Справа № 22ц-1530\2009 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Овсієнко Ю.К.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

11 серпня 2009 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Позігуна М.І.,

суддів -  Губар В.С., Редьки А.Г.,

при секретарі - Рачовій І.І.,

за участі:

прокурора Кравченко А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1. на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 2 червня 2009 року у справі за позовом прокурора міста Чернігова в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 2 червня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, у якому вона просила визнати недійсним договір дарування, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0491 га у садовому товаристві ”Зірка”, посвідчений 23 січня 2002 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати зазначений договір дарування недійсним, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не врахував, що на час вчинення договору дарування ОСОБА_3., її чоловік, був психічно хворою людиною, тривалий час неодноразово лікувався, про що свідчать надані суду медичні документи, які спростовують висновок експерта, і у момент вчинення договору не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1. не може бути задоволена.

Суд першої інстанції дослідив усі надані сторонами докази, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

За матеріалами справи встановлено, що оспорюваний договір між ОСОБА_3. та ОСОБА_2. було укладено 23 січня 2002 року, тобто до введення у дію ЦК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, і визнання договору недійсним можливе з підстав, визначених законодавством чинним на момент вчинення договору.

Позивач ОСОБА_1. та прокурор у позовній заяві посилалися, що на час вчинення договору дарування ОСОБА_3., її чоловік, був психічно хворою людиною, тривалий час неодноразово лікувався, про що свідчать надані суду медичні документи, і у момент вчинення договору не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст.55 ЦК УРСР угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладання перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною.

По справі встановлено, що ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1., який помер у 2004 році, на час вчинення договору дарування тривалий час хворів, протягом неодноразово лікувався, про що позивач надав суду відповідні медичні документи. Зазначені медичні документи у сукупності з іншими доказами, були предметом дослідження посмертної судово-медичної експертизи Чернігівської психоневрологічної лікарні, за висновком якої у ОСОБА_3 при житті мали місце клінічні ознаки розладу психічної діяльності, але його психічний стан на час вчинення договору 23 січня 2002 року не позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, акт № 194 за 12 травня 2005 року.

Зазначений висновок експертизи узгоджується з іншими наданими суду доказами, у т.ч. і з поясненнями свідків, які підтвердили у содовому засіданні суду першої інстанції, що ОСОБА_3. мав намір вчинити дарування садової земельної ділянки на користь свого онука ОСОБА_2. і його дружина ОСОБА_1. допомагала йому у цьому.

За таких обставин посилання ОСОБА_1., що ОСОБА_3. на час вчинення договору дарування не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними не ґрунтуються на обставинах справи, підтверджених доказами і суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_1. у задоволенні позову.

Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

              Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд   

у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 2 червня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                     Судді: