ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа 2-а-63/09
10 квітня 2009 року Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді В.В.Чаплицького, при секретарі Т.В.Крамар, за участю позивача – ОСОБА_1, представників відповідача – ОСОБА_2 (доручення 4912/01-40 від 21.10.2008 року) та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Орджонікідзе адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровській області про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровській області неправомірними, стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, зобов’язання нарахування надалі такої допомоги, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровській області про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, зобов’язання нарахування надалі такої допомоги, посилаючись на наступне.
Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Згідно зі ст.6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року позивачці повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога позивачці не виплачувалася, а у 2008 році виплачувалася у неповному обсязі.
Верховна ОСОБА_1 України ст.77 та ст.110 Закону України № 3235-ІV від 20.12.2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст.71 п.12 Закону України № 489-V від 19.12.2006 року “Про Державний Бюджет України на 2007 рік”, призупинила дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року визнав положення Закону України “Про Державний Бюджет України на 2007 рік” – п.12 ст.71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, такими, що не відповідають Конституції України.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 350грн., з 1 квітня – 359грн., з 1 жовтня – 366грн.
Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380грн., з 1 квітня – 406грн., з 1 жовтня – 411грн.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня – 498грн.
Відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік складає: (4302х30):100=1290грн., невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік складає: (4809х30):100=1442грн., невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік складає: (5793х30):100=1737,9. Позивачці виплачено в 2008 році 10% надбавки, що складає 579,3грн. Таким чином в 2008 році їй не виплачено: 1737,9-579,3+1158,6грн. Отже, сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 по 2008 рік складає: 1290+1449+1158,6=3890,6грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровській області щодо виплат державної соціальної допомоги, стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006 року по грудень2008 року в сумі 3890,60 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати на її користь щомісячну соціальну допомогу, передбачену Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі.
Відповідач, позовні вимоги на визнав, надав до суду письмові заперечення.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні представник відповідача наполягав на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду, який встановлено ч.2 ст. 99 КАС України.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка дізналася про порушення своїх прав з періодичного видання «Вісник Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 року, а звернулася до суду із позовом тільки 14.01.2009 року, отже після спливу строку звернення до адміністративного суду.
В судовому засіданні позивачка не привела поважних причин пропуску нею пропущеного строку звернення до адміністративного суду, тому у суду не було підстав для встановлення пропущеного строку відповідно до вимог ст.102 КАСУ.
Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну допомогу у майбутньому у розмірі, передбаченому Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд зазначає наступне.
Згідно ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду із адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому, суд зазначає, що у цьому випадку право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
На підставі викладеного та керуючись ст.3, ч.2 ст.19, ч.3 ст.22, ч.3 ст.46, ст.147, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, ст.ст. 2, 6, 9, 10-15, 17, 69, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 256 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровській області про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровській області неправомірними, стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, зобов’язання нарахування надалі такої допомоги – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Орджонікідзевський міський суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.186 КАС України.
Суддя Орджонікідзевського
міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_4