^{АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ}

Справа № 22-1071     2006 року                             Головуючий у справі в суді першої

Інстанції  Соловей Р.С. Доповідач Свинцова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня    2006 року   колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного

суду Луганської області в складі:

Головуючого судді       Свинцової Л.М.

Суддів                      Карташова О.Ю., Савченко В.О.,

При секретарі                  Малошонок О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого Брянківського міського суду Луганської області від 26 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Брянківської виправної колонії про стягнення доплат, грошової допомоги, заробітної плати за роботу у нічний час

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням місцевого Брянківського міського суду Луганської області від 26 грудня 2005 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: адміністрація виправної колонії ІНФОРМАЦІЯ_1 була зобов'язана рахувати ОСОБА_1 строк служби та вислугу років в органах кримінально-виконавчої системи безперервно 5 років 4 місяці 25 днів з 13 жовтня 1998 року до 9 березня 2004 року, з внесенням відповідного запису до його трудової книжки. З виправної колонії ІНФОРМАЦІЯ_1 було стягнуто на користь ОСОБА_1 доплату відсоткової надбавки за вислугу років - 310,65 грн., вихідну допомогу -807,75 грн., моральну шкоду 300грн., держмито - 51 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог судом було відмовлено.

ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про стягнення щорічної матеріальної допомоги та компенсації за роботу у нічний час.

У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, невірно застосував норми матеріального права.

У судовому засіданні суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з наказу начальника виправної колонії № НОМЕР_1 було призначено на роботу на посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки з 13.10.1998 року для проходження стажування.

Згідно із наказом № НОМЕР_2 ОСОБА_1 було переведено на посаду  начальницького складу.

Наказом № НОМЕР_3 позивачеві було присвоєно спеціальне звання -лейтенант внутрішньої служби.

ОСОБА_1 безперервно проходив службу в органах кримінально-виконавчої системи з 13.10.1998 року до 09.03.2004 року.

Відповідно до Указу Президента України від 04.10.1996 року № 926\96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати роботи працівників органів внутрішніх справ" передбачена відсоткова надбавка за вислугу років від 2 до 5 років у розмірі 10%, вище 5 років - 20%.

Відповідно до Закону України № 2011-ХП від 20.12.1991 року військовослужбовцям, звільненим з військової служби за власним бажанням виплачується грошова допомога у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби.

Матеріальна допомога є додатковим видом оплати праці та виплачується при наявності грошових коштів на її виплату.

Оплата роботи у нічний час не може бути здійснена за відсутністю документів, що підтверджують роботу позивача у нічний час.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, вважає, що апеляційна скарга частково обгрунтована та підлягає частковому задоволенню, незаконне рішення суду - скасуванню з закриттям провадження у справі за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду у лютому 2005 року у порядку цивільного судочинства.

З 01 вересня 2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. ІНФОРМАЦІЯ_1, де працював позивач на посаді начальницького складу військовослужбовців, є суб'єктом владних повноважень.

Стосовно п.1 ст.205 ЦПК України, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі -закриттю, як передбачено ч.1ст.310 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 310, ст. 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА;                                                                                 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково

Рішення місцевого Брянківського міського суду Луганської області від 26 грудня

2005 року скасувати.   Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду

України безпосередньо протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.