ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

    Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2005 року позивач звернувся  до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення  шкоди в сумі 13200 грн.  у зв'язку з затопленням орендованого приміщення водами каналізації  в період з 07.09.2005 року по 12.09.2005 року через невжиття заходів з припинення аварійного  випадку та ліквідації його наслідків, внаслідок чого йому було  завдано майнової шкоди.

Під час розгляду  справи в суді першої інстанції позивач  збільшив  заявлені вимоги та  просив стягнути з відповідача збитки в  сумі 27972,20 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2006 року позов задоволено.

Постановою Львівського  апеляційного  господарського  суду від 13.06.2006 року зазначене рішення суду першої  інстанції залишене  без змін.

У касаційній  скарзі відповідач вважає, що судом порушено і  неправильно застосовано  норми матеріального та процесуального права, і тому просить  прийняті ним рішення  скасувати та в позові  відмовити.

Відзив на касаційну  скаргу від позивача  до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників   відповідача, дослідивши доводи  касаційної  скарги,  перевіривши матеріали  справи  і прийняті в ній судові рішення,  суд  вважає, що касаційна  скарга підлягає  задоволенню частково  з наступних  підстав.

Як вбачається  із матеріалів  справи, за актом від 12.09.2005 року, складеного  представниками БУ № 2 Львівського КЕЧ  району та позивачем, відбулося затоплення  каналізаційними водами приміщення  комп'ютерного клубу по АДРЕСА_1 в період з 07.09.2005 року по 12.09.2005 року.

За актом від 22.12.2005 року складеного представниками відповідача, БУ № 2 та позивачем, підтоплення комп'ютерного клубу каналізаційними  стоками  відбулося  з задньої та бокової  ( з під стін і підлоги) сторін будинку, в тому  місці, де  до будинку підведена теплотраса.

Предметом даного судового розгляду  є вимоги про стягнення з відповідача  збитків, завданих внаслідок  його неправомірної  бездіяльності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Прийняті  у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, суди попередніх  інстанцій, дійшовши висновку про  задоволення  заявлених вимог, не з'ясували підстав позову і не навели правових підстав  такому висновку, та не  з'ясували  правову природу спірних  відносин, і які норми матеріального права регулюють дані  відносини та, як наслідок,  не встановили  дійсних прав і обов'язків сторін щодо предмету  спору.

До того, ж судами не було з'ясовано питання про те, чи  не перебували сторони в договірних відносинах з водопостачання та водовідведення,  і в разі  наявності  таких відносин, чи не виник  спір з цих відносин.

Разом з цим, судами не було  з'ясовано обставин, пов'язаних з причинами затоплення приміщення  позивача та  з наявністю умов, передбачених  законом для покладення  відповідальності  про  відшкодування збитків на відповідача.

У той же час, обґрунтувавши  рішення щодо розміру збитків висновками спеціалістів, які були складені поза межами судового процесу, суди обох інстанцій не врахували  вимог ст.ст.  38, 41, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України та не вирішили питання про призначення  і проведення судової експертизи.

Водночас,  судами не було перевірено обґрунтування  розрахунків розміру  заявлених вимог , і не було  наведено  розрахунків, з яких  виходив суд,  задовольнивши  грошові  вимоги.

За таких обставин, оскаржені  судові  рішення не можна  визнати законними й обґрунтованими,  і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи  на новий розгляд до суду першої  інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити  спір з дотриманням  вимог закону.

З огляду викладеного та керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                     ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"  задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року та  рішення господарського суду Львівської  області від 22.02.2006 року  скасувати, і справу № 4/2992-5/245 передати на новий розгляд до суду першої  інстанції в іншому  складі.

Головуючий, суддя                                                             В.Перепічай

Судді:                                                                                    І.Вовк

                                                                                               П.Гончарук

тє