ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.03.09р.Справа № 18/26-09(10/102-08)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське
автотранспортне підприємство 11227",
м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення 19548,00 грн.
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: не з"явився
від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 27.08.08р.
ОСОБА_3 дов.від 24.02.09р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 19 548,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № 3 від 01.01.2007 року про використання автомобільного транспорту для надання послуг перевезення транспортом загального користування, укладеного між позивачем та відповідачем, щодо надання послуг по організації роботи відповідача на маршрутах, які закріплені за відповідачем, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 31.12.2007 року становить 19 548,00 грн. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплачує, що змусило позивача за захистом свого порушеного права звернутися до суду.
Відповідач позов не визнає, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем послуг відповідно до договору № 3 від 01.01.2007 року, а також обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, оскільки додаток № 2, в якому встановлена договірна ціна в сумі 360 грн. за 1 одиницю рухомого складу не вважає додатком до договору № 3. У грудні позивач направляв на адресу відповідача позовну заяву про стягнення боргу за договором № 3 від 01.01.07 року в сумі 4 068 грн. разом з копією додатку № 2 "Протокол погодження договірної ціни до договору № 3 про надання послуг від 01.01.07 року", у якому зазначено зовсім інший розмір договірної ціни в сумі 150 грн. за одиницю рухомого складу. Вказане викликає сумнів у відповідача щодо досягнення сторонами згоди з приводу договірної ціни, як істотної умови договору.
В заперечення стягуваної суми відповідач посилається на те, що 01.06.07 року Угодою про розірвання договору № 3 від 01.01.07 року сторони про розірвали договір достроково, а тому стягнення заборгованості, розрахованої станом на 31.12.2007 року, вважає безпідставним.
По справі оголошено перерву згідно ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227" (замовник) та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір № 3 про використання автомобільного транспорту для надання послуг перевезення транспортом загального користування.
Відповідно до умов цього договору замовник зобов'язався організувати роботу виконавця на маршрутах, закріплених замовником (організовувати керівництво роботи (п.1.3.), режим роботи на маршрутах, складати графік руху (п.2.2.2.), розробляти паспорти маршрутів (п.2.2.3.), забезпечувати необхідною для здійснення перевезення документацією (п. 2.2.5.), забезпечувати місце для стоянки автотранспорту (п. 2.2.7.), і т.п., а виконавець зобов'язаний здійснювати перевезення пасажирів на цих маршрутах, надавати своє рухоме майно, забезпечувати щоденне обслуговування автомобільного транспорту для надання послуг з перевезення пасажирів (п. 2.4.1.), забезпечувати проведення технічного обслуговування автотранспорту, сплачувати послуги і т.п.
Строк дії договору згідно п. 8.2. встановлено сторонами до 31.12.2007 року.
Відповідно до п. 1.2. договору, для досягнення мети, сторони використовують належне їм майно (перелік-додаток № 1). Згідно з цим додатком, рухоме майно, яке використовувалось за договором, належало відповідачу.
Використовуючи власне рухоме майно (автомобілі за держномерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7), відповідач за надані послуги позивачем, повинен був перерахувати останньому грошові кошти на поточний рахунок, або готівкою не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 3.2.договору).
Позивач зазначає, що по договору № 3 від 01.01.2007 року він надавав відповідачу послуги до 31.12.2007 року, за які останній не сплатив йому з 01.06.07 року по 31.12.07 року в сумі 19 448, 00 грн.
Суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі п. 3.2. договору та Протоколу погодження договірної ціни до договору виконавець зобов'язаний сплачувати на користь замовника 360 грн. щомісячно за одну одиницю рухомого складу (а.с. 9).
Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" використання відповідачем власного транспорту для перевезення пасажирів підлягає ліцензуванню.
Оскільки відповідач не мав відповідної ліцензії щодо перевезень пасажирів власним транспортом, то він передав власні автомобілі у користування позивачу на підставі договору оренди автомобіля від 01.01.2006 року. Строк дії оренди - 36 місяців.
Таким чином, відповідні транспортні засоби за держ. номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 були передані в оренду і були тимчасово оформлені на «ВАТ Дніпропетровське АТП 11227»як на ліцензіата, що підтверджується тимчасовими реєстраційними талонами на указані вище автомобілі.
01.01.07 року між позивачем та відповідачем було підписано Угоду № 3 про розірвання договору № 3 від 01.01.09 року (а.с. 58).
Відповідно до п. 2 Угоди з моменту набрання даною Угодою сили, сторони не вважають себе пов"язаними якимось правами чи обов"язками.
Отже, такі дії сторін підтверджують повне виконання умов договору на день підписання цієї Угоди.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Із наданих до справи матеріалів суд не вбачає факту надання послуг (їх обсяг) позивачем відповідачу з 01.06.07 року по 31.12.07 року.
За повідомленням Дніпропетровського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи від 27.01.2009 року № 14/1РЕР-831 станом на 27.02.09 року на автомобілі відповідача зняті тимчасові талони, які були видані на ВАТ ДАТП-11227 та 21.06.07 року видані тимчасові реєстраційні талони на ТОВ "ВАУРУС" на підставі Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв"язку України від 24 листопада 2005 року № 803), яке передбачає, що не може видаватися дві ліцензійні картки на один транспортний засіб.
Таким чином, з моменту розірвання договору № 3 про використання автомобільного транспорту для надання послуг перевезення транспортом загального користування від 01.01.2007 р. і оформлення тимчасових реєстраційних талонів на спірні автомобілі на ТОВ «Ваурус», а також з моменту отримання ТОВ «Ваурус»ліцензійних карток для використання цих автомобілів для перевезення пасажирів на автобусних маршрутах, позивач не надавав відповідачу послуги за договором № 3 про використання автомобільного транспорту для надання послуг перевезення транспортом загального користування від 01.01.2007р., а тому втратив право вимагати від відповідача сплату коштів за ненадані послуги.
В матеріалах справи (а.с. 11-13) копії прибуткових касових ордерів підтверджують оплату відповідачем послуг позивача з 01.01.2007 року по 01.05.07 року включно.
Заява відповідача від 11.03.09 року про перенесення розгляду справи не підлягає задоволенню, враховуючи строк, встановлений ст. 69 ГПК України, а також те, що впродовж розгляду спору з березня 2008 року позивач мав надати всі докази в підтвердження його позиції за позовом до відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя В.І. Петрова
Рішення підписано 01.04.09 року