Справа №22- 5761/2006р.                              Головуючий у 1 інстанції: Наумик 0.0.

Категорія: 19                                                    ____     Доповідач: Краснощокова Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2006р.                                           Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Краснощокової Н.С. суддів:  Маширо О.П., Сукманової Н.В. при секретарі: Маслаковій М.Г.

з участю  позивача, представника відповідача Шестерніної Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за

апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних   випадків   на       виробництві   та  професійних   захворювань      України   в

Микитівському районі м. Горлівки на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 11 квітня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки   про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі

м. Горлівки    оскаржує в апеляційному порядку рішення Микитьтського районного

суду м. Горльшки від 11 квітня 2006р., яким з нього на користь позивача ОСОБА_1 стягнено у відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я на виробництві   17 000 грн.

Відповідач   посилається   на   те,   що рішення   суду   є   необгрунтованим,

постановленим з порушенням вимог матеріального і процесуального права. Судом не враховано вимоги п. 27 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006рік", вказаною нормою Закону зупинено на 2006 рік дію підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". В судовому засіданні позивачем не надано доказів на підтвердження факту моральних страждань. Позивачем порушено строк на звернення до суду з позовом, передбачений ст. 233 КЗпП України. Тому апелянт просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В судовому засіданні Апеляційного суду представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, приведених у ній, позивач просив рішення залишити без зміни.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1981р. по 2002р. працював на ІНФОРМАЦІЯ_1 у важких та небезпечних умовах праці.   23 грудня 2001р. при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 16.08.2002р. йому встановлено втрату професійної працездатності на 50% у зв'язку з трудовим каліцтвом, висновком МСЕК від 2.10.2003р. підтверджено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. Ушкодженням здоров'я, викликаного травмою на виробництві, позивачеві завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях з приводу ушкодження здоров'я, обмежено його можливість вести звичний спосіб життя. З врахуванням глибини моральних та фізичних страждань позивача, ступеня втрати ним професійної працездатності суд стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 17 000 грн., частково задовольнивши позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, перевіривпш матеріали справи та доводи апеляційної скарги, Апеляційний суд вважає, що скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача суму у відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний і процесуальний закон. Зокрема, суд обгрунтовано виходив із того, що позивач внаслідок небезпечних умов праці отримав травму на виробництві та частково втратив працездатність, у зв'язку з чим відчував фізичні і моральні страждання, у його житті стались вимушені зміни і відповідно до заявлених вимог, встановлених фактичних обставин суд обґрунтовано визначив розмір суми, що підлягає до стягнення у відшкодування моральної шкоди, що відповідає вимогам ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Посилання апелянта на порушення вимог п. 27 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006рік" не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло до набрання чинності Законом України „Про державний бюджет України на 2006рік", тому підстав для відмови у позові через зупинення дії ряду статей закону на 2006р. немає. Крім того, вказаним Законом зупинено дію ряду статей Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на 2006р., але не відмінено  їх.

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування  або зміни немає.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313- 315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в Микитівському районі м. Горлівки      відхилити.

Рішення Микитівськогго районного суду м. Горлівки від 11 квітня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга   може бути подана протягом 2-х місяців   з дня набрання законної сили