У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Роздольненського районного суду АР Крим від 3 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 16 серпня 2005 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

раніше судимого 7.06.2002 року за ч.2 ст.296 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі  ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання 5 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вирок відносно яких у касаційному порядку не оскаржений і щодо них не внесено касаційного подання.

Постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 30 грн. та солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 60грн..

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 16 серпня 2005 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 28 січня 2003 року, близько 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, кримінальна справа щодо якого виділена в окреме провадження, проникли на територію домоволодіння НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1, звідки з сараю викрали майно ОСОБА_7 на загальну суму 490 грн.

Після цього, ті ж особи, за виключенням ОСОБА_3, о 23 годині 30 хв., з сараю домоволодіння НОМЕР_2, по цій же вулиці, таємно викрали майно ОСОБА_6 на загальну суму 140 грн.

Вони ж, близько 24 години, з сараю домоволодіння НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 таємно викрали майно, що належить ОСОБА_9 на загальну суму 440 грн.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_2 посилається на те, що суд не в повній мірі врахував пом'якшуючі покарання обставини та призначив надмірно суворе покарання. Вказує на те,  що засуджений ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину, хвору дружину та матір, частково відшкодував матеріальну шкоду, позитивно характеризується, а тому, просить змінити вирок, пом'якшити покарання та застосувати до Зюзікова ст.75 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника засудженого  не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні, зазначених у вироку злочинних дій, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що не оскаржується й у касаційній скарзі захисника засудженого.

Виходячи з сукупності доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ст.304 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують покарання, в тому числі і тих, на які посилається захисник у касаційній скарзі.

Призначене покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення немає.

Під час досудового і судового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

судді:

Лавренюк М.Ю.                  Верещак В.М.                Пивовар В.Ф.