Справа № 22- 1098ас/2006 р.                                      Головуючий у 1 інстанції: Блохін А. А.

Категорія - 27                                                        Доповідач - Краснощокова Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14  червня 2006 року                   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Краснощокової Н.С. суддів: Маширо О.П., Сукманової Н.В. при секретарі Маслаковій М.Ґ.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за апеляційною скаргою представника позивачаОСОБА_1 на постанову Центрально - Міського районного суду м. Горлівки від 3 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення грошової допомоги, /

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача оскаржує в апеляційному порядку постанову Центрально -Міського районного суду м. Горлівки від 3 квітня 2006 року, яким позивачеві ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову про стягнення щорічної грошової допомоги.

Апелянт посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку та просить постановити нове рішення і задовольнити вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача посилається на те, що позивач має статус учасника бойових дій і відповідно до вимог ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної допомоги, розмір якої визначається відповідно до мінімальної пенсії за віком. Посилання суду на норми Бюджетного Кодексу України неправомірне, оскільки цей закон не має до спору ніякого відношення.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

При розгляді справи судом було встановлено, що позивач має статус ветерана війни -учасника бойових дій і відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" користується відповідними правами та пільгами.

Згідно ст. 12 вказаного Закону передбачено щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплату разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 17 Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Виплата грошової допомоги для учасників війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, тому його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України на поточний рік.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено єдину гарантію, яка стосується права громадян на соціальний захист, а саме таку, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Перелік категорій осіб та видатків на виплату щорічної допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що Державними бюджетами на 2004-2005 роки не були передбачені у відповідному розмірі кошти на виплати щорічної допомоги категорії осіб, до якої відноситься позивач, а тому їх виплата за вказаний період проводилася у розмірі, визначеному Законами України „Про державний бюджет на 2004р" та „Про державний бюджет на 2005р." У 2004р. позивачеві виплачено .120 грн., у 2005р. - 250 грн.

Крім того, як правильно визначив суд першої інстанції, рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. набирало чинності з дня його проголошення і на правовідносини, які виникли до його прийняття, не розповсюджується.

Постанова суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст. 200 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_1  залишити без задоволення.

Постанову Центрально - Міського районного суду м. Горлівки від 3 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності.