У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів  Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 березня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року, яким засуджено:

ОСОБА_1,               

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше  не судиму,

-    за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався. 

За вироком ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона наприкінці  жовтня 2005 року поблизу будинку № 3 по вул. Богдановича у м. Ялті Автономної Республіки Крим незаконно придбала без мети збуту - зірвала рослини коноплі, з яких виготовила наркотичну речовину, частину якої вжила, а решту зберігала в підвальному приміщенні вказаного будинку.  

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, оскільки при призначенні їй покарання у виді обмеження волі судом не враховано положення ст. 61 КК України, якою передбачено, що таке покарання, як обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей до 14 років.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав касаційне подання  та просив вирок щодо ОСОБА_1 змінити: на підставі ст. 7 КПК України звільнити її від покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню. 

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена  зібраними у справі доказами, у тому числі її показаннями, в яких вона визнала себе повністю винною, та іншими матеріалами справи, перевіреними судом у порядку ст. 299 КПК України, а її злочинні дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, що не оспорюється у поданні прокурора. 

Однак при призначені ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі судом не враховано вимоги ст. 61 КК України.

Відповідно до вказаної норми закону обмеження волі не застосовується, у тому числі до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Як вбачається із матеріалів справи, на час вчинення злочину і до постановлення вироку ОСОБА_1 мала дитину віком до чотирнадцяти років, що унеможливлює застосування до неї такого виду покарання.

Крім того, відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.      

Із урахуванням наведеного вирок щодо ОСОБА_1 підлягає зміні зі звільненням її від покарання на підставі ст. 7 КПК України.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: звільнити її від покарання на підставі ст. 7 КПК України.

СУДДІ:

Присяжнюк Т.І.                                  Кармазін Ю.М.                            Школяров В.Ф.