів України № 755 від 05.05.2000 р. “Про утворення Державного підприємства “Енергоринок” на базі відокремленого підрозділу “Енергоринок” Державного підприємства “Укренерго” є ДП “Енергоринок” та ДАЕК “Тернопільобленерго”, правонаступником якого відповідач, було укладено договір № 439/1, згідно якого позивач зобов’язувався продавати, а відповідач –купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до чинного законодавства, а також взаємної відповідальності, яка обумовлена ДЧОРЕ.
Відповідно до ст. 4 договору № 439/1 від 27.10.1008 р. платежі за куповану електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України (далі ІВКОР).
Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача 71 201 756,64 грн. основного боргу, суд виходив з того, що заборгованість за спірний період у сумі 121 909 327,32 грн. нарахована позивачем з порушенням порядку зарахування коштів, які надходили на його розподільчі рахунки від відповідача, визначеному п.3.7 ІВКОР від 13.03.1997 р. згідно якого лише у випадку, коли кошти, отримані від постачальника, перевищують його борг перед ДПЕ (позивачем), тоді ця переплата спрямовується на покриття старої заборгованості постачальника та п.6.3 розділу 6 ІВКОР від 08.02.2002 р., яким передбачено, що кошти, які надходять на розподільчі рахунки позивача, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної в цьому ж періоді (згідно п.2.1 ІВКОР розрахунковий період –календарний місяць).Кошти, що надходять згідно з окремими рішеннями Уряду, перераховуються окремими платіжними дорученнями у відповідності до визначеного призначення платежу. У разі виявлення надходження коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується оптовим постачальником (позивачем) як плата з погашення боргів за придбану електричну енергію з найбільшим терміном виникнення, а при наявності договору реструктуризації –погашення реструктуризованої заборгованості за згодою постачальників (п.6.8.2 ІВКОР).
Оскільки протягом більшості місяців у спірному періоді відповідач сплачував позивачу суми, які не перевищували вартість електроенергії, придбаної у цих місяцях, останній не мав підстав для зарахування коштів з цих сум в рахунок заборгованості, що утворилась за попередній розрахунковому період.
Правильним є висновок суду, що з урахуванням п.4.2 договору № 439/01 від 27.10.1998 р., рахунків-фактур, в яких останнім днем сплати зазначено 14-е число наступного за розрахунковим місяця, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за липень-жовтень 2000 р. на загальну суму 32 141 257,86 грн., оскільки з позовом він звернувся 01.12.2003р., а тому посилання касаційної скарги на порушення судом при вирішенні цього питання вимог ст.79 ЦК УРСР є безпідставним, тому що пред’явленням позову у встановленому порядку переривається строк позовної давності у випадку, якщо на момент пред’явлення позову він не закінчився.
В даному випадку щодо зазначених вище вимог строк позовної давності на день пред’явлення позову закінчився і суд не знайшов поважних причин для його поновлення.
Встановивши, що протягом розгляду справи в суді відповідачем була погашена заборгованість за спірний період у сумі 14 620 016,17 грн., суд припинив провадження у справі в цій частині у зв’язку з відсутністю предмета спору.
На підставі ретельного аналізу наявних в матеріалах справи документів, суд з дотриманням вимог нормативних актів, що регулюють порядок розрахунків між сторонами, визначив заборгованість відповідача за спірний період у сумі 71 201 756,64 грн.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних у спірний період було встановлено Законом України від 08.10.1999 р. № 1136-ХІV “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР”, п.2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” якого було встановлено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою комунальних послуг населенню.
Встановивши частку заборгованості населення та підприємств житлово-комунального господарства у загальній сумі боргу відповідача перед позивачем , суд відповідно зменшив інфляційні нарахування та 3% річних.
Підстави для повного звільнення відповідача від сплати цих нарахувань відсутні.
На підставі п.4.6 договору суд визначив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 6 527 152,81 грн. та керуючись ст. 205 ЦК УРСР зменшив її до 65 271,53 грн.
Право суду за наявності певних обставин зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню, передбачено і ст.233 ГК України.
Таким чином, висновки місцевого господарського суду грунтуються на встановлених обставинах справи та нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 101, 103 ГПК України залишив рішення без змін.
Доводи касаційних скарг висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційні скарги державного підприємства “Енергоринок” та відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12-13 квітня 2006 р. у справі за № 15/97-1732(8/18-694(02-2/14-756) –без змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко