КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.04.07 р. № 11/580-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Зубець Л.П.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Близнюк О.С. – дов. №1 від 19.01.2007р.;
від відповідача - Мартинов К.В. – дов. №494/9/10-114 від 15.02.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2006
у справі № 11/580-А (Євсіков О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Україна"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання нечинними рішення та зобов"язання вчинити дії
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя Лосєв А.М., судді: Зубець Л.П., Розваляєва Т.С.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податковихповідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0001602302/0 від 06.03.2006р., №0001602302/1 від 19.05.2006р. та №0001602302/2 від 19.07.2006р.; визнання відсутності у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва права на зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Україна» у розмірі 100 636,00 грн.; зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва внести зміни в картку особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Україна» шляхом збільшення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість на 100 636,00 грн.
Заявою від 23.11.2006р. позивач частково відмовився від адміністративного позову, а саме від вимоги щодо визнання відсутності у Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва права на зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Україна» у розмірі 100 636,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2006р. закрито провадження у справі № 11/580-А в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНК-ВР Україна" про визнання відсутності у Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києві права на зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Україна».
Заявою від 20.12.2006р. позивач частково відмовився від адміністративного позову, а саме від вимоги зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києві внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Україна» шляхом збільшення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість на 100 636,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2006р. закрито провадження у справі №11/580-А в цій частині позовних вимог.
З огляду на викладене та з урахуванням доповнення до позову, позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва: №0001602302/0 від 06.03.2006р., №0001602302/1 від 19.05.2006р., №0001602302/2 від 19.07.2006р. та №0001602302/3 від 27.09.2006р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 100 636,00 грн., сплачену у складі вартості послуг, які надавались позивачу нерезидентами на митній території України, оскільки, відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідач позовні вимоги не визнав з посиланням на те, що послуги надавались позивачу нерезидентами за межами митної території України, а тому такі операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за такими операціями та заявлення сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.
Постановою Господарського суду міста Києва від 20.12.2006р. у справі №11/580-А позовні вимоги було задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0001602302/0 від 06.03.2006р., №0001602302/1 від 19.05.2006р. №0001602302/2 від 19.07.2006р., №0001602302/3 від 27.09.2006р.
Не погоджуючись із зазначеною Постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із заявою про апеляційне оскарження від 28.12.2006р. №8180/9/10-114 та апеляційною скаргою №125/9/10-114 від 18.01.2007р., в якій просить скасувати Постанову Господарського суду міста Києва у справі №11/580-А від 20.12.2006р. та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції в порушення п.3 ч.1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України була застосована норма, що не відповідає правовідносинам, які є предметом розгляду у справі №11/580-А, а саме з посиланням на абз. “а” п.6.5 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість» судом вирішено питання щодо віднесення операцій з надання позивачу послуг нерезидентами до таких, що підпадають під об’єкт оподаткування податком на додану вартість. Окрім того, судом неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, та не досліджено надані докази, оскільки судом було встановлено лише дату оформлення документів, що засвідчують факт виконання робіт нерезидентами, але не встановлено дату списання коштів з розрахункового рахунку позивача в оплату наданих нерезидентами послуг.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2007р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було призначено до розгляду у судовому засіданні 04.04.2007р.
В судовому засіданні 04.04.2007р. на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву до 11.04.2007р.
11.04.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу відповідача б/н від 10.04.2007р.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 20.12.2006р. у справі №11/580-А, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, зазначених в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити без змін Постанову Господарського суду міста Києва від 20.12.2006р. у справі №11/580-А як таку, що прийнята з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “ТНК-ВР Україна” щодо достовірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за жовтень 2005р., за результатами якої складено Акт №65/23-2/32962415 від 21.02.2006р.
В ході перевірки було виявлено порушення позивачем вимог пп.7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення ним податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2005р. на 100 636,00 грн. та завищення від'ємної суми податкового зобов'язання (бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість за жовтень 2005р. на 100 636,00 грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001602302/0 від 06.03.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005р. у розмірі 100 636,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
В задоволенні скарг позивача на прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення в межах процедури адміністративного оскарження податковими органами було відмовлено.
За результатами адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001602302/1 від 19.05.2006р., №0001602302/2 від 19.07.2006р. та №0001602302/3 від 27.09.2006р., ідентичні за своїм змістом, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005р. у розмірі 100 636,00 грн.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хей Груп" (Російська Федерація, Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договір №26 від 23.03.2005р., згідно з яким Виконавець надає Замовнику консультаційні послуги, пов'язані з процесом оцінки посад працівників.
Виконання умов договору підтверджується актами виконаних робіт від 22.08.2005р. та від 25.08.2005р. на суму 118 710,00 доларів США і відповідно до аналізу субрахунку 63.2.4 сума податку на додану вартість складає 79 931,40 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороший дизайн от Лебедева" (Російська Федерація, Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договір №05/ХДЛИ-05 від 07.04.2005р., згідно з яким Виконавець надає Замовнику послуги, пов'язані з формуванням іміджу клієнта, а також інші послуги.
Виконання умов договору підтверджується актом виконаних робіт від 17.08.2005р. на суму 70 934,00 російських рублів і відповідно аналізу субрахунку 63.2.4 сума податку на додану вартість складає 2 524,26 грн.
Між Компанією "Трансолушнз Інк" (США, Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір №0089 від 01.07.2005р. про надання консультаційних послуг, пов'язаних з оптимізацією системи залізничних відвантажень замовника та усунення обмежень транспортної інфраструктури.
В п.4.3 ст. 4 вищевказаного Договору встановлено, що послуги по договору надаються на території Російської Федерації.
На виконання умов даного договору позивачем перераховано грошові кошти на адресу Виконавця в сумі 18 000,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою №42 від 12.08.2005р., і згідно з аналізом субрахунку 63.2.4 сума податку на додану вартість складає 18 180,00 грн.
Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податків на податковий кредит для операцій з поставки послуг нерезидентом на митній території України - вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
В пп.7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулась першою.
Згідно з пп. "г" п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.
В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що послуги за вищезазначеними договорами надавались за межами митної території України нерезидентами, у яких немає постійного представництва на митній території України, а тому, відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", операції з надання таких послуг не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за такими операціями та заявлення сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.
З висновками, викладеними відповідачем в Акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Суму податку на додану вартість у розмірі 100 636,00 грн. з вартості послуг, отриманих від нерезидентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хей Груп" (Російська Федерація), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороший дизайн от Лебедева" (Російська Федерація), Компанії "Трансолушнз Інк" (США) згідно договорів №26 від 23.03.2005р., №05/ХДЛИ-05 від 07.04.2005р., №0089 від 01.07.2005р. позивач включив до податкового зобов’язання в серпні 2005р.
Дана обставина не заперечується сторонами по справі, а згідно з ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у вересні 2005р. позивачем були нараховані та віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 100 636,00 грн., які були нараховані та сплачені ним за отримані (імпортовані) послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хей Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороший дизайн от Лєбєдєва" та Компанії "Трансолушнз Інк".
З наданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2005р. та розрахунків, вбачається, що він не включав суму податкового кредиту у розмірі 100 694,00 грн. в розрахунок суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень чи жовтень 2005р. (з урахуванням здійснення інших господарських операцій у вказані звітні податкові періоди та формування на їх підставі податкового кредиту).
В податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2005р. в рядку 12.4 "послуги отримані від нерезидента" позивачем визначено податковий кредит в сумі 100 636,00 грн.
Відповідно до пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
В Акті перевірки зазначено, що послуги за договорами №26 від 23.05.2005р., №05/ХДЛИ-05 від 07.04.2005р. та №0089 від 01.07.2005р. надаються нерезидентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Хей Груп" (Російська Федерація), Товариством з обмеженою відповідальністю "Хороший дизайн от Лєбєдєва" (Російська Федерація), Компанією „Трансолушнз Інк" (США), які не мають ані представництва, ані резидента-агента (представника) на території України.
З урахуванням викладеного, перевіряючи дійшли висновку про те, що місцем поставки послуг є місце фактичного розташування нерезидентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хей Груп" (Російська Федерація), Товаристам з обмеженою відповідальністю "Хороший дизайн от Лєбєдєва" (Російська Федерація) і Компанії "Трансолушнз Інк" (США).
Проте, суд вважає даний висновок відповідача поилковим з наступних підстав.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)
Згідно з абз. "а" п.6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента
З матеріалів справи вбачається, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хей Груп" (Російська Федерація), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороший дизайн от Лєбєдєва" (Російська Федерація) та Компанії "Трансолушнз Інк" (США) відсутні представництва на території України, що не заперечується відповідачем. Таким чином, враховуючи положення абз. "а" п.6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», місцем надання позивачу послуг від вказаних підприємств-нерезидентів є митна територія України, тому такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідач зазначає про те, що позивач не є податковим агентом нерезидентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хей Груп" (Російська Федерація), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороший дизайн от Лєбєдєва" (Російська Федерація) та Компанії "Трансолушнз Інк" (США), оскільки не нараховував, не утримував та не сплачував до бюджету податок на репатріацію з доходу, отриманого даними нерезидентами, оскільки доход не був отриманий на території України.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, з огляду на те, що статус податкового агента з питань сплати податку на додану вартість визначається відповідно до п.6.5 ст. 6 та п. "г" п.10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», де встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.
Отже, у разі коли місцем поставки послуги нерезидента вважається місце фактичного розташування покупця, такий покупець у цьому випадку виступає податковим агентом нерезидента-постачальника, та особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.
Таким чином, позивач є податковим агентом нерезидентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хей Груп" (Російська Федерація), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороший дизайн от Лєбєдєва" (Російська Федерація) та Компанії "Трансолушнз Інк" (США) з питань сплати податку на додану вартість у відповідальності до норм чинного законодавства України.
Відповідно до пп.7.5.2. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права на податковий кредит для операцій по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях при імпортуванні робіт (послуг), датою виникнення яких є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт нерезидентом (пп.7.3.6. п.7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Отримані від нерезидентів послуги були оплачені позивачем в повному обсязі, в тому числі нараховано податок на додану вартість.
Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, за результатами здійснення господарських операцій з нерезидентами у позивача виникло право на податковий кредит, в зв'язку з чим сума податку на додану вартість у розмірі 100 636,00 грн. була правомірно включена ним до складу податкового кредиту за вересень 2005р.
Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідач в запереченнях на позов та апеляційній скарзі вказує на те, що операції позивача з нерезидентами не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте, з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки порушення позивачем вимог пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено не було, як і факту надмірної сплати позивачем податку на додану вартість у розмірі 100 636,00 грн.
За таких обставин, висновок відповідача, викладений в Акті перевірки №65/23-2/32962415 від 21.02.2006р. щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2005р. на 100 636,00 грн. та завищення від'ємної суми податкового зобов'язання (бюджетного відшкодування) з податку на додану вартість за жовтень 2005р. на 100 636,00 грн. Господарським судом міста Києва правомірно визнано помилковим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на законодавстві України та підлягають визнанню нечинними.
У відповідності до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним нормам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Постанову Господарського суду міста Києва від 20.12.2006р. у справі №11/580-А прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тому апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволенню не підлягає.
Відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, тому судові витрати за розгляд апеляційної скарги не стягуються.
Керуючись п.6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 72, 89, 94, 150, 195, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду міста Києва від 20.12.2006р. у справі №11/580-А – без змін.
2. Справу №11/580-А повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді
Зубець Л.П.
Розваляєва Т.С.