Справа № 22-11898/2007p.                                         Головуючий в 1 інстанції Стоілова Т.В.

Категорія 39                                                                  Доповідач Стельмах Н.С.

      УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.1., при секретарі Андрусь B.C., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Вугільна компанія „Шахта Красноармійська-Західна №-1"  про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і

встановив:

                     в апеляційній скарзі ВАТ „ВК „Шахта Красноармійська-Західна №-1" оспорює

              обгрунтованість судового рішення, яким задоволено вказаний позов, і ставить

питання про його скасування і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що викладені в рішенні висновки щодо наявності вини підприємства в несвоєчасному розрахунку з позивачем не відповідають встановленим по справі обставинам.

Крім того відповідач вважає, що суд безпідставно поновив позивачеві строк на звернення з позовом до суду.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача за довіреністю Круговцова О.О. підтримала доводи апеляційної скарги і просила про її задоволення, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, а позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити і залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

13 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що працював у нього з листопада 1999 року інженером з гірничих робіт 2 категорії.

Наказом НОМЕР_1 від 24.03.2006 року його було звільнено за власним бажанням.

В порушення вимог чинного законодавства відповідач не розрахувався з ним в день звільнення, а перерахував на його рахунок належні йому кошти тільки 17 квітня 2006 року.

Тому він просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку.

2

Просив також поновити йому строк на звернення з позовом до суду, оскільки він звернувся з таким позовом своєчасно у тримісячний термін, але суд не прийняв його позовну заяву до тих пір, коли він приєднав до неї відповідні довідки з підприємства, що тривалий час їх йому не надавало.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2006 року позов задоволено, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто 1569,84 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та на користь держави 51 грн. судового збору.

Апеляційний суд вважає, що скарга не піддягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення, а в разі невиплати цих сум з вини власника або уповноваженого ним органу у вказаний строк, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що позивач дійсно працював на підприємстві відповідача з листопада 1999 року і був звільнений за власним бажанням з 24 березня 2006 року (а.с.4,24).

На час звільнення йому було нараховано до виплати 2204,13 грн. (а.с.7), але перераховано вказану суму на його рахунок в Кредитпромбанку лише 17 квітня 2006 року (а.с.21-22).

Позивач в судовому заіданні (а.с. 51) заперечив, що це він власноручно написав на розрахунковому листі (а.с.32) прохання про перерахування належних йому при звільненні сум лише в квітні 2006 року, пояснив, що цей запис він не робив, а всупереч цьому потребував отримання коштів при звільненні і тому ще до виплати йому відповідачем розрахункових на початку квітня 2006 року звернувся за правовою допомогою до адвоката.

Вказану обставину підтверджено належним чином, оскільки з пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 вбачається, що вона працює у відповідача бухгалтером і вказаний напис про перерахунок позивачеві розрахункових лише в квітні 2006 р. зроблено нею.

3

Крім того, з наданої суду копії адвокатського запиту (а.с. 9) вбачається, що вже 12 квітня 2006 року, тобто до розрахунку з позивачем, адвокатом направлено на підприємство запит щодо видачи копії наказу про його звільнення.

Доводи відповідача щодо пов'язаності прохання позивача про необхідність перерахування належних йому при звільненні сум лише в квітні 2006 року з його бажанням погашення кредиту, спростовано довідкою Кредитпромбанку (а.с. 19), з якої вбачається, що всю суму кредиту ОСОБА_1 в повному обсязі погасив за день до звільнення 23 березня 2006 року.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведене свідчить про те, що відповідачем не надано суду доказів відстуності його вини в несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем.

Крім того, поновлення строку на звернення з позовом до суду за наявності поважних причин його пропуску відповідно до вимог ст. 234 КЗпП України є правом суду.

Поважність причини пропуску строку на звернення з позовом ОСОБА_1 підтверджено наданими ним документами (а.с. 21-27), з яких вбачається, що позивач своєчасно звернувся до суду з позовом, але за тривалою невидачею відповідачем необхідних довідок і поверненням йому в червні 2006 р. судом позовної заяви, змушений був в вересні 2006 року звертатися до суду вдруге.

Тому всупереч доводам апеляційної скарги, суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності передбачених законом підстав для задоволення позову.

Оскільки   апеляційним   судом  не  встановлено  порушення  або  неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає. Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

^{ухвалив:}

апеляційну скаргу ВАТ „ВК „Шахта Красноармійська-Західна №-1" відхилити, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.