ЄВПАТОРІЙСЬКІЙ МІСЬКИЙ СУД

 АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ   КРИМ

Справа № 2-1081/2009 р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року                                                                        м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді                 -                            АБЗАТОВОЇ Г.Г.

при секретарі                         -                             ЗУЄВОЇ К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Євпаторія справу по позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Євпаторійська міська Рада, приватний нотаріус Євпаторійського нотаріального округу Фесенко Андрій Валентинович, Кримське Республіканське підприємство „Бюро реєстрації і технічної інве­нтаризації м. Євпаторія", ОСОБА_3 про визнання недійсним розпоряджен­ня органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 11.07.1995 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.1999 року, ви­знання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2003 року, про зо­бов'язання звільнити земельну ділянку та спонуку до приведення земельної ділянці у пер­вісний стан шляхом знесення будівлі,

ВСТАНОВИВ:

До Євпаторійського міського суду АР Крим звернулась ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_2, треті особи: Євпаторійсь­ка міська Рада, приватний нотаріус Євпаторійського нотаріального округу Фесенко Андрій Валентинович, Кримське Республіканське підприємство „Бюро реєстрації і технічної інве­нтаризації м. Євпаторія", ОСОБА_3 про визнання недійсним розпоряджен­ня органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 11.07.1995 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.1999 року, ви­знання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2003 року, про зо­бов'язання звільнити земельну ділянку та спонуку до приведення земельної ділянці у пер­вісний стан шляхом знесення будівлі.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що на підставі договору дарування вона є вла­сником квартири АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, співвласниками домоволодіння є ОСОБА_3 і ОСОБА_2. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 в м. Євпаторія на підставі сві­доцтва про право на спадок згідно із законом від 22.07.2003 року, відповідно до якого квар­тира складається з приміщень: 1- коридор, 2-кухня, 3-ванна, І- сходовий проліт, 4, 5-житлові, II- сходовий проліт, 6, 7-житлові, 7а-лоджия, загальною площею 85, 5 кв.м., жит­ловою площею 51, 1 кв.м. Квартира НОМЕР_1 була успадкована ОСОБА_2 після смерті йо­го дружини ОСОБА_4, яка у свою чергу придбала право власності на підставі дого­вору купівлі-продажу квартири від 21.09.1999 року, засвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу Євпаторійського А.В. Фесенко. Як вказано в самому дого-

2

ворі відчужувана чотирикімнатна, ізольована квартира складається в цілому з: житлового будинку літер «В» з приміщеннями №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 7а, 1, 11, загальною площею 85, 5 кв.м., житловою площею 51, 1 кв.м. У пункті № 2 договору зазначено, що квартира належить продавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 6/180-РП, виданого Єв­паторійською Міськрадою 11 липня 1995 року . Вказане свідоцтво про право власності на кв. НОМЕР_1, загальною площею 85, 5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, було видано ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі розпоря­дження органу приватизації № 6/180-РП від 11.07.1995 р. Вказане розпорядження № 6/180-РП від 11.07.1995 p., а, отже, і Свідоцтво про право власності на житло, видане Євпаторій­ською Міськрадою 11 липня 1995 року на підставі вказаного розпорядження, договір купі-влі-продажу квартири від 21.09.1999 року, засвідчений приватним нотаріусом міського но­таріального округу Євпаторійського А.В. Фесенко , свідоцтво про право на спадок згідно із законом від 22.07.2003 року вважає прийняті незаконно і підлягають відміні по слідуючим підставам. Так, згідно акту поточних змін від 10.02.1993 року, наданих БТІ, в інвентарній справі домоволодіння квартира НОМЕР_2 і квартира НОМЕР_1 об'єднані в квартиру НОМЕР_2, сарай літ. «В» - знесений. Тобто на момент посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 21.09.1999 року, приватним нотаріусом міського нотаріального округу Євпаторійського А.В. Фесенко, в реєстрі прав власності і нерухомого майна літ. «В» не числився, також, як і квартира НОМЕР_1, розташована в літ. «В» будинку АДРЕСА_1 в м. Євпаторія. Вважає, що приватний нотаріус Фесенко А.В. необгрунтовано і незаконно вніс до вказано­го договору відомості про те, що: «відчужувана квартира чотирикімнатна, ізольована і складається в цілому з: житлового будинку літ. «В» з приміщеннями №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 7а, ЦІ.». Згідно, отриманої відповіді КРП «БРТІ м. Евпаторія» вих. № 1482 від 18 червня 2008 року до об'єднання кв. 5 і кв. 8 в літ. «А», по АДРЕСА_1, загальна площа квартири НОМЕР_1 складала 14, 4 кв.м., житлова 8, 4 кв.м. Таким чином, на момент ухвалення розпоря­дження органу приватизації № 6/180-РП від 11.07.1995 р. квартири НОМЕР_1 зовсім не існувало, у зв'язку з тим, що вона була об'єднана з квартирою НОМЕР_2, яка згодом була відчужена на ко­ристь ОСОБА_3 З відомостей, наданих КРП «БРТІ м. Євпаторія» , на момент привати­зації літер «В» був знесений і відомостями про подальше приймання житлового будинку літ. «В» в експлуатацію БРТІ не володіє. У будинку АДРЕСА_1, єдиний літер, в якому розташовані житлові приміщення - літ. «А», інших житлових споруд, що окремо стоять, в експлуатацію не приймалося і про приймання в експлуатацію інших житлових бу­дов за вказаною адресою ні їй, ні іншим співвласникам нічого не відомо. В даний час, ОСОБА_2 претендує на виділ частки із загального сумісного майна, включаючи і значну частину загального двору, мотивуючи тим, що житлова площа його квартири НОМЕР_1, в літ. «В», складає 51, 8 кв.м. У зв'язку з чим, просить визнати недійсним розпорядження органу приватизації № 6/180-РП від 11.07.1995 p., визнати недійсним свідоцтво про право власно­сті на житло від 11.07.1995 р. квартири АДРЕСА_2 в м. Євпа­торія, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м. Євпаторія від 21.09.1999 року, засвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу Євпаторійського А.В. Фесенко, зареєстрованого в реєстрі під № 1032 і зареєстрованого в Євпаторійському бюро реєстрації і технічної інвентаризації 24.09.1999 р. в реєстровій книзі № 78 за реєстровим НОМЕР_4150, визнати недійсним свідоцтво про право на спадок згідно із законом від 02.07.2003 р. видане державним нотаріусом Першої Євпа­торійської державної нотаріальної контори і зареєстроване в реєстрі за № 1-500, зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку під будовою літ. «В» в бу­динку АДРЕСА_1 в м. Євпаторії, привести її у первинний стан шляхом зносу збудованої на ній будови.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_7 підтри­мав і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні з позовними ви­могами не погодились і просили у їх задоволенні відмовити у повному обсязі, посилаючись

3

на те, що позивачка не зазначила які самі суб'єктивні її права порушені та підлягають су­довому захисту, вважає, що він не порушував ніяких прав ОСОБА_1, тому її позов безпідставний. Щодо позовних вимог про визнання недійсним розпорядження органу при­ватизації і свідоцтва про право власності, вважають, що позивачкою не зазначено, які саме норми закону були порушені при приватизації квартири, оскільки як вбачається з копії па­спорту ОСОБА_2 на час приватизації він проживав у квартирі НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим, мав законне право на приватизацію квартири, також позивачкою не зазначено правові підстави для визнання недійсним дого­вору купівлі-продажу квартири та свідоцтва про право на спадкування. Ствердження ОСОБА_1 про те, що їй та іншим співвласникам не відомі інші літери крім літера „А", кот­рі приймались в експлуатацію, не обґрунтовані, так як позивачка стала власником квартири НОМЕР_3тільки у жовтні 2002 року, як і ОСОБА_3, тому ні вона ні ОСОБА_3 по цим при­чинам нічого не можуть знати, що будувалось та що приймалось в експлуатацію у 1995 ро­ці. Також вважають, що ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду для за­хисту її прав, оскільки власником квартири вона стала у жовтні 2002 року і строк позовної давності сплинув у жовтні 2005 року.

Відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні з позовними вимогами не погоди­вся та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що він зі своєю родиною, а саме дружиною ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_7 в першій половінні 1990 року прописались у квартиру їх батьків НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 в м. Євпаторія та стали на квартирний облік. У користуванні їх батьків у загальному дворі багатоквартирно­го будинку знаходився сарай, з цілю його переобладнання він звернувся за дозволом до ви­конкому Євпаторійського міської Ради, і рішенням виконкому він отримав дозвіл на пере­обладнання сараю з умовою зняття його сім'ї з квартирного обліку. 27 січня 1995 року рі­шенням виконкому побудований його сім'єю будинок був прийнятий в експлуатацію. Піс­ля чого будинок був переданий на баланс колишнього ЖЕК-2 Євпаторійського міськжилу-правління як власність міських Рад, а з його сім'єю був укладений договір найму на зазна­чений будинок, і так як він знаходився на території домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, його визначили в експлуатаційній конторі як квартиру НОМЕР_1, проте зазначені зміни виконкомом не були внесені через БТІ в облік об'єктів нерухомості у домоволодіння НОМЕР_5. В послідуючому він та його сім'я згідно розпорядження органу приватизації № 6/180-РП від 11 липня 1995 року в рівних частках стали власниками квартири НОМЕР_1 , отри­мав на неї свідоцтво про право власності від 11 липня 1995 року, зареєстрував його в БТІ м. Євпаторія як об'єкт їх часткової власності і 21 вересня 1999 року продали в установленому порядку ОСОБА_4 Крім того, посилається на те, що до 2008 року у ОСОБА_1 не було претензій до них і до суду вона не зверталась, так як її інтереси їх діями порушені не були, тому вважає, що позивачка не надала суду доказі про порушення її прав.

Представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та просив у їх задоволенні відмовити, підтримуючі до­води ОСОБА_6

Представник Виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради та представник Єв­паторійської міської Ради у судовому засіданні з позовними вимогами не погодились і про­сили у їх задоволенні відмовити.

Представник КРП „БРТІ м. Євпаторія" у судовому засіданні просив прийняти рі­шення на розсуд суду у відповідності до закону.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному об'ємі.

Відповідачка ОСОБА_8 та третя особа Фесенко А.В. у судове засідання не з'явились, про час, день та місце судового розгляду сповіщались належним чином, ОСОБА_8 була сповіщена через свого повнолітнього члена сім'ї - батька ОСОБА_6, що відповідає положенню ч.3 ст. 76 ЦПК України, про причини нез'явлення до суду не повід­омили, заяв та заперечень суду не надали. При таких обставинах, суд вважає можливим

4

розглянути справу за їх відсутності на тих доказах, що є в матеріалах справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін по позову, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи виходить, що в 1990 році ОСОБА_6 зі своєю сім'єю був прописаний за адресою по АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, рі­шенням Виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради народних депутатів Кримської області за № 65/1 від 16.02.1990 року він , на склад сім'ї 5 чоловік, був включений у список потребуючих у поліпшенні житлових умов (а.с.95).

ОСОБА_6 в період часу з 1990 року по 1995 рік для поліпшення своїх житло­вих умов і своєї сім'ї, переобладнав сарай по АДРЕСА_1 в м. Євпаторія у житловий будинок і рішенням Виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради народних депутатів Республіки Крим „Про затвердження рішень міжвідомчої комісії виконкому" за № 27 від 27 січня 1995 року по заяві ОСОБА_6 зазначений житловий будинок (двоповерхо­вий) було прийнято в експлуатацію (а.с. 18, 54). В послідуючому, збудований будинок був переданий на баланс ЖЕК-2 як власність міської Ради, а з ОСОБА_6 та його сім'єю було укладено договір найму на зазначений житловий будинок, а саме на квартиру НОМЕР_1 до­моволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія, як вбачається з довідки про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) і займаних ними примі­щеннях за № 179 від 28.01.1995р. (а.с. 116).

05 липня 1995 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 звернулись з заявою про передачу квартири НОМЕР_1 домово­лодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія їм у власність, що відповідає положенню ч. 1 ст. 2 Закону України „Про приватизацію житлового фонду".

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України „Про приватизацію житлового фонду" ОСОБА_6 та його члени сім'ї мали право на приватизацію квартири.

На підставі розпорядження органу приватизації № 6/180 -РП від 11 липня 1995 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 отримали свідоцтво про право власності від 11 липня 1995 року на квартиру НОМЕР_1 до­моволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторія в рівних частках (а.с. 11, 12, 118).

21  вересня 1999 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_1 , що розташована в будинку АДРЕСА_1 в м. Євпаторія (а.с. 13-14).

22  липня 2003 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом квартира НОМЕР_1 , що розташована в будинку АДРЕСА_1 в м. Євпаторія перейшла у влас­ність ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті його дружини ОСОБА_4 (а.с. 15, 16).

З матеріалів справи вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпа­торія є багатоквартирним будинком і згідно довідки КРП «БРТІ м. Євпаторії» за № 38 від 21 січня 2008 року співвласниками зазначеного домоволодіння є ОСОБА_1, котра є власником квартири НОМЕР_3на підставі договору дарування від 22 листопада 2001 року (а.с. 10), ОСОБА_3, котра є власником 8/100 частин на підставі договору дарування від 13.03.2003 року, квартири НОМЕР_4 на підставі договору дарування від 19.03.2003 року, 6/100 частин на підставі договору дарування від 02.04.2003 року, 73/100 ча­стин на підставі рішення Євпаторійського міського суду від 24.11.2004 року і ОСОБА_2, котрий є власником квартири НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про право на спа­дщину від 22.07.2003р. (а.с.9).

5

21 жовтня 2008 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовними вимогами про визнання недійсними розпорядження органу приватизації № 6/180-РП від 11.07.1995 p., сві­доцтво про право власності на житло від 11.07.1995 р. квартири АДРЕСА_2 в м. Євпаторія, договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м. Євпаторія від 21.09.1999 року, свідоцтва про право на спадок згідно із законом від 02.07.2003 р. та зобов'язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту зе­мельну ділянку під будовою літ. «В» в будинку АДРЕСА_1 в м. Євпаторії, шляхом зносу збудованої на ній будови, посилаючись на те, що згідно акту поточних змін від 10.02.1993 року, наданих БТІ, в інвентарній справі домоволодіння квартира НОМЕР_2 і квар­тира НОМЕР_1 об'єднані в квартиру НОМЕР_2, сарай літ. «В» - знесений. Як на порушення свого пра­ва вказує на те, що на даний час частка ОСОБА_2 у домоволодіння є більшою, отримана ним на підставі незаконних рішень та договорів тому вважає, що її право співвласника, порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах за­явлених стороною вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог або заперечень.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого ци­вільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Також статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності зі Цивільним Кодексом України кожному гарантується право на захист його прав свобод і інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1.12.2004 року № 18-рп\2004 у справі за конституційним звертанням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального Кодексу України ( справа про охоронюваний законом інтересі) «особа, яка прагне до користування конкретним матеріальним благом, може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду».

Згідно зі ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифіко­ваної Законом України від 17.07.1997 року кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впро­довж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до за­кону.

Під порушенням права розуміється такий стан суб'єктивного права, при якому особа випробувала протиправне вплив з боку правопорушника, унаслідок чого воно уменшилось або ліквідовано як таке. Порушення права зв'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право цілком або частково. Таких обста­вин по справі  не встановлено.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 стала власни­ком квартири НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 в м. Євпаторія у 2001 році, проте посилається на те, що її права та інтереси порушені правовстановлюючими документами, що були прийня­ті до 2001 року.

Суд прийшов до висновку, що у позивачки не має суб'єктивного права, про захист якого вона просить, оскільки воно не порушувалось і у зв'язку безпідставністю матеріально - правової вимоги, слід відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, встановлено, що позивачкою пропущен строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права.

За загальним правилом врахування строку для звертання в суд за захистом свого права, починається з дня виникнення права на позов, тобто коли особа довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав та інтересів.

6

В обґрунтування вимог про визнання причин пропуску строку поважними, пред­ставник позивачки посилається на те, що про існування незаконних рішень його довірите­льки стало відомо тільки у 2008 році при призначенні судової експертизи по іншій справі за позовом ОСОБА_2 про виділ частки з загального майна.

Зазначені доводи суд вважає необгрунтованими, так як встановлено, що справа на яку посилається позивачка та її представник в провадженні суду знаходиться з 2004 ро­ку , про що їм було відомо (а.с.97-105)

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачкою пропущений строк для зве­рнення з позовом до суду за захистом своїх прав, оскільки вона пропустила строки для звернення до суду, які передбачені ст. 257 ЦПК України.

Вимоги п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦПК України на зазначені правовідносини не розповсю­джуються, оскільки ОСОБА_1 не довела що оскаржуваними правовими актами пору­шені її права власності або інше речове право.

Позивачка та її представник не довели у суді, що ці строки були пропущені нею з поважних причин, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦПК України є підставою для відмови у за­доволенні позову.

На підставі ст.ст. 15, 16, 267 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Євпаторійська міська Рада, приватний нотаріус Євпаторійсь­кого нотаріального округу Фесенко Андрій Валентинович, Кримське Республіканське під­приємство „Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія", ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 11.07.1995 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.1999 року, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2003 року, про зобов'язання звільнити земельну ділянку та спонуку до приведення земельної ділянці у первісний стан шляхом знесення будівлі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суду Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10-денний термін із дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачу після цього протягом 20 днів апеляцій­ної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.