ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

18 липня 2006 р.

№ 34/321

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:                              Плюшка І.А.

суддів:                                               Плахотнюк С.О., Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційні

скарги          1. Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл”

          2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотрейд”

на постанову          Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року

у справі          №34/321

за позовом           Приватного підприємства «Добробут - Оскар»

до          Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотрейд”

третя особа           Закрите акціонерне товариство “Мініметалургійний завод “Істіл”

про           стягнення 7171,36

За участю представників:

-          позивача –Шевченко В.В. (директор)

-          відповідача – Перфілов А.С.

-          скаржника 1 –Мельник Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2005 року по справі №34/321 (суддя Примак С.А.) відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства “Добробут-Оскар” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотрейд” 5695 грн. 21 коп. боргу, що виник внаслідок недоплати вартості товару поставленого по договору №031-Л від 22.02.2005 року 1964 грн. 28 коп. пені та 32 грн. 87 коп. річних за прострочку оплати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року у справі №34/321 було задоволено апеляційну скаргу Приватного підприємства “Добробут - Оскар”, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2005 року у справі скасовано та прийнято нове рішення яким постановлено стягнути з ТОВ “Екотрейд” на користь ПП “Добробут - Оскар” 5695 грн. 21 коп. боргу, 1964 грн. 28 коп. пені, 32 грн. 87 коп. річних та 163 грн.00 коп. витрат на сплату державного мита, в тому числі і за розгляд апеляційної скарги та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, Закрите акціонерне товариство “Мініметалургійний завод “Істіл” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Екотрейд” звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами в яких просять скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2005 року у справі №34/321 з мотивів порушення та неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, між Приватним підприємством “Добробут-Оскар” та ТОВ “Екотрейд” було укладено договір №031-Л від 22.02.2005 року про поставку брухту чорних металів. Відповідно до укладеного договору підставою для оплати поставленої продукції є дані що зазначені у прийомо-здаточному акті Ф69. Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідний акт та акт експертизи №3924 від 10.07.2005 року, на які посилається суд першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні позову, складений з порушеннями встановленого актами цивільного законодавством порядку (п. 2.2 Інструкції “Про порядок здачі та заготовки брухту чорних металів”, якою власне і затверджена спеціалізована форма №69), що обґрунтовано з огляду на встановлені апеляційним судом на підставі зібраних доказів фактичні обставини справи. Правильність правової позиції суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів знаходить своє підтвердження з огляду на положення ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегією суддів касаційної інстанції також не береться до уваги посилання Скаржника –ЗАТ “Міні металургійний завод “Істіл”, щодо правильності приймання поставленої продукції та складання прийомо-здаточного акту за формою №69 який підписаний представниками Скаржника, як таке що відповідає умовам укладеного між сторонами договору в частині узгодження порядку приймання металобрухту за кількістю робітниками ВТК (в конкретному випадку представниками Скаржника), оскільки, дослідження відповідної обставини зумовлює встановлення колегією суддів касаційної інстанції фактичних обставин справи, що виходить за межі перегляду судових рішень в касаційному порядку передбачених ст. 1117 ГПК України. Також колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Оскільки, як встановлено колегією суддів касаційної інстанції, актами цивільного законодавства чітко встановлений обов’язковий порядок приймання –передачі продукції, то колегія суддів приходить до висновку щодо обов’язковості виконання сторонами вимог чинного законодавства. В якості обґрунтування прийнятого рішення, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Необґрунтованим на думку колегії суддів є посилання скаржника на неправильність застосування судом апеляційної інстанції норми ст. 692 ЦК України, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, оплата товару згідно укладеного договору №031-Л від 22.02.2005 року здійснюється за вагою “нетто”, зазначеною у заводських актах Ф.№69, однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідний акт був складений з порушенням встановленого законодавством порядку, що виключає правомірність підстави оплати товару відповідно до складеного акту за формою №69.

Інші посилання скаржників викладені в касаційних скаргах, на думку колегії суддів призводять до встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції. Встановлення таких фактичних обставин справи призведе до порушення касаційною інстанцією норм процесуального права, а саме положень ст. ст. 1117 ГПК України, якою встановлені межі касаційного перегляду.

Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянувши в касаційному порядку оскаржуване судове рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року у справі №34/321 на предмет порушення та недотримання норм матеріального і процесуального права, колегією суддів порушень, які б істотно вплинули на правильність вирішення справи по суті не виявлено.

Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотрейд” залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 року у справі №34/321 залишити без змін.

Суддя, головуючий у засіданні                                            І. Плюшко

Судді:                                                                                                 С. Плахотнюк

                                                                                                                        С. Самусенко