ВИРОК №  4

 Іменем України

2 березня 2009 року                                                                                            м.  Черкаси.

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону в складі: головуючого підполковника юстиції ФЕДОТОВА І.В.,  при секретарі БОБИЛЬОВІИ Т.С. ,  з участю державного обвинувача -військового прокурора Черкаського гарнізону підполковника юстиції РАДЬКА Ю.М. ,  потерпі­лого ОСОБА_2,  представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3,  захисника підсуд­них - адвоката ОСОБА_4,  у відкритому судовому засіданні,  в приміщенні військового суду Черкаського гарнізону,  розглянув кримінальну справу про обвинувачення колишніх вій­ськовослужбовців військової частини А-3024

солдата                                           ОСОБА_1,  який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.  Умань,  Черкаської області,  українця,  з професійно-технічною освітою,  неодруженого,  раніше не суди­мого,  звільненого зі строкової військової служби 12 листопада 2008 року,  який мешкає за адресою: Уманський район,  с План­ка, АДРЕСА_1;

та

старшого солдата                           ОСОБА_5,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_2

 року в м.  Умань,  Черкаської області,  українця,  з про­фесійно-технічною освітою,  неодруженого,  раніше не судимого,  звільненого зі строкової військової служби 12 листопада 2008 року,  який мешкає за адресою: м.  Умань,  АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину передбаченого ч.3  ст.  405 КК України.

Військовий місцевий суд,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2008 року близько 17 годин 30 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_5,  в приміщенні чергового автопарку №2 військової частини А-3024,  заподіяли насильство щодо начальника - старшого лейтенанта ОСОБА_2

Так,  ОСОБА_1 та ОСОБА_5,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  буду­чи днювальними по автопарку та невдоволеними зауваженнями ОСОБА_2 з приводу недолі­ків при прийомі чергування,  з метою принизити честь та гідність начальника за військовим званням,  грубо порушуючи вимоги  ст.  ст.  11,  16 Статуту внутрішньої служби ЗС України,   ст.  ст.  1, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  регламентуючих порядок взаємовідносин між начальниками та підлеглими,  заподіяли насильство до останнього. При цьому ОСОБА_1 наніс один удар кулаком по руці ОСОБА_2,  якою він закрив своє обличчя від удару і став стискувати його шию передпліччям своєї руки,  а ОСОБА_5 в цей час,  наніс декілька ударів по потиличний ділянці голови та спині ОСОБА_2 і три удари коліном в його грудну клітку.

Внаслідок вказаних протиправних дій,  ОСОБА_2 були спричинені побої та забої м'яких тканин потиличної ділянки голови,  грудної клітки,  які відносяться до легких тілесних ушко­джень.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_5,  кожен окремо,  свою вину в інкримінованому злочині не визнали.

При цьому ОСОБА_1 пояснив,  що 18 жовтня 2008 року він з ОСОБА_5,  перебу­ваючи днювальними по автопарку №2 військової частини А-3024,  вжили_ по 250 гр. горілки кожен. При прийомі наряду новий черговий,  старший лейтенант ОСОБА_2,  пред'явив вимогу замінити лампу в приміщенні чергового автопарку,  яка згоріла. Вважаючи,  його вимоги не­правомірними він,  ОСОБА_1,  запропонував ОСОБА_2 дві гривні для покупки лампи,  але ОСОБА_2,  з погрозливим видом і лайкою пішов в його бік. Злякавшись можливості застосу­вання останнім до нього фізичного впливу,  він взяв його за руку і плече і притиснув до себе. Після цього всі вийшли на вулицю і старий наряд поїхав в розташування частини. Ніякого насильства до ОСОБА_2 він не застосовував.

Підсудний ОСОБА_5 зазначив,  що дійсно вжив з ОСОБА_1 під час наряду горі­лку. Він пам'ятає,  що під час сварки ОСОБА_1 з ОСОБА_2,  останній гукав на допомогу,  але він не бачив ніякої для цього причини. Сам він до ОСОБА_2 насильства не застосовував і не може сказати,  чи застосовував насильство ОСОБА_1,  оскільки не пам'ятає всіх по­дробиць того дня,  у зв'язку зі станом сп'яніння.

Незважаючи на заперечення підсудними своєї вини,  їх винність в повному обсязі вста­новлена і підтверджена всією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так,  потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав,  що 18 жовтня 2008 року бли­зько 17 години ЗО хвилин,  він,  як черговий,  з днювальними ОСОБА_5,  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приймав наряд по автопарку №2 військової частини А-3024. Під час прийому на­ряду він зауважив,  як недолік,  на лампу^в приміщенні чергового,  яка згоріла. При цьому днювальний старого наряду ОСОБА_1,  діставши з кишені дві гривні,  в зухвалій формі,  нецензурно висловлюючись,  став махати нею перед його обличчям,  пропонуючи самому ку­пити лампу і не чіплятися до них,  як до осіб,  які прослужили встановлений строк служби. Далі ОСОБА_1 намагався вдарити його в обличчя,  але влучив в руку,  якою він встиг за-

2

крити обличчя від удару,  та одразу став стискувати його шию передпліччям своєї руки зігну­вши в тулубі. В цей час ОСОБА_5,  також будучи днювальним старого наряду,  стоявши по­руч,  наніс кулаками близько восьми ударів по потиличний ділянці голови та спині і три удари коліном в його грудну клітку. Йому було погано дихати від стискання шиї і він гукав на допо­могу. Протиправні дії підсудних були припинені солдатами,  з якими він заступав в наряд. Як далі показав потерпілий,  на вулиці біля приміщення чергового,  ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжували погрозливі висловлювання в його бік,  але їх намагання підійти до нього при­пиняв офіцер ОСОБА_8,  який приїхав по особистим справам.  Від дій підсудних він відчу­вав фізичний біль.

Свідок ОСОБА_9 показав,  що 18 жовтня 2008 року близько 17 години ЗО хвилин він,  як черговий,  здавав чергування по двтопарку №2 військової частини А-3024. Він бачив,  як в приміщенні чергового ОСОБА_1 почав сперечатися з ОСОБА_2 з приводу лампи яка згоріла,  та в грубій формі пропонувати за неї гроші останньому. Після цього ОСОБА_1 намагався вдарити ОСОБА_2 в обличчя,  але влучив в його руку,  якою він закрив обличчя від удару. Далі ОСОБА_1 стиснув шию ОСОБА_2 передпліччям руки зігнувши його в тулубі. В цей час ОСОБА_5 наніс декілька ударів по спині ОСОБА_2 та три удари коліном в ділянку його грудної клітини.

Свідок ОСОБА_6 показав,  що 18 жовтня 2008 року близько 17 години ЗО хвилин,  він заступав днювальним в наряд по автопарку №2 військової частини А-3024 з офіцером ОСОБА_2.  Перебуваючи на вулиці біля приміщення чергового автопарку,  він чув крики ОСОБА_2 з приміщення. Коли він забіг в приміщення побачив,  як ззаду ОСОБА_2 тримає ОСОБА_1,  а поруч стоїть ОСОБА_5. Він взяв ОСОБА_5 зі спини і відтягнув на вулицю.

Свідок ОСОБА_10,  посилаючись на проходження тривалого часу після події,  яка відбувалася 18 жовтня 2008 року,  але не заперечуючи свої покази на досудовому слідстві зазначив,  що він бачив,  як під час сварки в приміщенні чергового автопарку ОСОБА_1 тримав ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_8 показав,  що 18 жовтня 2008 року близько 17 години ЗО хвилин,  він бачив,  як на вулиці біля приміщення чергового по автопарку №2 військової час­тини А-3024,  ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поводили себе дуже агресивно до ОСОБА_2 і ви­словлювали в його бік погрози з застосуванням до нього в майбутньому фізичного насилля. Він припиняв намагання підсудних підійти до ОСОБА_2,  оскільки не виключав можливість застосування до нього фізичної сили з їх боку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 мали місце забої м'яких тка­нин потиличної ділянки голови,  грудної клітки і вказані пошкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Протоколами відтворення обстановки і обставин подій з участю потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_9,  ОСОБА_5 і ОСОБА_6 встановлено обставини,  механізм і локалізація заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

Згідно висновку Центральної військово-лікарської комісії МО України,  ОСОБА_5 ви­знаний не придатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час.  Захворювання ОСОБА_5 не пов'язано з проходженням військової служби.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності,  суд вважає доказа­ним,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заподіяли ОСОБА_2 побої та легкі тілесні ушкодження.

Суд критично ставиться до заяви підсудного ОСОБА_1,  що він хотів припинити можливі насильницьки дії до нього з боку ОСОБА_2 у зв'язку з суперечкою,  а також і до заяв підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про те,  що ніхто з них не застосовував насильства до ОСОБА_2. Суд прийшов до висновку,  що вони не відповідають дійсності,  відхиляє як на­думані,  а твердження про це визнає недостовірним і розцінює способом захисту,  спрямова­ним на ухилення від відповідальності за скоєне.

При цьому суд виходить з того,  що вказані заяви спростовуються як дослідженими в судовому засіданні непослідовними і суперечливими показами самих підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в цій частині,  так і послідовними і докладними показами потерпілого ОСОБА_2,  незацікавлених свідків ОСОБА_9,  ОСОБА_6,  ОСОБА_5 та ОСОБА_8,  які узго­джуються як між собою,  так і з іншими дослідженими судом доказами,  яким суд віддає пере­вагу,  вважає встановленими і кладе в основу вироку.

Суд також критично оцінює покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5,  що на досудово­му слідстві вони особисто не читали протоколи допитів та відтворення обстановки та обста­вин події з їх участю,  а підписали їх за вимогою слідчого. Дані твердження спростовуються показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12,  які проводили з ними слідчі дії,  а та­кож показами свідка ОСОБА_13,  присутнього в якості понятого який показав,  що на від­творенні ОСОБА_6 та ОСОБА_5,  кожен окремо,  розповідали про події того дня без тиску і особисто. Він чітко пам'ятає,  що їх покази фіксувалися на фотоплівку,  були занесені у відпо­відний протокол і в голос зачитані слідчим,  після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 поставили в протоколі свої підписи.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому,  що він,  18 жовтня 2008 року,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  діючи умисно в групі із ОСОБА_1,  будучи незадоволеним зауваженнями ОСОБА_2 з приводу недоліків при прийомі чергу­вання,  з метою принизити честь та гідність начальника за військовим званням,  грубо пору­шуючи вимоги  ст.  ст.  11,  16 Статуту внутрішньої служби ЗС України,   ст.  ст.  1, 4 Дисциплінарно­го статуту ЗС України,  регламентуючих порядок взаємовідносин між начальниками та підлег­лими,  застосував насильство щодо начальника і наніс останньому декілька ударів по потили­чний ділянці голови та спині і три удари коліном в його грудну клітку,  чим заподіяв тілесні ушкодження та побої щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби.

3

Разом з тим,  згідно  ст.  65 Конституції України,  громадяни відбувають військову службу відповідно до закону,  а статтею 15 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" встановлено,  що на строкову військову службу в мирний час призивають­ся придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни.

В судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_5 з 2004 року,  під час навчання в школі,  лікувався з приводу бронхіальної астми стаціонарно в інституті фтизіатрії і пульмоно­логії ім.  Яновського,  а в період проходження служби постійно користувався відповідними лі­ками. На період звільнення з військової служби в листопаді 2008 року,  на підставі статті 47-г графи І Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України,  визнаний непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час,  а захворювання не пов'язане з проходженням військової служби.

Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку про відсутність для ОСОБА_5 юридичного факту - придатності громадянина в мирний час до призову на військову службу за станом здоров'я,  який був би підставою для виникнення правовідносин,  пов'язаних з про­ходженням військової служби,  в тому числі і для притягнення його до кримінальної відпові­дальності за скоєння злочину проти встановленого порядку несення військової служби і ви­знає ОСОБА_5 не суб'єктом інкримінуємого злочину. Крім того,  неправильні дії працівників органів державного управління,  що призвели до незаконного призову ОСОБА_5 на військо­ву службу,  не можуть погіршувати становище останнього,  а всі сумніви,  в цій частині,  відпо­відно до  ст.  62 Конституції України,  суд тлумачить на користь підсудного.

Таким чином,  оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_5,  спільними зусиллями виконували об'єктивну сторону військового злочину,  застосували насильство щодо начальника і заподія­ли йому легкі тілесні ушкодження,  дії останнього,  відповідно до ч.3  ст. 401 КК України,  підля­гають кваліфікації,  як пособника.

По наведеним вище підставам,  суд виключає з обвинувачення підсудних,  кваліфікую­чу ознаку,  на скоєння ними злочину групою осіб.

Крім того,  суд виключає з обвинувачення підсудних кваліфікуючу ознаку - погрозу вбивством,  як зайво вмінену і„яка не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки ОСОБА_1 порушив статутні правила взаємовідносин між начальниками та підлеглими,  заподіяв побої та легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2,  як начальнику у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби,  то ці його дії суд кваліфікує за ч.2  ст. 405 КК України.

Оскільки ОСОБА_5 порушив статутні правила взаємовідносин між начальниками та підлеглими,  заподіяв побої та легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2,  як начальнику у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби,  то ці його дії суд кваліфікує за ч.5  ст. 27,  ч.2  ст. 405 КК України.

Потерпілим ОСОБА_2 до підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у сумі 69058 грн. 87 коп.,  витрат на правову до­помогу по оплаті праці його представника у сумі 2000 грн. та витрат пов'язаних з лікуванням у сумі 941 грн. 13 коп.

Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 позовні вимоги потерпілого не визнали.

Відповідно до  ст.  1167 та  ст. 1190 ЦК України,  моральна шкода,  завдана фізичній осо­бі,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини і особи,  спільними діями яких було завдано шкоди,  несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Розглянув заявлений потерпілим ОСОБА_2 до підсудних цивільний позов про відшко­дування моральної шкоди у сумі 69058 грн. 87 коп.,  військовий суд вважає за необхідне за­довольнити частково у сумі 3000 грн. за наступними підставами.

Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру і обсягу страждань,  яких зазнав потерпілий,  при цьому суд має виходити із засад розумності,  виваженості та справедливості. Суд враховує,  що в наслідок злочину ОСОБА_2 спричинено легке тілесне ушкодження і він,  як офіцер Збройних Сил,  до якого військовослужбовці стро­кової служби застосували фізичне насилля під час виконання ним обов'язків військової слу­жби,  випробував душевні страждання у зв'язку із зниженням свого престижу і ділової репу­тації.

Приймаючи рішення по заявленому потерпілим ОСОБА_2 цивільному позову про від­шкодування майнової шкоди,  пов'язаної з витратами на лікування у сумі 941 грн.13 коп.,  суд вважає за необхідне задовольнити частково у сумі 38 грн. 02 коп.3а наступними підставами.

Відповідно до  ст.  1166 ЦК України,  майнова шкода,  завдана неправомірними діями майну фізичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Разом з тим,  розмір витрат на ліки,  лікування потерпілого,  визначається на підставі виданих лікарями рецептів,  довідок або рахунків про їх вартість.

В судовому засіданні встановлено,  що потерпілий,  після подій 18 жовтня 2008 року і обстеження 19 жовтня 2008 року на встановлення тілесних ушкоджень в медичній установі,  вперше зі скаргами на стан здоров'я,  у зв'язку з застосуванням до нього насильства ОСОБА_1 та ОСОБА_5,  звернувся до лікарів 1 грудня 2008 року і був обстежений в амбулато­рному порядку з відповідними рекомендаціями.

З аналізу амбулаторної карти ОСОБА_2 і наданих ним чеків по придбанню ліків вбача­ється,  що лише одне найменування ліків,  рекомендованих лікарями для застосування,  було ним придбано на суму 38 грн. 02 коп. Оскільки потерпілим будь-яких інших документів,  які б могли безперечно підтвердити придбання ним рекомендованих лікарями ліків,  у зв'язку із застосуванням насильства підсудними суду не надано,  суд задовольняє цивільний позов про відшкодування майнової шкоди пов'язаної з витратами на лікування,  в частині встановленої в судовому засіданні.

4

Розглянув заявлений потерпілим до підсудних цивільний позов,  про відшкодування майнової шкоди пов'язаної з витратами на правову допомогу по оплаті праці його представ­ника у сумі 2000 грн.,  враховуючи положення гл.7 КПК України,  про визначення поняття су­дових витрат,  та роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.95 p.,  з відповідними змінами,  суд приходить до висновку,  що він задоволенню не під­лягає.

При призначенні покарання підсудним,  суд обставиною,  яка обтяжує відповідальність кожного з підсудних,  визнає вчинення ними злочинів стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим,  суд враховує,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до кримінальної відпові­дальності притягуються вперше,  як до,  так і при проходженні військової служби характери­зуються позитивно,  їх молодий вік,  а також стан здоров'я ОСОБА_5,  який має захворюван­ня з дитинства і визнає зазначені обставини такими,  які пом'якшують покарання підсудних.

Враховуючи вищевикладені обставини як такі,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину вчиненого ОСОБА_1,  особу винного,  суд на підставі  ст.  69 КК України,  визнає за доцільне перейти щодо нього до більш м'якого виду покарання у виді обмеження волі.

Також суд,  на підставі приведених вище доводів,  приходить до висновку про можли­вість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання,  а тому застосовує до останнього  ст.  75 КК України.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  323,  324,  328 КПК України,  військовий суд гарнізону,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину,  пе­редбаченого ч. 2  ст.  405 КК України,  на підставі якої,  з застосуванням  ст. 69 КК України,  при­значити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаче­ного ч.5  ст. 27,  ч.2  ст. 405 КК України,  на підставі ч.2  ст. 405 КК України,  призначити йому по­карання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі  ст. 75 КК України,  звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання у вигляді позбавлення волі,  якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки,  не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі  ст.  76 КК України,  покласти на засудженого ОСОБА_5 такі обов'язки:

·   попросити публічно,  перед військовослужбовцями військової частини А-3024,  проба­чення у потерпілого ОСОБА_2;

·   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу криміна­льно-виконавчої системи;

·   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - змінити на взяття під варту і до набрання вироком законної сили,  утримувати його в Черкаському слідчому ізоля­торі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 - підписку про невиїзд,  до вступу вироку в законну силу,  залишити без зміни.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 2 березня 2009 року.

Після вступу вироку в законну силу,  направити засудженого до обмеження волі ОСОБА_1 до місця відбування покарання у порядку,  встановленому для осіб,  засуджених до позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_5:

·   про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково і стягнути з останніх,  в солідарному порядку,  на користь потерпілого 3000 (три тисячі) грн. В задоволені решти частини позову,  перевищуючу вищевказану суму,  на суму 66058 грн. 87 коп. - відмовити;

·   про відшкодування майнової шкоди,  пов'язаної з витратами на лікування - задово­льнити частково і стягнути з останніх,  в солідарному порядку,  на користь потерпілого 38 (тридцять вісім) грн. 02 коп. В задоволені решти частини позову,  перевищуючу вказану су­му,  на суму 903 грн. 11 коп. - відмовити.

В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди пов'язаної з витратами на правову допомо­гу по оплаті праці його представника у сумі 2000 грн. - відмовити повністю.

Речові докази по справі: книгу прийому-здачі чергування по автопарку в/ч А-3024,  передати за належністю до в/ч А-3024.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону,  через військовий місцевий суд Черкаського гарнізону,  протягом 15 діб з дня проголошення вироку,  а засудженим ОСОБА_1 - у той же строк з моменту вру­чення йому копії вироку.