У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів  Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 20 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженогоОСОБА_1 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2005  року, яким засуджено:

ОСОБА_1,               

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз у 2000 році за ч. 3 ст. 81 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

–    за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 96 КК України ОСОБА_1 призначено примусове лікування від алкоголізму.

Цим вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого касаційного подання та скарг не надходило.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2005 року вирок щодоОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2 18 лютого 2005 року приблизно о 16 годині проник у підвальне приміщення та незаконно заволодів майном на загальну суму 223 грн, що належало ОСОБА_3, а коли виходив із вказаного приміщення, його помітила ОСОБА_4, проте,  погрожуючи останній застосуванням насильства, що не було небезпечним для її життя та здоров'я, з місця злочину з викраденим зник.  

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити призначене йому покарання. Крім того, посилається на те, що до нього безпідставно застосовано примусове лікування від алкоголізму (ст. 96 КК України).

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка просила виключити із вироку застосування ст. 96 КК України, перевіривши матеріали справи та  доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

ВинністьОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена  зібраними  у  справі доказами,  у тому числі показаннями ОСОБА_5, показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, даними протоколів огляду місця події, вилучення та висновком судово-трасологічної експертизи.

Злочинні дії ОСОБА_1 судом вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 186 КК України.

Що стосується покарання, то воно призначене з урахуванням положень             ст. 65 КК України та обставин, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, і в межах санкції закону, за яким його визнано винним.

Разом із тим суд при призначенні ОСОБА_1 примусового лікування від алкоголізму на підставі  ст. 96 КК України не звернув увагу на те, що примусовому лікуванню підлягають особи, які вчинили злочини та страждають на хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб, а алкоголізм до цих хвороб не належить.

Не звернув увагу на цю помилку суду першої інстанції й апеляційний суд.

За таких підстав колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1  підлягають зміні і виключенню ст. 96 КК України.

Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу засудженогоОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2005  року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити вказівку суду про застосування до нього ст. 96 КК України.

У решті судові рішення залишити без зміни.  

СУДДІ:

Присяжнюк Т.І.                                     Кармазін Ю.М.                                    Школяров В.Ф.