ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2016 р. м. Київ К/800/33735/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі №808/5968/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Босал ЗАЗ" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Босал ЗАЗ" (далі - ТОВзІІ "Босал ЗАЗ") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2013 року про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 2 275 106,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВзІІ "Босал ЗАЗ" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2013 року, за результатами якої складено Акт від 23 травня 2013 року № 808/1501/33985999 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), підпунктів. 4.6.3, 4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 1492 від 25 листопада 2011 року в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду суму податку на додану вартість 2 275 106,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2013 року № 0002221510 якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 275 106,00 грн. за лютий 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що внаслідок передачі майна у власність позивача, відбулась зміна в його майновому стані, яка оформлена належним чином оформленими податковими накладними та документами первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з даним висновком судів з огляду на таке.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Крім того, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї ж статті Кодексу визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог пункту 200.3 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, пункту 200.4. ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 Закону, або пунктом 200.1 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону №168/97-ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Виходячи з аналізу терміна "товари", яке наведене в пункті 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права не охоплюються визначенням цього терміна.

Згідно з пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Судами встановлено, що ТОВзІІ "Босал ЗАЗ" прийнято рішення про збільшення статутного фонду до 40 598 951,00 грн., згідно протоколу загальних зборів від 25 березня 2010 року №6.

Згідно актів приймання-передачі майнового внеску від 02 липня 2010 року №1 та від 28 вересня 2010 року №2, ЗАТ "Запорізький автомобільний завод" внесено до статутного фонду ТОВзІІ "Босал ЗАЗ" обладнання і оснастку на суму 16 445 598,00 грн. та 932 714,00 грн. (податок на додану вартість складає 2 740 933 грн. та 155 452,33грн.), що підтверджується податковими та видатковими накладними.

З аналізу вищенаведених норм та встановлених судами обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла до висновку, що у позивача відсутній законодавчо встановлений обов'язок оподатковувати податком на додану вартість операції з придбання корпоративних прав, а відтак право на податковий кредит за даними операціями не виникає, що в свою чергу виключає можливість участі цих операцій при розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі №808/5968/13-а задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі №808/5968/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній