Справа №22-11396/2007 Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Бабаков В.П. Доповідач Звягінцева О.М.

      УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 січня 2007 року  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Андрусь B.C. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за   позовом   ОСОБА_1 до   відділення   ФСС   в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС в Петровському районі м. Донецька оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 13000 грн., і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову, тим більше, що позивач пропустив строк на звернення з позовом до суду і відділення ФСС не є належним відповідачем по справі.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС Петровському районі м. Донецька за довіреністю Полункіна Т.І. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивач заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

2

27.09.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що тривалий час працював в підземних умовах на вугільних підприємствах більше 30 років.

Висновком МСЕК від 12.07.2006 року в нього вперше встановлено 40% втрати працездатності безстроково внаслідок професійного захворювання хронічний обструктивний бронхіт.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 76000 грн.

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 13000 грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 7,8,10-11,12-26,28.29,30-32 ) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності.

За висновком МСЕК від 12.07.2006 року в нього вперше з 11.07.2006р. встановлено 40% втрати працездатності безстроково внаслідок професійного захворювання хронічний обструктивний бронхіт.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

3

За таких обставин, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд не врахував межі достаньості та справедливості.

Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії спеціальної норми закону, яка визначає лише порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду, оскільки право позивача на відшкодування моральної шкоди регламентовано ст. 1167 ЦК України, що на час розгляду справи є чинною в повному обсязі.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Не можна визнати спроможними і доводи скарги щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом та на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.

Не грунтуються на вимогах чинного законодавства доводи скарги щодо притягнення судом неналежного відповідача.

Відповідно до вимог ст. ст. 1167, 1187 ЦК України дійсно шкода, завдана джерелом підвищенної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідні правовій підставі володіє цим джерелом.

Разом з цим, відповідно до вимог вказаного Закону державою встановлено спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого умовами виробництва - через відділення ФСС України.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм   матеріального   чи   процесуального   права   та   неправильної   оцінки

4

досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС в Петровському районі м. Донецька відхилити, рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді: