ВИРОК №   17

 Іменем України

19 червня 2008 року                                                                             м.  Миргород.

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону в складі: головуючого під­полковника юстиції ФЕДОТОВА І.В.,  при секретарі БОБИЛЬОВІЙ Т.С. ,  з участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Полтавського гарні­зону майора юстиції ХОПТЮКА B.C.,  захисника підсудного - адвоката ОСОБА_2 ,  потерпілого ОСОБА_3 ,  у відкритому судовому засіданні,  в приміщенні З територіального вузла урядового зв'язку,  розглянув кримінальну справу про об­винувачення військовослужбовця військової частини А-0732 старшого солдата

ОСОБА_1,  який на­родився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.  Миргороді Полтав­ської області,  громадянина України,  українця,  з профе­сійно-технічною освітою,  неодруженого,  раніше не суди­мого,  на військовій службі за контрактом з 31 серпня 2008 року,  мешкає за адресою м.  Миргород,  АДРЕСА_1

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2  ст.  286 КК України.

Військовий суд гарнізону,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2007 року,  близько 3 години, ОСОБА_1,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  керуючи технічно справним легковим автомобілем «ДЕУ-СЕНС» д.н.з. НОМЕР_1,  рухався по вул.  Шишацькій міста Миргород Полтавської області. Під час руху підсудний,  в порушення вимог п.п. «а» п.2.9,  п.11.2,  п.12.2,  п.12.3,  п.12.4,  п.п.«б» п.12.9 Правил дорожнього руху України,  (далі - ПДР Украї­ни) які забороняють керувати водію транспортним засобом в стані алкогольного сп яніння,  перевищувати максимальну швидкість дозволену у населених пунктах і зобов'язують останнього рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини,  а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості вибирати швидкість руху,  яка б у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди надавала йому змогу негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного за­собу або безпечного об'їзду перешкоди і зупинити транспортний засіб у межах ви­димості дороги,  біля будинку №39 скоїв наїзд на громадянку ОСОБА_3

В наслідок вказаних порушень ПДР України,  ОСОБА_3 були спричи­ненні тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми,  чисельних переламів ребер,  переламів склепіння черепа та кінцівок,  внутрішньої кровотечі,  забою та розриву легень,  які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних пошко­джень,  як викликавши смерть потерпілої.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в ін­кримінованому йому злочині не визнав. При цьому підсудний пояснив,  що 22 груд­ня 2007 року близько 15 години йому зателефонував ОСОБА_4 і запросив до себе на вечерю. Після цього,  підроблюючи приватним перевізником на автомобілі «ДЕУ-СЕНС» д.н.з. НОМЕР_1,  який належить його матері,  він познайомився з пасажир­кою на ім'я ОСОБА_5. Вона запропонувала з'їздити в Лубни на ринок. По дорозі вони заїхали в лісосмугу для неформального спілкування,  а після повернення в Мирго­род домовились про зустріч в 2 години біля бару «Фаворит». Вдень він купив для ОСОБА_5 розу,  яку возив в машині. До ОСОБА_4 він приїхав близько 21 години. Під час вечері і спілкування,  він вжив не більше 50 гр. самогону і трохи пива. Близько 2 години 23 грудня 2007 року,  він чекав ОСОБА_4 біля бару «Фаворит». При цьому він обміняв 200-гривенную купюру у раніше йому знайомого ОСОБА_6 Зустрів­шись з ОСОБА_5,  він подарував їй розу і після нетривалої розмови,  вирішили поїха­ти в лісосмугу і продовжити неформальне спілкування. З його дозволу ОСОБА_5 сіла за кермо автомобіля і вони від'їхали від бару. Під час руху по вулиці Шишацькій зі швидкістю близько 60 км/год,  він почув удар по автомобілю і побачив що збили людину. На його пропозиції ОСОБА_5 зупинити автомобіль,  вона не реагувала і зупи­нила його,  коли проїхала близько 2 км.  Після цього вона попрощалася,  вийшла з автомобіля і пішла в невідомому йому напрямку. Після цього він ніколи її не бачив.

Як далі показавОСОБА_1,  перебуваючи від скоєного в шоковому стані,  він посидів в автомобілі близько 20 хвилин і поїхав додому. Залишив машину біля дому,  він піднявся в квартиру і ліг спати. При цьому,  ні з ким із домашніх він не розмовляв про те,  що сталося. Вранці його підняли працівники міліції і йому було проведено медичний огляд.

Крім того,  як далі показавОСОБА_1,  працівниками Миргородського рай­відділу міліції до нього було застосовано фізичний вплив,  під час якого він огово-

2

рив себе і зізнався,  що за кермом автомобіля був саме він. Про ОСОБА_5 він не роз­повідав тривалий час на досудовому слідстві у зв'язку з моральною стороною цьо­го питання і можливих для неї негативних наслідків.

Незважаючи на заперечення підсудним своєї вини,  його винність в повному обсязі встановлена і підтверджена всією сукупністю досліджених в судовому засі­данні доказів.

Так,  потерпілий ОСОБА_3 ,  батько загиблої,  показав,  що 23 грудня 2007 року близько 3 години,  він разом з дочкою,  яку зустрів після роботи,  повер­талися додому по вулиці Шишацькій. Вони йшли по узбіччю дороги назустріч руху транспорту. У цей час легковий автомобіль наїхав ззаду на його дочку. Він ствер­джує,  що швидкість автомобіля була дуже великою,  оскільки від сильного удару тіло дочки відлетіло на відстань близько 10 метрів. Від отриманих травм вона по­мерла на місці пригоди. Водій автомобіля не зупинився та скрився з місця події.

Свідок ОСОБА_4 показав,  що 22 грудня 2007 року,  він після обіду зате­лефонував ОСОБА_1,  з яким перебував у дружніх відносинах і запросив до себе на вечерю.ОСОБА_1 приїхав близько 21 години на автомобілі «ДЕУ-СЕНС» д.н.з. НОМЕР_1,  повідомив що у нього зустріч о другій годині,  але не конкретизу­вав де і с ким,  а під час самої вечері більше про це не згадував. Вони розмовляли,  відпочивали і разом з ОСОБА_1 вжили не більше 500 грам самогону та біля пляшки пива. Коли виходили на вулицю для перекуру,  то розбудили дружину,  яка вийшла і запропонувала їм розЧжджатися по домах. Після цьогоОСОБА_1 сів за руль автомобіля і поїхав,  як він вважає,  додому.

Свідок ОСОБА_7,  колишній заступник начальника карного розшуку,  по­казав,  що йому відомо,  що 23 грудня 2007 року у нічний час доби,  на вулиці Ши­шацькій біля будинку №39 автомобіль скоїв наїзд на пішохода,  який загинув на місці і зник з місця пригоди. Оперативно-розшуковими заходами було встановлено автомобіль «ДЕУ-СЕНС» д.н.з. НОМЕР_1 та його водія ОСОБА_1,  якому вранці було проведено медичний огляд і встановлено факт алкогольного сп'яніння. По обставинам ДТП він опитував ОСОБА_1 в присутності його командира частини.ОСОБА_1 повідомив,  що був у нетверезому стані і рухався в автомобілі по вули­ці Шишацькій,  коли відчув удар з лівого боку автомобілю і побачив силует людини,  але не зупиняючись,  поїхав додому. В подальшому дані покази він виклав власно­ручно. Йому не відомо про факт застосування до ОСОБА_1 фізичного впливу з боку працівників міліції і не бачив будь-яких наслідків такого впливу. Крім того,  самОСОБА_1 не скаржився до нього з цього приводу.

Свідок ОСОБА_8,  офіцер-дізнавач Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку,  показав,  що 23 і 24 грудня 2007 року він допиту­вав ОСОБА_1 з приводу ДТП зі складанням відповідних протоколів. Покази ОСОБА_1 давав добровільно і зізнався,  що був за кермом автомобіля і збив дівчи­ну. При цьому показиОСОБА_1 давав добровільно,  свою вину визнавав і не скаржився на застосування фізичного впливу з боку працівників міліції.

Свідок ОСОБА_9,  співслужбовець підсудного,  показав,  що в грудні 2007 року він був понятим при складанні протоколу відтворення обстановки та об­ставин події з участю ОСОБА_1. При цьому до ОСОБА_1 ніякого тиску не за­стосовувалося,  він був згодний з протоколом і підписав його добровільно. Під час відтворення ніяких наслідків фізичного впливу на останньому помітно не було. Пі­зніше,  на початку лютого 2008 року,  у військовій частині, ОСОБА_1 зізнався йому,  що за кермом автомобіля був саме він.

Свідок ОСОБА_10,  працівник міліції,  показав,  що доставляв ОСОБА_1 для медичного огляду,  під час якого у останнього було встановлено алкогольне сп'яніння.

З досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_11 вбача­ється,  що при складанні протоколу відтворення обстановки та обставин подій з участю підсудного,  останній підтвердив факт наїзду на пішохода і показав,  що за кермом автомобіля був саме він. При цьому покази давав добровільно,  ніякого тис­ку до нього не застосовувалося і на стан здоров'я він не скаржився.

Згідно рапортів начальнику Миргородського MB ГУМВС України в Полтавсь­кій області,  повідомленнь начальника Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полта­вській області та заступника начальника Полтавського зонального відділу ВСП,  проведеними заходами встановити особу на ім'я ОСОБА_5,  яка була за кермом авто­мобіля «ДЕУ-СЕНС» при скоєнні ДТП в м.  Миргороді,  не вдалося.

Обставини і механізм скоєного ОСОБА_1 злочину,  викладеному вище,  підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди,  прото­колами огляду автотранспорту і протоколом відтворення обстановки та обставин події з його участю.

Згідно висновку протоколу медичного огляду для встановлення стану сп'яніння від 23 грудня 2007 року,  у ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп'яніння.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №40 ОСОБА_1 пору­шив вимоги п.11.2,  п.12.2,  п.12.3,  12.4,  п.п. «б» п.12.9 ПДР України,  не вибравши у темну пору доби швидкість руху,  яка б давала йому змогу у разі виникнення не-

3

безпеки для руху або перешкоди,  негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди і зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги,  перевищив максимальну швидкість дозволену у населених пунктах і не рухався як найближче до правого краю проїз­ної частини,  які знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди та наслідками,  що настали.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи №331 та №331а,  у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу у м'які тканини ло-бно-тім'яно-потиличної ділянки голови у серединій частині,  крововиливу під м'яку мозкову оболонку лівої гемісфери,  в лобну та потиличну ділянку головного мозку зправа,  тупої травми голови,  грудної клітини та кінцівок,  чисельні переломи ребер та інші пошкодження,  які утворилися від дії тупих предметів,  та по ступеню тяжко­сті відносяться до тяжких тілесних пошкоджень,  як викликавши смерть.

Характер та локалізація ушкоджень виявлених на трупі свідчать про те,  що вони могли виникнути при автотравмі під час удару - наїзду автомобіля,  що рухав­ся,  та послідуючим викиданням тіла на дорожнє покриття,  при цьому ОСОБА_3 в момент зіткнення знаходилася в вертикальному положенні,  спиною до травмуючо­го предмету,  а первинний удар прийшовся у праву гомілку і жити після отримання тілесних пошкоджень могла короткий проміжок часу.

Оцінюючи висновки експерта,  вищенаведені докази в сукупності,  військо­вий суд визнає їх достовірними і достатніми для обґрунтування винності підсудного ОСОБА_1 у скоєні злочину.

Суд критично ставиться до заяви ОСОБА_1 про те,  що ДТП скоїла мало­знайома йому ОСОБА_5,  яка керувала автомобілем,  а він оговорив себе і був виму­шений працівниками міліції взяти вину на себе. Суд прийшов до висновку,  що вона не відповідає дійсності,  відхиляє її як надуману,  а ствердження про це визнає не­достовірним і розцінює способом захисту,  спрямованим на ухилення від відповіда­льності за скоєне.

При цьому суд виходить з того,  що вказана заява спростовується як непо­слідовними і суперечливими показами самого підсудного ОСОБА_1 на досудово-му слідстві і в судовому засіданні,  його подальшими діями після того,  що трапи­лось,  який не скористувався рацією автомобіля,  щоб викликати допомогу,  не огля­нув сам автомобіль після його зупинки і не повернувся на місце пригоди,  так і по­слідовними та докладними показами свідків ОСОБА_7,  ОСОБА_9,  ОСОБА_8,  ОСОБА_10 і дослідженими показами свідка ОСОБА_11,  які узгоджуються як між собою,  так і з іншими дослідженими судом доказами,  яким суд віддає перевагу,  вважає встановленими і кладе в основу вироку.

Даний висновок суду підтверджують і покази свідка ОСОБА_4,  який перебу­ваючи в дружніх стосунках з підсудним зазначив,  щоОСОБА_1 уїхав лише після вимог його дружини щодо припинення їхнього спілкування і за весь час вечері не згадував в розмові про необхідність будь-якої зустрічі,  а навпаки,  відчувалося ба­жання в подальшому спільному спілкуванні.

По наведеним підставам,  суд критично ставиться як до показів свідка ОСОБА_6,  який начебто бачив,  як за кермо автомобіля підсудного сідала дівчина,  яку свідок суду не зміг описати,  хоча наступного дня,  коли узнав про ДТП,  зрозумів,  що ДТП трапилася з автомобілем підсудного,  так і свідкаОСОБА_1 ,  яка не змогла пояснити суду,  яким чином вона заключила домовленість з агентством по розшуку ОСОБА_5,  якщо син,  який лише один бачив її в обличчя,  не знав про цю до­мовленість і не розповідав матері про її особливі риси обличчя.

Не підриває цей висновок суду і покази підсудного стосовно придбання їм рози для ОСОБА_5,  яка знаходилась в машині під час її огляду,  оскільки після оголо­шення підсудним,  майже через півтора місяця,  даних про керування автомобілем ОСОБА_4,  на протязі всього досудового слідства,  він,  чітко визначаючи деталі і ма­ршрут руху попереднього вечора,  жодним чином не обмовився про цей значимий для себе факт.

Оскільки ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.«а» п.2.9,  п.11.2,  п.12.2,  п.12.3,  п.12.4,  п.п.«б» п.12.9 Правил дорожнього руху України,  чим порушив правила без­пеки дорожнього руху,  керуючи транспортним засобом,  що спричинило смерть по­терпілої ОСОБА_3,  то ці його дії суд кваліфікує за ч. 2  ст.  286 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд приймає до уваги,  що до кримінальної відповідальності він притягується в перше,  його молодий вік,  по службі характеризується посередньо і вказані обставини визнає такими,  що пом'якшують його покарання.

Разом з тим,  обставиною,  що обтяжує покарання ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи вищевикладені обставини справи,  особу винного,  ступінь тяж­кості вчиненого ОСОБА_1 злочину,  суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги,  що підсудний порушив правила безпеки дорожнього руху з заподіянням смерті в стані алкогольного сп'яніння,  військовий суд вважає за необхідне позбавити його права керувати транспортними засобами.

4

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  військо­вий суд гарнізону,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені зло­чину,  передбаченого ч. 2  ст.  286 КК України,  на підставі якої призначити йому по­карання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 19 червня 2008 року.

Запобіжний захід щодо засудженого - підписку про невиїзд - змінити на взяття під варту в залі суду і до набрання вироком законної сили,  утримувати його у слідчому ізоляторі № 23 міста Полтави.

Судові витрати по справі,  пов'язані з проведенням авто технічної експерти­зи в сумі 1345 (одна тисяча триста сорок п'ять) грн. 90 коп. і дактилоскопічної експертизи у сумі 70 (сімдесят) грн. 57 коп. покласти на засудженого і стягнути їх з останнього на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМ ВС України в Полтавський області.

Арешт накладений на автомобіль «ДЕУ-СЕНС» д.н.з. НОМЕР_1 - відмінити.

Речові докази по справі:

·  легковий автомобіль «ДЕУ-СЕНС» д.н.з. НОМЕР_1 та відокремлені части­ни від нього,  вилучені на місці пригоди,  передати за належністю ОСОБА_1;

·  одяг загиблої ОСОБА_3,  передати за належністю потерпілому ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеля­ційний суд Центрального регіону,  через військовий місцевий суд Черкаського гар­нізону,  протягом 15 діб з дня проголошення вироку,  а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.