У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2004 року та ухвалу  Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2004 року.

         Зазначеним вироком суду засуджено

ОСОБА_1,

              ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                       раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 146 КК України на 6 років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 189 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його  власністю;

за ст. 353 КК України на 3 роки обмеження волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

         Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_3  190 629 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди.

         Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2004 року вирок залишено без зміни.

Цим вироком також засуджений ОСОБА_2, вирок щодо якого скасований  ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України від 28 квітня 2005 року, а справа щодо нього направлена на нове розслідування прокурору м. Києва.

 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнано винними в тому, що вони у складі організованої злочинної групи разом із особами, кримінальну справу щодо яких виділено в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_3, розробили тактику та стратегію вчинення злочину, при цьому ОСОБА_2 безпосередньо організував збір інформації про потерпілого.

         Згідно раніше розробленому плану, увечері 18 листопада 2002 року ОСОБА_1 та дві особи, кримінальну справу щодо яких виділено в окреме провадження, будучи обізнані щодо місця проживання і маршруту пересування ОСОБА_3, на автомобілі ВАЗ, на дверцятах якого був знак-наклейка схожий на такий, що використовується органами МВС, будучи одягнені у спеціальну форму, прибули до будинку АДРЕСА_1, де мешкав ОСОБА_3.

         Дочекавшись, коли останній поставив свій автомобіль на стоянку і став повертатися додому, ОСОБА_1 та одна із невстановлених осіб вийшли з автомобіля і пересвідчившись в особі потерпілого, насильно посадили його в автомобіль ВАЗ, де ОСОБА_1 наручниками зафіксував руки ОСОБА_3, натягнув на його голову непрозорий поліетиленовий пакет та завдав удар ліктем у голову.

         Подолавши таким чином волю потерпілого до опору, одна із невстановлених осіб відібрала у ОСОБА_3 1.400 грн. та 500 доларів США, що за курсом НБУ становило 2.665 грн., відвезли потерпілого до невстановленого приватного будинку, де, з метою отримання за звільнення викупу, стали вимагати у потерпілого передачі їм спочатку 500.000 доларів США, а пізніше 300.000 доларів США.

         Незаконно утримуючи ОСОБА_3 у вказаному будинку до 20 листопада 2002 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені особи, з метою отримання від потерпілого грошей, неодноразово завдавали останньому удари по голові та у різні ділянки тіла, що мало характер мордування та спричинило ОСОБА_3 фізичний біль, спричинивши легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров¢я, демонстрували йому вогнепальну зброю та погрожували її застосуванням, а також погрожували вбити дружину потерпілого.

         Також засуджені шляхом вказаних злочинних дій і погроз примусили ОСОБА_3 написати визнання про вчинення останнім  злочинів - заволодінні чужим майном шляхом шахрайства через комп'ютерну мережу Інтернет та примусили потерпілого відповідати на телефонні дзвінки, що надходили на його мобільний телефон зазначаючи, що він перебуває на україно-польському кордоні у справах бізнесу, а також телефонувати своїм знайомим з проханням отримати в борг 300.000 доларів США, які нібито необхідні для цивільно-правової угоди.

         На прохання ОСОБА_3 його знайомі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6  зібрали гроші в сумі 35.000 доларів США, та 20 листопада 2002 року біля Палацу спорту у м. Києві, передали їх невстановленій особі, яка входила до злочинної групи.

         Після отримання частини коштів, які вимагалися у потерпілого, 20 листопада 2002 року о 18 год. невстановлені особи вивезли ОСОБА_3 до будівельного майданчика на АДРЕСА_2, де залишили його,  наказавши чекати від них додаткової інформації щодо перерахування на вказаний ними банківський розрахунковий рахунок решти грошей у сумі 265.000 доларів США.

         У період часу з 20 листопада по 17 грудня 2002 року засуджені та невстановлені особи із різних комп'ютерних клубів м. Києва через мережу Інтернет надсилали електронні листи, в яких погрожували фізичною розправою потерпілому та членам його родини, якщо він не перерахує їм 265.000 доларів США на вказаний ними рахунок.

         У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, а досудове і судове слідство по справі проведено неповно і однобічно, з обвинувальним ухилом та з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що у справі не здобуто доказів вчинення злочину організованою злочинною групою, не достатньо з'ясовано його роль у вчиненому, а показання потерпілого про те, що він безпосередньо брав участь у викраденні потерпілого та вимаганні у того грошей, суперечливі.  Посилається на те, що у справі не з'ясовано чи передавались гроші на вимогу викрадачів, а також сума цих коштів. Просить, змінити постановлені щодо нього судові рішення та пом'якшити призначене покарання

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, скасування вироку та ухвали, та направлення кримінальної справи щодо нього на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

         Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом із іншими особами, кримінальну справу щодо яких виділено в окреме провадження, обвинувачувалися  у вчиненні злочинів, вчинених у складі організованої злочинної групи.

Ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного суду України від 28 квітня 2005 року вирок Дніпровського районного суду від 22 липня 2004 року щодо  ОСОБА_2 скасовано, а справу направлено на нове розслідування у зв'язку із неповнотою і неправильністю проведення досудового слідства, порушення вимог ст.22 КПК України, оскільки органами досудового слідства не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

В ухвалі касаційної інстанції зазначено, що серед питань, які необхідно з'ясувати під час проведення  нового розслідування, необхідно встановити, наявність ознак вчинення злочинів щодо ОСОБА_3  організованою злочинною групою.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1, котрий на момент розгляду справи щодо ОСОБА_2 у Верховному Суді України ще не подав касаційну скаргу,  серед інших доводів скарги в яких він оскаржує висновки суду щодо його винуватості, оспорює й те, що злочини,  були вчинені організованою злочинною групою, як і те, що він безпосередньо був учасником такого злочинного об'єднання.

         Беручи до уваги, що вищезазначені обставини підлягають встановленню і мають бути перевірені  досудовим слідством, те, що злочини щодо потерпілого ОСОБА_3 вчиненні спільними, нерозривно пов'язаними між собою, діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановленими слідством осіб, судові рішення щодо останнього підлягають скасуванню, а справа щодо нього направленню на нове розслідування, оскільки справи про злочини вчиненні у співучасті, мають розглядатись, як правило, в одному провадженні.

         При новому розслідуванні необхідно перевірити доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо його ролі у вчиненні злочинів відносно потерпілого ОСОБА_3, більш повно з'ясувати усі обставини злочину вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дати їм належну оцінку, а також провести інші необхідні слідчі дії для повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

         Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1    задовольнити частково.

         Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2004 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на нове розслідування прокурору м. Києва.

         Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою.

судді:

Лавренюк М.Ю.            Верещак В.М.           Пивовар В.Ф.