ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2- а- 960/09/1970
15 квітня 2009 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді Крапівницькій Н.Л.,
при секретарі судового засідання Самборській М.Б.
за участю представників сторін :
позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 19.03.09 р.;
представника відповідача Тернопільської ОДА - Стефаніва І.І., довіреність від 09.09.08 р.№ 01-3982/11-16,
представників третьої особи - Ковальчук Н.О., Шмігельської М.Я., довіреність від 06.04.09 р.№ 50-27/750,
розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа головне управління Держкомзему у Тернопільській області про визнання незаконною бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа головне управління Держкомзему у Тернопільській області про визнання незаконною бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Позивач в своїх поясненнях та в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на висновок державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області від 7 квітня 2008 року №3-3/1674/1711; висновок управління земельних ресурсів у Гусятинському районі від 18 грудня 2007 року №1309/02-1; висновок відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Гусятинської райдержадміністрації від 12 грудня 2007 року; висновок Головного державного санітарного лікаря Гусятинського району від 29 грудня 2007 року № 86; висновок Тернопільського обласного управління лісового господарства від 25 січня 2007 року №01-1/060; висновок Тернопільської обласної комунальної інспекції охорони пам'яток історії та культури від 14 січня 2008 року № 21 та стверджує, що в процесі виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель лісового фонду (нелісові землі) державного підприємства «Чортківський лісгосп» площею 0,25 га відповідними органами влади йому видані вищевказані висновки і на підставі яких розпорядженням голови Гусятинської районної державної адміністрації 12 червня 2008 року №458 був погоджений проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.
Позивач вважає, що у наведених висновках по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-яких заборон щодо відчуження, приватизації чи інших обтяжень, заборон, обмежень не міститься, напроти, вказано, що земельна ділянка відводиться для передачі у власність, та відсутність будь-яких застережень, обмежень щодо передачі у власність підтверджується висновком Управління земельних ресурсів у Гусятинському районі від 18 грудня 2007 року №1309/02-2 та висновком Тернопільського обласного управління лісового господарства від 25 січня 2007 року №01-1/060, а також Державним комітетом лісового господарства України.
Зокрема у відповідності до вимог ст. 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельний будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений у розмірах , встановлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Факт купівлі-продажу підтверджується договором від 22 січня 1999 року, а розмір необхідної площі зазначений у ситуаційній схемі, погодженій начальником управління земельних ресурсів у Гусятинському районі ОСОБА_3
Таким чином, позивач, вважає, що має право на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га на території Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області Тернопільською обласною державною адміністрацією.
Крім того, на думку позивача, посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» щодо зупинення рішень про надання згоди на вилучення таких земельних ділянок, їй передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення є безпідставними, оскільки зазначена земельна ділянка належить до забудованих земель, земель під житловою забудовою одно та двохповерховою, що підтверджується довідкою про розподіл земель серед власників та землекористувачів від 05.05.2008 р.№ 1964.
Позивач також зазначає, щодо ненадання відповіді на його заяву, щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки відповідачем є грубим порушенням Закону України «Про звернення громадян». На думку позивача Тернопільська обласна державна адміністрація своєю бездіяльністю порушила гарантоване Конституцією його право на власність та вимоги ст.120 Земельного кодексу України та ст.337 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись в поясненнях на те, що згідно до ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, тому земельна ділянка, що використовується позивачем для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 придбаного згідно договору купівлі-продажу від 22.01.1999 року серії ААН №588183, не належить до земель житлової та громадської забудови, оскільки, знаходиться за межами населеного пункту. Крім того, згідно даних земельно-статистичної звітності дана земельна ділянка віднесена до земель лісового фонду (нелісові землі), а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що діяв відповідно до норм чинного законодавства щодо відмови у наданні позивачу дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки на даний час, згідно чинного законодавства не допускається відведення земельних ділянок під розміщення житлової забудови за межами населених пунктів, про що позивачу надано відповідь-роз"яснення на його звернення від 09.04.09 р. № Д-4/2349-6-8/л.
Представники третьої особи - головного управління Держкомзему у Тернопільській області в судовому засіданні проти позову заперечували, у задоволенні позовних вимог просять відмовити з мотивів, що повністю співпадають із думкою відповідача.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення учасників процесу, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.11.2008 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільської обласної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
У відповідності до поданої позивачем заяви, в.о начальника головного управління Держкомзему у Тернопільській області за дорученням Тернопільської обласної державної адміністрації було розглянуто звернення ОСОБА_1. та 05.11.2008р. надано відповідь за вихідним № 32-22-Д-315/2948.
Крім того, Тернопільською обласною державною адміністрацією на звернення ОСОБА_1. щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення АДРЕСА_1 земельної ділянки йому був надісланий лист-відповідь від 09.04.2009р. за вхідним №Д-4/2349-6-8/1 в якому повідомили, що вказана земельна ділянка розміщена за межами с Яблунів Гусятинського району та згідно з даними земельно-статистичної звітності відноситься до земель лісового фонду. Крім того, згідно із ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Разом з тим, у деяких висновках відповідних служб, є певні умови щодо відведення вищевказаної земельної ділянки, зокрема у п.15 висновку Управління земельних ресурсів у Гусятинському районі від 18 грудня 2007 року №1309/02-2 сільському голові рекомендовано «при проведенні робіт по зміні меж населеного пункту дану земельну ділянку внести в межі населеного пункту», також згідно п.8 висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області від 7 квітня 2008 року №3-3/1674/1711 умовою її надання у власність є «включення земельної ділянки в межі населеного пункту. Висновками Тернопільського обласного управління лісового господарства, ДП «Чортківське лісове господарство» погоджено вилучення земельної ділянки для подальшої передачі позивачу «при умові оформлення документів згідно чинного законодавства». На підставі вищенаведеного, відповідач зазначає, що після реалізації умов, зазначених у висновках, може порушуватись питання про відведення земельної ділянки у встановленому законом порядку.
Також зазначили, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» передбачено зупинення рішень про надання згоди на вилучення таких земельних ділянок, їй передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Судом встановлено, що згідно зі ст.38 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 року із наступними змінами (далі Кодекс) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Порядок використання земель житлової і громадської забудови здійснюється на підставі законів України "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій", Правил забудови населених пунктів, Державних будівельних норм ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Ці нормативно-правові акти підтверджують можливість набуття права власності на земельні ділянки із земель житлової і громадської забудови лише виключно за умови розміщення земельної ділянки у межах населеного пункту.
Отже, на підставі вищенаведеного, судом встановлено: земельна ділянка, що використовується позивачем для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, придбаного згідно договору купівлі-продажу від 22.01.1999 року серії ААН №588183, не належить до земель житлової та громадської забудови, оскільки знаходиться за межами населеного пункту.
Згідно зі ст.39 Земельного Кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови
Статтею 173 ЗК України межі села встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про планування і забудову територій" планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Стаття 12 даного Закону визначає, що генеральним планом населеного пункту визначаються, зокрема: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання. Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом: готують обгрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
Порядок використання земель житлової і громадської забудови здійснюється на підставі законів України "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій", Правил забудови населених пунктів, Державних будівельних норм ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Ці нормативно-правові акти підтверджують можливість набуття права власності на земельні ділянки із земель житлової і громадської забудови лише виключно за умови розміщення земельної ділянки у межах населеного пункту.
Згідно даних земельно-статистичної звітності дана земельна ділянка віднесена до земель лісового фонду (нелісові землі). Відповідно до:
- ч.2 ст.20 Земельного Кодексу України передбачено, що зміна цільового
призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого
самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у
користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або
приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного
призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, відповідно до ч.4 ст.20
Кодексу провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони
навколишнього природного середовища та лісового господарства.
- ч. 4. ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації передають
земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у
межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків,
визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 Земельного Кодексу України.
Згідно з ч.1 ст. 123 ЗК України - надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок.
Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду) (ч.б ст. 123 Кодексу)
Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст. 123 Кодексу).
Суд вважає, що твердження позивача про те, що у наданих йому висновках по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-яких заборон щодо відчуження, приватизації чи інших обтяжень, заборон, обмежень не містять є безпідставними, оскільки п.8 висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області від 7 квітня 2008 року №3-3/1674/1711 умовою її надання у власність є «включення земельної ділянки в межі населеного пункту та зокрема у п.15 висновку Управління земельних ресурсів у Гусятинському районі від 18 грудня 2007 року №1309/02-2 сільському голові рекомендовано «при проведенні робіт по зміні меж населеного пункту дану земельну ділянку внести в межі населеного пункту».
Висновками Тернопільського обласного управління лісового господарства, ДП «Чортківське лісове господарство» погоджено вилучення земельної ділянки для подальшої передачі позивачу «при умові оформлення документів згідно чинного законодавства».
Посилання Позивача на положення статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, в частині переходу права власності на земельну ділянку при придбанні житлового будинку - не містять жодних виключень і застережень, а також не спрощують і не змінюють встановленого порядку набуття права власності на земельні ділянки, зокрема, можливості набуття права власності на земельні ділянки із земель житлової і громадської забудови виключно в межах населених пунктів.
Крім того, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їй передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної-влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа головне управління Держкомзему у Тернопільській області про визнання незаконною бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 158, 160-163, 167, 186 КАС України, Земельним кодексом України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позовних вимогах ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа головне управління Держкомзему у Тернопільській області про визнання незаконною бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарга постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.