Справа № 301/519/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю.

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 16 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Зазначеним рішенням у вимогах ОСОБА_1 (своїх та в інтересах двох неповнолітніх дітей) до ОСОБА_2, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Іршавського районного нотаріального округу, третя особа орган опіки та піклування Іршавської районної державної адміністрації про визнання договору іпотеки недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити його вимоги. Вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Окрім того, суд неправильно застосував матеріальний закон.

Колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та обставини.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є подружжям, у них в шлюбі народилось двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 року донька ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 року донька ОСОБА_1.

2 серпня 2006 року дружина позивача та АППБ «Аваль» уклали кредитний договір, згідно з яким вона отримала кредит у розмірі 34 000 євро під 13% річних на споживчі цілі у вигляді невідновлюваної кредитної лінії.

3 серпня 2006 року вона за згодою чоловіка (позивача у даній справі) передала банку в іпотеку незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3.

Пред'явивши у березні 2013 року даний позов ОСОБА_1 посилався на три обставини, які на його думку, свідчать про недійсність договору іпотеки: він згоду на передачу нерухомості в іпотеку дружині не давав, при укладенні цього договору були порушені права їх двох малолітніх дітей, адже орган опіки та піклування згоди на відчуження будинку не давав, окрім того, земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, в іпотеку не передана.

Суд першої інстанції правильно відхилив ці доводи як безпідставні та прийняв обґрунтоване рішення про відмову у позові.

Поясненнями нотаріуса - відповідача ОСОБА_5 та наданими ним документами стверджено, що позивач 3 серпня 2006 року був присутнім при посвідченні договору іпотеки та особисто дав письмову згоду на передачу недобудованого будинку в іпотеку.

По справі є також доведеним, що на час укладення договору іпотеки житловий будинок АДРЕСА_3 був незавершений будівництвом, його готовність складала 72%, а отже він не був зданий в експлуатацію.

Таким чином, згідно вимог ст. 380 ЦК України він як житловий будинок, тобто як об'єкт права власності, призначений для постійного проживання, не існував.

Окрім того, даними паспортів та інформацією Іршавського районного сектору ГУ Державної міграційної служби України в Закарпатській області доведено, що позивач був зареєстрований у АДРЕСА_1, а його дружина ОСОБА_2 - у АДРЕСА_2 тобто не в будинку, що був предметом іпотеки.

Згідно вимог ст. 29 ЦК України діти позивача та його дружина мали місце проживання не у незавершеному будівництвом будинку, а за місцем проживання батьків.

У відповідності до роз'яснення, що міститься в п. 40 постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами був переданий в іпотеку разом із земельною ділянкою, право власності на яку при посвідченні договору іпотеки нотаріусом було перевірено.

В Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна земельна ділянка по АДРЕСА_3 була предметом обтяжень згідно укладеного договору іпотеки.

Отже, при укладенні 3 серпня 2006 року дружиною позивача та АППБ «Аваль» договору іпотеки вимоги чинного законодавства були дотримані.

По зазначених вище підставах колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу позивача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача відхилити.

Рішення Іршавського районного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підпис) (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області В.В. Дроботя